Зі спогадів Андрія Григорія Труха

«Коли… проголосила Австрія війну Сербії, а з тим і загальну мобіліза­цію, я не думав, що незабаром і я стоятиму у військових рядах… »

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Зі спогадів Андрія Григорія Труха

«Коли… проголосила Австрія війну Сербії, а з тим і загальну мобілізацію, я не думав, що незабаром і я стоятиму у військових рядах. Та як із мого села Гірного відійшли чоловіки й юнаки на війну й наше село опустіло, я став почувати себе так самітньо й ніяково, що не втерпів і одного дня вибрався до Стрия, щоб вступити добровольцем до австрійської армії. Як я став просити австрійського старшину, що коло нього збиралися покликані вояки, щоб він сповнив бажання хороброго Гриця, то він тільки сказав мені: “Ой не ходи, Грицю, на ту зарваницю!” – і я, не покушавши навіть військового “цвібаку”, вернувся додому – опихати кашу з молоком… І хто зна, доки я був би забавлявся в “кашоїда”, якщо б у Львові не розпочала своєї діяльності Головна Українська Рада й Бойова Управа. На їхній спільний маніфест, щоб українська молодь голосилася під жовто-блакитний прапор Українського Січового Стрілецтва для збройної розправи з москалями, відгукнулась не тільки молодь, а й усе українське національно свідоме громадянство Галичини. Справою організації Українського Легіону захопилось не тільки юнацтво, але й старше громадянство, ввесь народ, без різниці стану й політичних переконань. На вдержання добровольців посипались із усіх сторін щедрі жертви. Посилали поодиноко й громадно, навіть цілі села. Наприклад, Гаї коло Львова харчували даром увесь місяць цілу сотню УСС. За місяць серпень український народ, здебільш малоземельний, селянський, склав кілька тисяч корон грішми, дорогоцінностями й натураліями. Жертви складали всі: багаті й убогі, професіоналісти, робітники й селяни. Навіть австрійські вояки, українці, що стояли вже під крісом (рушницею), посилали свої дрібні лепти. Для приймання добровольців покликано повітові й громадські комітети. Добровольці прибували просто до Львова або до своїх повітових міст. Молодь Галичини заворушилась і масами плила в ряди українського війська, захоплена довго не чуваним гаслом: “Війна за волю України!”. Хоч до УСС могли вступати самі юнаки, нижче 21 літ, що не були покликані до австрійського війська, або такі, що були колись звільнені від військової фронтової служби, все-таки на поклик українського національного проводу зголосилося понад 20 000 національно свідомого українського квіту, що хотів здобути рідній українській нації кращу долю. Перед у цім воєннім ділі провадив Львів. Там, як це годилось українській столиці, найкраще поступала організація УСС… Коли на поклик Головної Української Ради й Бойової Управи почали діяти по повітах Повітові Ради, до мене одного пополудня прибули зо Стрия… із зазивом, щоб і я для загального добра української нації вступив до Українських Січових Стрільців. Це було для мене таке самозрозуміле, що вже наступного дня я вибрався до Стрия, щоб станути в ряди УСС. Мав я тоді вже скінчених 20 років. У Стрию незабаром зароїлось від “добровольців”, як тоді називали УСС. Збірною станицею стала для нас бурса Педагогічного Товариства на передмістю на Ланах. У тій бурсі я мешкав якийсь час, як
ходив у Стрию до школи. Тепер вона стала нашим стрілецьким табором. Там ми збиралися і харчувались, а на військові вправи виходили за місто. Ночували стрільці, де хто міг, а вранці збирались на площі бурси. Я ночував у свого шкільного товариша. Патріотичні й трудолюбні стрийські пані натрудились багато, щоб нагодувати те своє рідне військо… Розуміється, що ми не мали ще тоді ні уніформів, ні зброї. Я ходив на вправи в сокільськім однострою, що його я роздобув від знайомого члена стрийського “Сокола”. Хоч ми тоді були ще мало подібні до дійсних вояків, та все-таки не без враження й захоплення відбувались наші походи через місто з бадьорою піснею на устах… По Стрию розходився гомін першої стрілецької пісні: “Ой у лузі червона калина похилилася…”»

Відповідь:

                Автор документа – Трух Григорій Андрій – церковній діяч.  У 1914 — 1919 рр. служив у легіоні УСС  в Галицькій  армії. Автор низки книг і брошур.

       У спогадах розповідається про створення легіону Українських січових сирільців. Для автора вступ до лав УСС був абсолютно природнім, зрозумілим.

              Для нас цей до­кумент є свідченням патріотичного піднесення українців Галичини, які використовували найменшу можливість, щоб здобути волю Україні, хоч примарну. Більш того, вони бачили у собі місію визволення цілої України. Стрілецька пісня «Червона калина» є доказом цьому.

Запись опубликована в рубрике Завдання з розгорнутою відповіддю, Історія України 11 клас. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *