Європейська інтеграція

Інтеграція —  процес економічного і політичного об’єднання

ЕС_схема

   Президент ЄС (Голова Європейської Ради):

  •   з 1 січня 2010 р.      Герман Ван Ромпей  (Бельгія)
  •   з 1 грудня 2014 р.  Дональд Туск  (Польща)

   Представнік по іноземним справам:

  •  з  2009 р.    Кетрін Ештон (Великобританія),
  •  з 1 листопада 2014 р.    Федеріка  Могеріні (Італія)

КРАЇНИ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ (1945 р. — початок ХХІ ст.)

Друга світова війна значно погіршила соціально-економічне становище країн Західної Європи, війна зруйнувала промисловість та сільське господарство, розпочалась гіперінфляція. Велика Британія та Німеччина, які були гегемонами в Європі переживали чи не найважчі роки в своїй історії. Політичний центр перемістився до США, які тепер стали основним донором економічного розвитку Західної Європи та політичним гарантом територіальної цілісності країн Західної Європи. Ключова роль у відбудові економіки країн Західної Європи відіграв план Маршалла. Його особливістю було те, що США надавали гроші європейцям, але право вибору проектів для фінансування та їх менеджмент залишалися за самими європейцями. Остаточно план Маршалла було затверджено 3 квітня 1948 р. Конгресом

 «Программа восстановления Европы»

программа помощи Европе после Второй мировой войны.

План Маршалла

План_Маршалла

ЕС_план_Маршалла

Етапи розвитку країн Заходу у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

  •   І етап.   1940-ті рр.              Повоєнна відбудова країн Європи
  •  ІІ етап.   1950—1960-ті рр.  Становлення й розквіт моделі «держави процвітання».                                                    «Економічні дива»
  • ІІІ етап.   1970-ті рр.              Економічні кризи, криза моделі «держави роцвітання»
  • ІV етап.  1980-ті — поч. 1990-х рр.  «Консервативна революція»
  •   V етап.  кін. ХХ —  поч. XXI ст — Поєднання ліберальної і консервативної моделі                                                                     розвитку держави

 

ЕС_схема2

 

ЕС_схема3

Інтеграційні процеси в Європі в другій половині ХХ ст.

Європейська економічна інтеграція великою мірою залежала від подолання суперечностей між Францією та Німеччиною, які протягом останніх 70 років тричі воювали між собою. Міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман дійшов висновку, що кращий спосіб уникнення нової війни – об’єднання сталеварної та вугільної промисловості обох країн, що унеможливило б таємниче виробництво озброєнь, так званий «план Шумана». Вже в травні 1950 р. відбулося об’єднання  виробництва сталі і вугілля Франції та ФРН. У квітні 1951  року до них приєдналась Італія, Бельгія, Нідерланди та Люксембург, які підписали договір про створення Європейського об’єднання вугілля та сталі (ЄОВС).

  • Історія становлення Європейського союзу почалася в квітні 1951 із створення Європейського об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС), до складу якого увійшли шість країн (Бельгія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція і ФРН). У середині країн були зняті всі тарифні і кількісні обмеження на торгівлю цими товарами.
  •  25 березня 1957 був підписаний Римський договір про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) на базі ЄОВС і Європейського співтовариства з атомної енергії. Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург (Ліквідація митних зборів, створення єдиного ринку капіталів, послуг, сільськогосподарської продукції)
  •  14 июня 1985 года подписано Шенгенское соглашение о свободном передвижении товаров, капиталов и граждан — договор, предусматривающий отмену таможенных барьеров внутри Евросоюза при одновременном ужесточении контроля на внешних границах ЕС (вступил в силу 26 марта 1995 года).
  •  7 февраля 1992 года в г. Маастрихт (Нидерланды) подписан договор о создании Европейского Союза (вступил в силу 1 ноября 1993 года). Договор завершил дело предыдущих лет по урегулированию денежной и политической систем европейских стран.
  •  С целью достижения высшей формы экономической интеграции между государствами ЕС было создано евро — единая денежная единица ЕС. В безналичном виде на территории государств-членов ЕС евро был введен с 1 января 1999 года, а наличные банкноты — с 1 января 2002 года. Евро заменил собою ЭКЮ — условную расчетную единицу Европейского Сообщества, представлявшую собой корзину валют всех государств-членов ЕС.

Інтеграція Європи: (точки зору)

1.     «Батьківщина-Європа»  =   Франція, ФРН

2.     «Європа Батьківщин»  =      Велика Британія, Нідерланди, французькі                                                                                   націоналісти

 

ЕС_схема4

Європейський союз (28 держав) — об’єднання європейських держав, що беруть участь в процесі європейської інтеграції. Назва «Європейські Співтовариства» часто вживається стосовно всім етапах розвитку ЄС.

  •   1957   Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Голландія, Люксембург
  • 1973   Велика Британія, Данія, Ірландія
  • 1981   Греція
  • 1986   Іспанія, Португалія
  • 1990   Після об’єднання Німеччини східнонімецькі землі (колишня НДР)
  • 1995   Швеція, Фінляндія, Австрія
  • 2004   Естонія, Латвія, Литва, Польща, Чехія, Угорщина, Словаччина, Словенія,
  •              Мальта, Кіпр
  • 2007    Румунія, Болгарія
  • 2013    Хорватия

ЕС_флаги

 До відання Євросоюзу належать питання, що стосуються, зокрема,

  •  спільного ринку,
  • митного союзу,
  • єдиної валюти (при збереженні власної валюти деякими з членів),
  • спільної сільськогосподарської політики,
  • загальної рибальської політики.

Інститути Європейського Союзу:

ЕС_схема5

Вищим політичним органом Європейського союзу є Європейська рада. Як нараду глав держав на вищому рівні, Рада фактично визначає завдання Союзу і його відносини з державами-членами. На сесіях головує президент або прем’єр-міністр країни, головуючої в керівних органах ЄС по черзі протягом півроку.

 Вищий виконавчий орган Європейського Союзу — Європейська Комісія (КЕС, Комісія європейських співтовариств). Єврокомісія складається з 28 членів, по одному від кожної держави-​​члена. Комісія грає головну роль в забезпеченні повсякденної діяльності ЄС. Кожен комісар, як і міністр національного уряду, відповідає за певний напрямок роботи.

 Європейський Парламент є зібранням з 786 депутатів, безпосередньо обраних громадянами країн-членів ЄС строком на п’ять років. Депутати об’єднуються відповідно до політичною орієнтацією.

 Судовим органом ЄС вищої інстанції є Європейський суд (офіційна назва — Суд Європейських Співтовариств). Суд складається з 28 суддів (по одному від кожної з держав-членів) і дев’яти генеральних адвокатів. Суд регулює розбіжності між державами-членами, між державами-членами і самим Європейським Союзом, між інститутами ЄС, дає висновки за міжнародними угодами.

 Для проведення єдиної валютно-фінансової політики та вирівнювання рівня економічного розвитку різних регіонів всередині ЄС були утворені:

  • Єдиний центральний банк,
  • Європейський інвестиційний банк,
  • Європейська рахункова палата,
  • Європейський фонд розвитку,
  • Економічний і соціальний комітет,
  • Комітет регіонів.

ЕС_схема6

ЕС_схема7

 

Європейський Союз
European Union

 ЕС_флаг

 Девіз: In varietate concordia (Єдність у різноманітті)

                       Гімн:  «Ода до радості» (Людвіг Ван Бетховен, з 1985 р.)

 Проголошено 01.11.1993 р.

Займає площу 4 381 376 км ².  Населення — 507, 890 мільйонів осіб. (2012 р.)

Столиця— Брюсель

ЕС_схема8

ЕС_інтеграція

Політична інтеграція

Рада Європи —  міжнародна організація  держав в європейському просторі.

Схема_Рада_Європи

Заснована 5 травня 1949 р      (країни-засновники – Бельгія, Данія, Франція, Велика Британія, Ірландія, Італія,  Нідерланди, Норвегія, Швеція)

Штаб-квартира – Страсбург (Франція)

Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.

Рада зосереджується на наступних областях:

  • Захист демократії і верховенства права
  • Захист прав людини, зокрема: (Соціальні права, лінгвістичні права меншин)
  • Поширення ідей європейської культурної ідентичності і різноманітності;
  • Вирішення проблем, що з ними стикається європейське суспільство, включаючи дискримінацію, ксенофобію, екологічні загрози, СНІД, наркотики та організовану злочинність
  • Заохочення стабільності демократії шляхом реформ.

Організація з безпеки і співробітництва в Європі

Лого_ОБСЕ

Штаб-квартира – Австрія

Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирноїдемократичної і процвітаючої Європи. Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країниЄвропи, Центральної Азії та Північної Америки. 1 січня 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації.

ПАРИЗЬКА ХАРТІЯ ДЛЯ НОВОЇ ЄВРОПИ

—   документ, підписаний у м. Парижі (Франція) 21.XI 1990 главами 34 держав та урядів держав — учасниць Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ). Хартія проголосила «тверду відданість демократії, заснованій на правах людини та фундаментальних свободах; процвітання через економічну свободу і соціальну справедливість; рівну безпеку для .всіх країн». 

 

ЕС_Україна

 European Union — 50 years in 5 minutes!

Настоящая история ЕС: чужие среди своих 2011

Запись опубликована в рубрике Європейська інтеграція. Добавьте в закладки постоянную ссылку.