Столица: Токио
Население: 127,3 миллиона (2013 г.)
Император: Акихито
Форма правления: Конституционная монархия, парламентаризм
Американська окупаційна політика в Японії (Дуглас Маккартур)
Повоєнне реформування країни
- Ліквідація японського мілітаризму.
- 1947 р. — впровадження конституції, згідно з якою в країні була збережена монархія; вищим органом влади проголошувався парламент, який мав обирати уряд.
- Проведення прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки та спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку.
- 1946—1947 рр. — проведення аграрної реформи, яка ліквідувала поміщицьке землеволодіння.
- Структурна перебудова всієї економіки.
- Проведення реформ податкової системи, системи освіти тощо.
- Соціальні реформи: 8-годинний робочий день, тижнева оплачувана відпустка, обов’язкова безкоштовна 9-річна освіта
- «три неядерных принципа» (не иметь, не ввозить, не производить ядерное оружие),
- «77 слов» — обязательство Токио не тратить на оборону более 1% ВНП).
20 липня 1951 р. у м. Сан-Франциско (США) було скликано мирну конференцію за участю делегацій 52 країн. На ній держави-учасниці 7 вересня 1951 р. підписали з Японією мирний договір.
- Оголошення про припинення стану війни з Японією, визнання повного суверенітету японського народу над Японією та її територіальними водами.
- Визнання Японією незалежності Кореї, відмова від прав і претензій на Тайвань. Маріанські, Маршаллові та Королінські острови переходили під управління США.
- Японія відмовлялася «від усіх прав на Курильські острови і ту частину острова Сахалін і прилеглі острови, суверенітет над якими Японія мала згідно з Портсмутським миром 1905 р.
- Передбачалася можливість збереження на японських островах іноземної воєнної присутності за наявності двостороннього або багатостороннього договору
Японія уклала кілька договорів та угод із Сполученими Штатами, зокрема «Пакт безпеки», договір про торгівлю і навігацію, угоду про допомогу у взаємній обороні та ін. Сан-Франциська система договорів зробила Японію союзницею США. Американці отримали право мати на японській території військові бази, найбільша з яких розташовувалася на острові Окінава. З укладенням мирного договору окупаційний режим у Японії перестав існувати.
Японське «економічне диво» — потужні темпи зростання японської економіки (11 % на рік) протягом 1955—1973 рр.
В конце 1950 — х гг. архитектор японского экономического чуда Икэда Хаято объявил о плане удвоения доходов страны за 1960 — 1970 гг. Цель реформ, передвинувших за 10 лет Японию с 6-го места в мире по объему ВВП на 3 — е, была заложена уже в самом их названии
Икэда Хаято
- Потужні американські інвестиції.
- Оновлення промислового обладнання та створення принципово нових видів виробництва.
- Обмежені витрати на оборону.
- Працелюбність і дисциплінованість японців.
- Реалізація «плану Ідзангі» — плану повоєнного подвоєння національного прибутку, розрахованого на 10 років. Згідно з його положеннями Японія мала посісти провідне місце у світі в окремих галузях економіки, значно підвищити якість товарів, отримувати прибутки за рахунок експорту; план передбачав різке зниження податків та ставок банківських кредитів, завдяки чому в країні мала зрости ділова активність.
- Інтенсифікація праці в сільському господарстві, що вивільнило робочі руки, необхідні для реалізації реформ у промисловості.
- Використання зарубіжних досягнень (закупівля патентів та ліцензій на наукові відкриття, нові технології тощо).
- Висока ефективність державного регулювання економічного розвитку; високий ступінь координації зусиль між державою та приватним бізнесом.
- Здійснення протекціоністської політики (обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок, сприяння національним виробникам тощо); згодом лібералізація зовнішньої торгівлі.
Результати
1951—1970 рр. — середньорічні темпи приросту промислового виробництва — 15,2 %, темпи зростання ВВП — 11 % на рік.
Створення найсучаснішого виробництва в металургії, автомобіле-, судно-, приладобудуванні, хімії, електроенергетиці.
Країна перетворилася на провідного виробника електронних та радіотехнічних приладів найвищих світових стандартів (аудіо-стереосистем, відеокамер, відеомагнітофонів тощо), лідера світового науково-технічного прогресу
1990-ті рр. — структурна перебудова економіки в напрямі зростання ролі інформаційних технологій та реалізації концепції, головним пріоритетом якої визначені нові знання й інформація.
Японія — світовий лідер у розвитку галузей, пов’язаних із новітніми технологіями виробництва, використанням передових досягнень науки.
Слабкі місця японської економіки: значний державний борг, високі податки, значне державне регулювання.
Боротьба зі стихійними лихами: землетрусами, повенями, цунамі тощо (2011 р. — останній руйнівний землетрус, що призвів до катастрофи на атомній станції «Фукусіма»).
Стабільна політична ситуація: вміння правлячої ліберально-демократичної партії пристосовуватися до нових умов.
Зовнішня політика Японії
На зовнішньополітичній арені — прагнення налагодити взаємовигідні відносини з усіма країнами світу; основний стратегічний партнер — США.
