Історія Великої Британії з1945 року

ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ:

  • проблема Ольстера – після надання незалежності Ірландії в складі Великої Британії залишилося шість графств Північної Ірландії, заселених переважно протестантським населенням. Католицька меншість Ольстера в 1968 р. почала боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер було введено англійські війська для наведення порядку. У відповідь на це у Північній Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійців;

 тетчеризм – політика уряду М. Тетчер , спрямована на оздоровлення англійської економіки.

ДАТИ:

  • 1945–1951 рр. – прем’єрство К. Етлі.
  • 1947 р. – Британська імперія тепер називалась Британська співдружність націй.
  • 1949 р. – Великобританія стала членом НАТО.
  • 1951–1955 рр. – прем’єрство У. Черчіля.
  • жовтень 1952 р. – випробування атомної бомби, вступ Англії до «клубу ядерних держав»;
  • 1952 р. – королевою Великобританії стала Єлизавета ІІ.
  • 1963 р. – Великобританія приєдналася до Договору про заборону ядерних озброєнь.
  • 1964–1970 рр. – прем’єрство Г. Вільсона.
  • Жовтень 1968 р. – початок Ольстерської проблеми.
  • 1 січня 1973 р. – Велика Британія вступила до Європейського Економічного Співтовариства («Спільного ринку»).
  • 1979–1990 рр. – прем’єрство М. Тетчер.
  • Травень 1982 р. – війна за Фолклендські острови.
  • 20 березня 1984 р. – шахтарський страйк.
  • 15 листопада 1985 р. – Хіллсборська угода щодо Північної Ірландії.
  • 1987 р. – закон про розширення повноважень поліції.
  • 1990–1997 рр. – прем’єрство Дж. Мейджора.
  • 1990 р. – прийнято Хартію малого бізнесу.
  • 1992 р. – Маастрихтська угода.
  • 1997–2007 рр. – прем’єрство Т. Блера.
  • 2005 р. – ІРА заявила про кінець збройного опору.
  • 2007–2010 рр. – прем’єрство Г. Брауна.
  • 2010– по сьогодні – прем’єрство К. Девіда.

Британія_схема

Друга світова війна значно послабила позиції Великої Британії на міжнародній арені. Країна втратила багато зовнішніх ринків і майже 25% закордонних капіталовкладень, державний борг зріз у 4 рази. Під тиском національно-визволього руху розпочався розпад Британської імперії. Під час перших післявоєнних виборів 26 липня 1945 р. англійці проголосували за лейбористів, які чітко сформулювали свою головну мету — перетворити Англію у квітучу державу. Лідер лейбористів Клемент Етлі сформував уряд, який взявся за здійснення низки реформ.

У результаті проведених лейбористами змін було націоналізовано вугільну, газову, металургійну галузі промисловості, електроенергетику, зв’язок, транспорт, Англійський банк. Власникам підприємств сплачувалась компенсація—2,5 млрд фунтів стерлінгів. Лейбористський кабінет почав приділяти більше уваги питанням програмування економіки, регулювання зайнятості, експорту-імпорту та ін. Лейбористи здійснювали також програму соціальних реформ: скасування антипрофспілкових законів, розширення безкоштовної системи охорони здоров’я та зростання житлового будівництва. Вони домоглись подальшого обмеження повноважень палати лордів британського парламенту.

У галузі зовнішньої політики лейбористи запишались на позиції союзу зі США. У 1949 р. Англія стала членом НАТО. Найскладнішою проблемою для післявоєнної Великобританії була доля колоніальної імперії. Надання незалежності Індії виявилося неминучим, і з цим довелося змиритися. Незалежність було надано також Палестині та Йорданії.

Перші спроби Англії вступити в ЄЕС були безуспішними. Президент Франції Шарль де Голль двічі накладав вето на прийняття Великобританії в ЄЕС, аргументуючи це занадто тісними відносинами Англії зі США. І лише в 1973 р. країну було «допущено» в Європу. Економічна криза 70-х років не дала змоги проявитись позитивним моментам цього кроку. Економічні труднощі поглибилися, зросли безробіття та інфляція.

Наприкінці 60-х років загострилась ірландська проблема. Після надання Ірландії незалежності у складі Великобританії залишилось шість графств Північної Ірландії переважно з протестантським населенням. Католицька меншість Ольстеру в 1968 р. почала боротьбу за громадянські права. У 1969 р. в Ольстер для наведення порядку було введено англійські війська. У відповідь на це на території Північної Ірландії таємна організація Ірландська республіканська армія (ІРА) розв’язала терор проти англійських солдатів. Хвиля насилля перекинулась і на інші райони Великобританії.

Ольстар_карта

Ольстар_схема

15 листопада 1985 р. було укладено англо-ірландську угоду про Ольстер, згідно з якою Ірландія отримувала право брати участь в управлінні Північчю. Однак проблема тероризму залишилась, оскільки прихильники ІРА продовжували свою діяльність. У 1994 р. ІРА оголосила про перемир’я, але на початку 1996 р. знову пролунали вибухи.

Фото_Тетчер

Маргарет Тетчер.

Тетчеризм. Лейбористські уряди Вільсона та Каллагена не змогли ефективно вирішити назрілих проблем. Ситуація змінилася після перемоги на виборах консерваторів. 4 червня 1979 р. було сформовано уряд на чолі з Маргарет Тетчер. Новий уряд енергійно вдався до заходів, які, на думку М. Тетчер, мали оздоровити англійську економіку та фінанси. Політика уряду отримала назву «тетчеризм», її напрямками стали:

  • Жорстка боротьба з інфляцією — скорочення державних витрат, апарату та соціальних програм.
  • Підтримка приватного підприємництва, ініціативи, введення опосередкованого оподаткування.
  • Приватизація нафтової, авіакосмічної, суднобудівної та інших галузей промисловості.
  • Запровадження антипрофспілкових заходів — обмеження прав страйкуючих на пікетування, боротьба зі страйками, які визнавалися незаконними, і т. д.
  • Політика кабінету М. Тетчер відзначалась твердістю та рішучістю і враховувала реальні потреби часу.

М. Тетчер рішуче виступила проти страйків, що призводили до неконтрольованого підвищення заробітної плати і зростання темпів інфляції. Від березня 1984 р. по березень 1985 р. тривав страйк шахтарів, що закінчився поразкою. У 80-х роках профспілковий рух в країні значно послабився, чисельність британського конгресу тред-юніонів скоротилась у півтора раза. Впав авторитет і лейбористської партії. Позитивно впливав на економічний розвиток зростаючий видобуток нафти у Північному морі (близько 100 млн т щорічно), що повністю задовольняло потреби Англії. Політичний курс кабінету М. Тетчер забезпечив зниження рівня інфляції, скорочення безробіття, підвищення темпів розвитку британської промисловості. Зріс добробут населення, особливо середніх верств.

Тетчеризм

У керівництві консерваторів загострилися суперечності. У листопаді 1990 р. М. Тетчер пішла у відставку. Новим прем’єр-міністром став Джон Мейджер, який прагнув зберегти досягнення «тетчеризму».

Проте на виборах 1 травня 1997 р. лейбористи здобули переконливу перемогу, отримавши абсолютну більшість місць в обох палатах парламенту. Новим прем’єр-міністром став Тоні Блер, наймолодший політик в історії Англії XX ст.

Фото_Блер

Тоні Блер

Він відразу взявся за реформи, які можна назвати радикальними. Реформування зачепило конституційний устрій Великобританії. Було сформовано регіональні парламенти в Шотландії та Уельсі. Важливим кроком стало поступове реформування палати лордів з метою перетворення її в орган, до якого обирають, а не який призначають.

Уряд лейбористів не обмежився конституційними реформами. Ним започатковано реформи в системі освіти та охорони здоров’я. Важливим здобутком Т. Блера стало підписання Угоди про політичне врегулювання Ольстерської проблеми. Основний зміст цього документа у тому, що Ірландія відмовляється від возз’єднання з Північною Ірландією, а Великобританія надає право Північній Ірландії на самовизначення аж до відокремлення, якщо за це на референдумі проголосує населення. Угода передбачає припинення насилля, введення самоуправління (Північно-ірландська асамблея), здачу зброї та проведення референдуму про статус Північної Ірландії.

У зовнішній політиці як консерватори, так і лейбористи чітко координують свою політику зі США, беруть участь майже в усіх зовнішньополітичних акціях американців, у рамках Європейського Союзу часто займають особливу позицію.

1 травня 1997 р. у Великій Британії відбулися парламентські вибори, на яких перемогу здобули лейбористи. Лейборист Ентоні Блер став прем’єр-міністром і розпочав конституційну реформу, надавши більше автономії Шотландії та Уельсу. Його наступником в 2007 р. став Гордон Браун, але економічна криза вдарила по авторитету лейбористів, тому в 2010 р. прем’єром став лідер консервативної партії Девід Кемерон, уперше в післявоєнній історії Британії було сформовано коаліційний уряд з ліберал-демократами.

Британія_карта

Британія_флаг                                                                                  Британія_герб

Великобританія   — парламентська монархія (з 1952 року — Королева Єлизавета ІІ)

 Займає площу 244 101 км ².  Населення — 63,181 мільйонів осіб.

Столиця і найбільше місто країни — Лондон

ЕС_схема8

Маргарет Тетчер

https://www.youtube.com/watch?v=I_7_usrRvG8

 

Запись опубликована в рубрике Європейська інтеграція. Добавьте в закладки постоянную ссылку.