Життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини (1918 – 1939 рр.)

Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20 – 30-х рр. ХХ ст.

  Дати:

  • 1919-1939 pp. — входження Східної Галичини, Західної Волині та і Закерзоння до складу Польщі.
  • 1918-1940 pp. — входження Північної Буковини, Північної та Південної Бессарабії до складу Румунії.
  • 1918-1945 pp. — входження Закарпаття до складу Чехословаччини.
  • 1919 р – повстання у Хотинському повіті на Буковині
  • 1924 р. – Татарбунарське повстання в Південній Бессарабії
  • 1929 р. — утворення ОУН, яка ставила за мету побудову незалежної соборної української держави.
  • 15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської» України.
  • 1921 – 1925 рр. у Львові діяв Таємний український університет

Персонали:

  • Євген Коновалець — полковник Українських січових стрільців, засновник ОУН.
  • Степан Бандера — голова ОУН революційної (бандерівці) у 1940-1959 рр.
  • Андрій Мельник — голова ОУН (мельниківці) у 1939-1964 роках.
  • Августин Волошин – президент Карпатської України (15 березня 1939 р.)

 Терміни:

Інтегральний націоналізм – тоталітарна форма націоналізму, обґрунтована у працях Д. Донцова. Майбутня українська держава повинна бути тоталітарною (ідеологія ОУН)

Основні засади інтегрального націоналізму

  • Нація — абсолютна цінність.
  • Політичні партії, класи повинні поєднатися заради Вищої мети.
  • Вища мета — незалежність держави.
  • Мета виправдовує всі засоби.
  • Майбутню державу повинен очолити вождь, керманич з необмеженою владою.
  • Соціально — економічні питання — другорядні; скоріш за все держава буде аграрною, з розвинутою кооперацією і капіталістичною промисловістю.
  • Необхідно діяти, відкинувши будь-які політичні дискусії.

Схема_інтеграл

  • Санація –  («оздоровлення») авторитарний режим в Польщі в умовах кризи парламентаризму, спрямований на консолідацію нації, суспільства і держави шляхом досягнення балансу різних верств
  • Пацифікація – «умиротворення»
  • Осадники – переселенці

Після поразки ЗУHP і підписання Ризького миру 1921 р. західні українці були відрізані від східних і опинилися відразу у складі трьох держав:

                                                   Землі                            Територія   Населення

Схема_ЗапУкр

Після поразки визвольних змагань західноук­раїнські землі опинились у складі Польщі, Ру­мунії та Чехословаччини. До польської окупації потрапили землі Східної Галичини та Західної Волині, на яких проживало за переписом 1931 р. 5,6 млн українців. У складі Румунії українці (790 тис. осіб) проживали в Північній Буковині, Хотинському, Аккерманському та Ізмаїльському повітах Бессарабії. На території «Підкарпатської Русі», що ввійшла до складу Чехословаччини, проживало понад 450 тис. українців. Кожна з держав, до складу яких входили українські зем­лі, повинна була визначитись у ставленні до ук­раїнської меншини.

Загалом можна визначити такі риси політики Польщі, Румунії, ЧСР:

  • —  насильницька асиміляція;
  • —  стримування економічного розвитку, його колоніальний характер;
  • —  репресії проти діячів національно-визвольного руху;
  • —  національний гніт;
  • —  відмова від міжнародних зобов’язань щодо надання автономних прав українцям.

Форми, у яких здійснювалась ця політика, різнились — від м’якої в ЧСР до жорсткої в Румунії.

 У Польщі, де проживало найбільше українців, до того ж із високою національною свідомістю, українське питання стояло найгостріше. Польський уряд, переслідуючи стратегічну мету — повна полонізація за­гарбаних українських земель, залежно від внутрішніх та зовнішніх обставин коригував свій курс. У період 1919—1939 рр. чітко вирізняються три етапи політики польських правлячих кіл щодо українських земель.

У 1919—1923 pp. польське керівництво намагалося в очах світове громадськості довести свої права на українській землі, а також, те що Польща бито забезпечує права національних меншин. Польська конституція гарантувала права українців на рідну мову на побутовому рівні і в н початкових школах. Крім цього, закон від 26 березня 1922 р. надав самоврядування Східній Галичині (трьом воєводствам — Львівському, Станіславському, Тернопільському). Але як тільки 14 березня 1923 р. Рада послів Англії, Італії та Японії визнала Східну Галичину частиною Польщі, усі ці права залишилися на папері.

 У1923—1926 pp. польські правлячі кола наполегливо проводили,  спрямовану на асиміляцію поневолених народів. 31 липня 1924 р. і прийнятий закон (Lex Grabsky), за яким польська мова проголошувалась державною, закриття українських шкіл. Польський уряд намагався витравити поняття «Україна», «українець». Українців не допускали до Львівського університету, в якому було закрито українські кафедри, а обіцянка заснувати на державні кошти український університет залишилася невиконаною.

Поділ польських земель на корінні польські землі («А») та окраїнні — переважно українські й білоруські землі («Б»); перші — отримували дешеві кредити і державну підтримку, другі — використовувалися як ринок збуту, джерело дешевої сировини та робочої сили й надавалися польським осадникам — колоністам.

На українські землі переселялись колоністи, яким виділялися кращі землі. За 1921 — 1929 рр. пере 77 тис. поляків. («Осадники»)

 Політична криза 1926 р. призвела до нового повороту в політиці українців. Третій етап (1926—1937рр.) пов’язаний зі встановлення режиму  «санації» на чолі з Ю. Пілсудським. Суть нового курсу полягала в державній  асиміляції національних меншин і відмові від національної асиміляції. Важливим елементом нової моделі національної політики стала спроба перетворення Волині на «колиску польсько-українського порозуміння». Було збільшення  державні інвестиції на Волині, почалося масове створення двомовних шкіл,  дозволено певну українізацію православної церкви.

Така політика проводилась із метою розколу серед українців: між галичанами і волинянами, між прихильниками і противниками досягнення порозуміння з Польщею. У 1935 р. найбільша українська партія УНДО в на «нормалізацію» польсько-українських відносин. Ії лідер В. Мудрий став віце-маршалом польського сейму. Були амністовані в’язні концтабору в Березі-Картузькій,

Але починаючи від І937р. польські правлячі кола знову зміню: Почалася нова хвиля репресій.

Влітку 1930 р. Галичиною прокотилася хвиля нападів на польські маєтки, що, звичайно, зводилися до підпалів. Зафіксовано близько 2200 таких актів. У відповідь на це уряд удався до масових жорстоких дій. В сере­дині вересня розпочалася каральна кампанія пацифікації («умиротворення»).

 Політичні партії та організації Східної Галичини

Назва

Дата

Лідери

Ідеї та діяльність

Комуністична партія Західної України (КПЗУ) 1919 р. А.Бараль (Савка), М.Заячківський (Косар), Й.Крілик (Васильків)

Визволення Західної України шляхом соціалістичної революції, приєднання до радянської України.

Українське національно-демократичне об’єднання (УНДО) 1925 р. Д.Левицький, С.Баран, В.Мудрий, М.Рудницький Наймасовіша українська політична організація Галичини. Створення незалежної соборної України мирним шляхом на демократичних засадах; захист інтересів українського населення; культурно-просвітницька організація.
Українська соціал-радикальна партія (УСРП) (об’єднання УРП та УПСР) 1926 р. Л.Бачинський, С.Макух, М.Стахів Здобуття незалежності України легальними методами, соціалістичні перетворення.
Українська військова організація (УВО) липень

1920 р.

Є.Коновалець Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу.
Організація українських націоналістів (ОУН) (на основі УВО) 1929 р.

(у Відні)

Є.Коновалець, С.Бандера Створення Української соборної держави шляхом загальнонаціонального повстання українського народу; використання терористичних методів боротьби; ідеологічна основа – інтегральний націоналізм Д.Донцова.

  

Основні легальні українські партії в Польщі:

  • Українське національно-державне об’єднання (УНДО) — найчисельніша та найвпливовіша українська партія. Утворилася 1925 р. в результаті злиття Трудової партії з рядом менших угруповань. Ця ліберальна партія виступала за конституційну демократію та незалежність України, не вдаючись при цьому до терористичних актів. Відносно гнучка за своєю тактикою, вона намагалася нормалізувати українсько-польські взаємини. Але репресії польського уряду, з одного боку, та екстремізм українських націоналістів, з іншого, ускладнювали проведення центристської політики УНДО;
  • Радикальна партія — найстарша з усіх українських партій. її програма мала соціалістичне забарвлення, закликала до справедливого поділу земель серед селян, обмеження приватної власності та відокремлення церкви від держави. Вона також підкреслювала, що цієї мети не можна досягти, доки не буде створена незалежна держава, котра об’єднає всіх українців.

 Нелегальні українські партії:

  • Комуністична партія Західної України (КПЗУ), утворена в 1923 році. Вона пристрасно підтримувала Шумського та націонал-комуністів у Радянській Україні. Виступи КПЗУ проти антиукраїнських акцій сталінського керівництва призвели до її розпуску через Комінтерн з ініціативи ВКП (б);
  • ОУН, що утворилася 1929 р. у Відні при об’єднанні Української військової організації (УВО), студентських груп. Очолив її Є. Коновалець. Більшу частину її членів становила галицька молодь, а керівництво забезпечували з-за кордону Коновалець та його соратники.

Після вбивства Є. Коновальця в Роттердамі 1938 р. агентами російського НКВС, ОУН у 1940 р. розкололася на дві течії

  • бандерівців (С. Бандера)
  • мельниківців (А. Мельник).

Ідеологічною основою ОУН була теорія «інтегрального націоналізму», розроблена Д. Донцовим.

Напередодні розколу ОУН налічувала 20 тис. членів, які використовували різноманітні методи боротьби:  агітацію, саботаж, терор тощо. Найгучнішою «справою» організації було вбивство 1934 р. українофоба,  міністра внутрішніх справ Польщі С. Пєрацького.

Схема_ОУН

Перебування у складі Румунії Північної Буковини, Ізмаїльського, Акерманського, Хотинського повітів Бессарабії, а також українського населення румунського повіту Мармарош.

  • — Найгірше становище українських земель.
  • — Переселення румунських колоністів на землі Північної Буковини.
  • — Запровадження воєнного стану на окупованих українських територіях (1918—1928 рр.).
  • — Політика румунізації.
  • — Закриття українських шкіл, ліквідація української кафедри в Чернівецькому університеті, заборона на ввезення українських книжок тощо.
  • — Переслідування Української церкви.
  • Антирумунські повстання українців (Хотинське 1919 р., Татарбунарське 1924 р.).
  • — Відсутність умов для легальної політичної діяльності.
  • — Діяльність (із 1918 р.) Комуністичної партії Буковини, лідерами якої були С. Канюк, В. Гаврилюк (нелегальна діяльність, злиття з Комуністичною партією Румунії у 1926 р.).
  • — Діяльність із 1927 р. єдиної легальної партії Українська національна партія (УНП) на чолі з В. Залозецьким (шукали компроміс із урядом Румунії, здобули декілька місць у румунському парламенті).
  • — Виділення з УНП радикального крила на чолі з О. Зибачинським (нелегальна діяльність конспіративних груп за зразком оунівських).
  • -1938 р. — установлення в Румунії військової диктатури, заборона всіх політичних партій.

 Скрізь, а особливо в Польщі та Румунії, українці були об’єктом слідувань. Стосунки між українською більшістю й новою польською адміністрацією у Східній Галичині протягом 1919-1923 pp. найкраще характеризує вираз «взаємне невизнання».

Українці Галичини відмовлялися визнати польський уряд своїм законним урядом, доки Рада послів Антанти у Версалі не прийняла відповідного рішення. Вони бойкотували перепис 1921 р. і вибори до сейму 1922 р. Радикальні елементи вдалися до тероризму й саботажу щодо польських уря­дів і державних установ. У 1924 р. польський уряд прийняв закон, що забороняв вживати українську мову в урядових установах. Того ж року міністерство освіти здійснило реформу, за якою більшість україномовних шкіл э перетворено на двомовні заклади з переважанням польської мови.

Перебування у складі Чехословаччини Закарпаття.

  • Найкраще становище українських земель.
  • Більш сприятливі, ніж в інших державах, умови для економічного розвитку, хоча капіталовкладення недостатні.
  • — Намагання чеської влади вирішити проблеми в аграрному секторі шляхом передачі селянам окремих земель угорських поміщиків.
  • — Заснування українських шкіл, гімназій.
  • — Діяльність «Просвіт».
  • — Створення українських театральних осередків, хорів тощо.
  • — Невиконання чеським урядом зобов’язання надати автономні права українцям.
  • — Відсутність суто українських політичних партій.

 На Закарпатті, що перебувало у складі Чехословаччини, населення не відчувало відкритого насильства з боку влади, уряд вкладав сюди коштів більше, ніж збирав податків, але край залишався  малорозвиненим регіоном держави.

   Русофільство               Русинство              Українофільство              Комуністична

   Руський блок                                              Український блок                Міжнародна                                                                                                                                 ( інтернаціональна)                                                                                                                            соціалістична партія                                                                                                                        Підкарпатської Русі                                                                                                                                        

Проголошення Карпатської України

 30 вересня 1938 р. — Мюнхенська змова Німеччини з іншими європейськими державами (Франції, Великобританії), яка поклала початок розчленуванню Чехословаччини.  Чехословаччина перестає існувати як незалежна держава.

11 жовтня 1938 р. — надання автономії Підкарпатській Русі (офіційна назва Закарпаття). Голова автономного уряду — А. Волошин.

2 листопада 1938 р. — Віденський арбітраж, за рішенням якого частина території Закарпаття передавалася Угорщині. Український уряд переїхав до Хусту.

30 грудня 1938 р. — зміна назви «Підкарпатська Русь» на «Карпатська Україна». Проведення низки реформ (українізація адміністративної влади та освіти, початок створення збройних сил — «Карпатської Січі», вибори до Сейму тощо).

14 березня 1939 р. — початок окупації Закарпаття угорськими військами.

15 березня 1939 р. — проголошення незалежності Карпатської України, обрання президентом А. Волошина (столиця — Хуст, прапор — синьо-жовтий, армія — Карпатська Січ).

Кінець березня 1939 р. — остаточна окупація території Закарпаття угорськими військами.

Тест 1

І.Виберіть правильну відповідь:

1. Після 1 Світової війни українські землі входили до складу таких держав

Польщі        Австро-Угорщини   Румунії       Росії     СРСР       Чехословаччини

2.Залежність Східної Галичини від Польщі була офіційно визнана

у Парижі      у Лондоні     у Вашингтоні        1921р    1922р    1923р    1924р    1925р

3. Татарбунарське повстання відбулося

І921р    1922р    1923р    1924р    1925р

II. Чи згідні Ви з наступними твердженнями?

Дайте відповідь ТАК або НI:

1.Населенні українцями землі, що ставили близько 25% території міжвоєнної Польщі, були високо розвинутим індустріально-аграрним регіоном, який переживав період економічною розквіту

2.Українці були найчисельнішою національною меншістю у складі новоутвореної польської держави й налічували понад 5 млн., тобто майже 15% жителів країни

3.Українці в міжвоєнній Польщі становили дві окремі громади. З млн українців проживали в Східній Галичини і належали до православної церкви, приблизно 2 мли населяли Західну Волинь, Полісся та Холмщину і були в основному греко-католиками

ІІІ. Закінчити речення:

1.        Інтегральний націоналізм   це            Польща «Б»   це              Lех Grabsky — це

2.        «Пацифікація» – це         «Судетська проблема» — це         «Осадникі» — це

3.         Польща «А» — це         «Прометеїзм» — це           Режим санації — це

IV. Установити відповідність:

1.         1) Ю. Пилсудський                      А) Болгарія

2) Т. Масарик                                Б) Румунія

3) Бела Кун                                     В) Угорщина

4) И. Антонеску                             Г) Польща

Д) Чехо-Словаччина

2. 1) Створення УВО                                А) 1929р.

2)  Політика «Пацифікації»                Б) 1920 р.

3) Створення ОУН                               В) 1927 р.

4) Створення УПДО                            Г) 1930 р.

Д) 1925 р.

3.       Установіть хронологічну послідовність подій:

1) Проголошення незалежності Карпатської України

2) Татарбунарське повстання

3) Заснування Таємного університету у Львові

4) Варшавський процес

  •  Розкрийте зміст ідеології «інтегрального націоналізму» Які категорії українського населення найбільш охоче сприймали політичні та ідеологічні погляди Д.Донцова?
  • Чому поляки змогли створити незалежну польську державу після Першої світової війни, а українці ні ?

 Порівняльна характеристика становища українського населення

                                     Економічна     Політична     Культурна сфери

                              Польщі,          Румунії          Чехословаччини            УРСР

Тест 2

Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Укажіть  назви  мирних  договорів,  у  яких,  серед  іншого,  визначалася  державна  належність  західноукраїнських земель у 1920-х роках. 

1.  Версальський    2.  Сен-Жерменський     3.  Нейїський      4.  Тріанонський      5.  Севрський     6.  Ризький

А)  1, 2, 5             Б)  2, 4, 6              В)  1, 3, 6                     Г)  2, 3, 5

2. У Паризькому протоколі (1920 р.) задекларовано, що «Англія, Франція, Італія… вважають  цілком виправданим приєднання Бессарабії до…» 

А)  Української Соціалістичної Радянської Республіки.     Б)  Української Народної                                                                                                                         Республіки.

В)  Королівства Румунія.                                                        Г)  Республіки Польща.

3. Уряд якої країни вживав упродовж 1920 – 1930-х років описані нижче заходи? 

«На Волині та Поліссі  протягом п’яти років осаджено понад 8 тисяч родин військових.  Дано  їм,  за  розпорядженням  уряду,  найкращі  землі  від 20 до 80 га,  деревину  на  будівництво, грошей чимало».

А)  Румунії        Б)  Чехословаччини         В)  Польщі        Г)  Угорщини

4. Масові  репресії  щодо  українського  населення  Галичини,  здійснені  польським  урядом  восени 1930 р., отримали офіційну назву 

А)  асиміляція.           Б)  пацифікація.             В)  депортація.              Г)  нормалізація.

5. У якому році було проголошено незалежність Карпатської України? 

А)  1923 р.              Б)  1939 р.           В)  1941 р.               Г)  1945 р.

6. У якому уривку з історичного джерела відображено один із заходів, спрямованих на  асиміляцію українців у 1920 – 1930-х роках? 

А)  «Міністерство освіти категорично відхилило прохання відкрити школи з викладанням  українською мовою, наголосивши, що громадяни зобов’язані давати своїм дітям освіту  тільки в …школах з румунською мовою викладання».

Б)  «На Волині та Поліссі осаджено понад 8 тисяч родин військових. Дано їм, за урядовим  розпорядженням, землі від 20 до 80 га, деревину на будівництво, грошей чимало».

В)  «Країна русинів на південь від Карпат буде мати окремий сойм. Цей сойм буде  виконувати владу в усіх мовних, шкільних, релігійних питаннях краю».

Г)  «Відновлюються культурні товариства, театральні трупи, студентські гуртки та  органи преси. За таких обставин можна було думати про відродження українського  життя в обмежених рамках».

 7.Знайдіть помилку у переліку європейських держав, до складу яких було включено західноукраїнські землі після поразки України у національно-визвольній боротьбі:

А) Угорщина    Б) Румунія     В) Польща      Г) Чехословаччина

8.Засновником Української військової організації (УВО) став

А) О. Греков      Б) С. Бандера       В) Є. Коновалець      Г) Д. Вітовський

9.Наймасовішою українською політичною партією в Західній Україні стало

А) УНДО      Б) ОУН      В) КПЗУ      Г) УВО

10.Президентом Карпатської України був обраний

А) А. Бродій      Б) А. Волошин      В) М. Бращайко      Г) С. Бандера

11.Розташуйте події в хронологічній послідовності

А) проголошення незалежності Карпатської України

Б) заснування у Львові таємного Українського університету

В) створення ОУН

Г) створення УНДО

Запись опубликована в рубрике Конспекти, тести_10кл. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *