Варіант 11

1. Які воєнні події Першої світової війни передували встановленню     лінії фронту, позначеної на картосхемі?

Галбитва_1914

 

А Галицька битва (серпень–вересень 1914 р.)

Б Горлицький прорив (травень–жовтень 1915 р.)

В Брусиловський прорив (червень–серпень 1916 р.)

Г Битва на горі Лисоня (серпень–вересень 1916 р.)

Правильна відповідь:   А

2.  Укажіть комбінацію цифр, яка відповідає послідовності подій

1 Утворення Товариства українських поступовців (ТУП)                       (1908  р.)

2 Оформлення Української парламентської громади в окрему фракцію ІІ Державної Думи Росії                                                                                                            (1907 р.)

3 Утворення української соціал-демократичної робітничої партії         (1905 р.)

4 Демонстрації проти заборони святкування 100-річчя від дня народження                          Т. Шевченка                                                                                                     (1914 р.)

А 1, 3, 4, 2                  Б 3, 4, 1, 2                В 3, 2, 1, 4             Г 4, 3, 1, 2

Правильна відповідь:    В

3.  Яка з фотографій свідчить про події 1944 р.?

Правильна відповідь:     В   

                                              (Визволення Західної України)

А  – 24 червня 1945 р. – парад Перемоги у  Москві

Б  – 1943 р. – визволення Києва

Г  – лютий 1945 р. – Ялтинська (Кримська) конференція “Великої                                                  трійкі” (У. Черчилль, Ф. Рузвельт, Й. Сталін)

4. Що передбачала нова економічна політика в УСРР 1921–1928 рр.?

1 Формування трудових армій і запровадження трудової повинності

2 Заміну продрозкладки натуральним продовольчим податком
3 Заборону приватної торгівлі в селі та містах
4 Оздоровлення грошового обігу через діяльність банків та кредитних установ
5 Передачу підприємств великої промисловості в оренду приватним особам

А 1, 2                 Б 1, 4             В 2, 3              Г 2, 4              Д 2, 5                              Ж 3, 5

Правильна відповідь:          Г

5.  У яких твердженнях ідеться про Володимира Винниченка?

1 Схилявся до зближення з Антантою, задля зміцнення незалежності УНР вдавався до заходів зі створення регулярної армії

2 У лютому 1919 р. вийшов з УСДРП і став головою Директорії УНР

3 Очолював Український національний союз, керував виступом проти гетьмана П. Скоропадського

4 З початку січня 1919 р. очолив загони, що боролися проти денікінців, військ Директорії та Антанти

5 Автор оповідань, романів і повістей, двох десятків п’єс, які ставили на сценах Берліна, Москви, Праги, Рима

А 1, 2           Б 1, 3           В 2, 3          Г 2, 4          Д 3, 5          Ж 4, 5

Правильна відповідь:        Д

 6. Який рік слід записати на місці пропуску в джерелі?

«Не передати словами, з яким хвилюванням зустрів я Акт проголошення незалежності України,  прийнятий   Верховною   Радою    24  серпня ________   і   підтверджений  на     Всеукраїнському    референдумі   1 грудня.    Чи    сподівався,    страждаючи    в  польських     і    радянських       концтаборах,      що    доживу   до    такого   часу,     що    здійсняться     мої найзаповітніші мрії?!   Богові було угодно,  щоб сталося  саме так.  І щоб я впевнився: моя причетність до  боротьби  з  поневолювачами   України  не  була марним поривом душі…»

1991 р.

7.  Про яку подію повоєнної України йдеться в джерелі?

«…Військо Польське провело виселення нашого населення дуже швидко, оскільки протягом чотирьох годин кожен господар мусив спакувати речі й виїхати із села. У деяких селах, наприклад у селах Криве на р. Сян, Творильчик, Творильне, Студене, Бук, Довжиця, Лішня, Полянки та Жерниця, Військо Польське давало людям на збори лише дві години. У зв’язку з таким коротким терміном часу на збори населення не мало змоги забрати із собою сільськогосподарські машини (молотилки, зерноочисні машини, січкарні, плуги, борони), предмети домашнього господарства, швейні машини, картоплю тощо. Все це забрало польське цивільне населення разом з Військом Польським до міст Балигород, Сянік, Лісько, Риманів і навіть до Кросна»

Операція «Вісла» (квітень – травень 1947 р.)

– депортація українського населення Холмщини та Лемківщини до Західної Польші

8.  З відомих вам причин Голодомору 1933 р. в Україні запишіть дві

  • Опор селянства колективізації
  • Підвищення план хлібозаготівель для України заради збільшення експорту і отримання валюти на індустріалізацію
  • Непосильне для селян плани хлібозагоівель
  • Конфіскаяція владою продовольчих запасі

9. Порівняйте явища та процеси, характерні для розвитку                                     промисловості в УРСР у першому повоєнному десятилітті (1946 — 1950          рр.) та за доби десталінізації (1956 — 1964 РР.)

 Спільне

1. Державне планування економіки

2. Переваження в економіці сектору важкої промисловості (група «А»)

Відмінне

1. Здійснення відбудови економіки за рахунок   сільського      1. Створення раднаогоспів     господарства

2. Повернення до довоєнної моделі розвитку економіки            2. Прискоренні розвитку       на основі індутрівлізації                                                                     легкої промисловості

10.  Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Зі спогадів Ірини Жиленко

«У кінотеатрі “Україна” під час перегляду “Тіней забутих предків” відбулася подія, яка увійде в історію України. Я забезпечила квитками друзів через маму, яка працювала тоді адміністратором “України”. Зібралося в кінозалі все, що було чесного на той час у Києві.

Після перегляду Іван Дзюба вийшов на сцену, подякував групі і повідомив про арешти інтелігенції. Стус закликав не допустити 37-го року в Україні і запропонував на знак протесту – встати. Як це було страшно! Дрижаки пробігли спинами. Обивательська маса кинулась до “запасного виходу”, як під час пожежі. Побіг перешепт, що кінотеатр оточено і будуть “брати” всіх. І все-таки більшість у залі – встала. Звісно, не всі. І ті, що не встали, уважно засікли очима тих, хто встав. Я стояла поруч із Дзюбиною дружиною. Я аж палала збудженням, а Марта зблідла. Іван зійшов зі сцени, підійшов до дружини і тихо сказав: “Так треба, Марто…”. І… полетіло пір’я, себто тріски… Почалися масові вигнання з роботи. Перелічувати всіх, хто постраждав, довго. Вся нікчемна бездар, дочекавшись нарешті “свого часу”, накинулась на “Дзюб-Драчів-Костенок” і таврувала, обпльовувала, аж стіни Спілки письменників, інших спілок, Інституту літератури, видавництва “Молодь”, де працював тоді Дзюба, були оббризкані отруйною слиною. (Ох, які вони зараз усі віддані “українці”, “святіші за Папу” – ті, що мордували І. Дзюбу, М. Коцюбинську, Ю. Бадзя та інших). Дзюбу зняли за “виявлене недовір’я до органів безпеки і партії”. А величезну групу літературної інтелігенції було затавровано як “вороже літературне угрупування, яке перейшло в політичне”. Було складено списки проскрибованих молодих літераторів. Івана Світличного після звільнення не друкували і не давали

роботи. У списку, крім Світличного, Дзюби, Сверстюка, були і Коцюбинська, і Ліна Костенко, Жиленко, Дрозд, Шевчук і багато інших… Шлях до друку було перетято у кого на роки, а в кого й на десятиріччя. Це були важкі роки: обшуки, арешти, переляк, намови з переляку і намови з підлості чи заздрості. Кожен чекав обшуку і багато хто дочікувався. Я не тримала вдома своїх щоденників, чоловікових листів, передруків творів “неугодних” авторів. Не можу не згадати добрим словом наших літературних та інших “дідів”, які, маючи гіркий досвід і знаючи, що може вчинити держава з людиною, все-таки не побоялися підписати “Протест проти репресій”. Їх тягали, на них тиснули, їм загрожували, але ні Малишко, ні Майборода, ні Антонов, ні Амосов не погодилися зняти свої підписи. Теперішній молоді, яка звинувачує (дуже сміливо) покоління повоєнного письменства у конформізмі, я би побажала бути не менш сміливими і в ситуації, коли сміливість дорого коштує. Бо зараз сміливість не коштує ламаного гроша. Залягла глибока політична і літературна зима»

 Відподівь:

      Ірина Жиленко (28 квітня 1941 р. —   ) – українська письменниця. Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі. Ірина Жиленко — автор близько двадцяти книг: «Соло на сольфі», «Автопортрет у червоному», «Вікно у сад» … У 2011 році вийшла друком книга спогадів Ірини Жиленко.

      Спогади автора — очевидця події — перегляду фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Украї­на» (Київ) 04.09.1965 р. Саме цього року відбулися арешти української інтелігенції, про що повідомив І. Дзюба. Ре­акція залу на заклик Стуса була суперечлива: перелякані обивателі повтікали із залу. Частина глядачів (вірогідно, менша) встала на знак протесту проти репресій, здолавши страх. Це було мужнім вчинком, бо в залі залишалися спів­робітники КДБ, які не встали, але дуже уважно розгляда­ли тих, хто встав.

       Автор зауважує, що за цей вчинок людей виганяли з ро­боти, переслідували, саджали до в’язниць, «психушок». Але і тоді знаходилися особистості, які підтримували переслідуваних, незважаючи на тиск влади. Вони не зняли свої підписи під «Протестом проти репресій». На щастя, влада вже не насмілювалася проводити масовий терор, як в 30-х р., але сміливість багатьом «шістдесятникам» коштувала свободи, здоров’я, роботи. Проте їх мужність, стійкість, принциповість стали підвалинами незалежності України, вони мають надихати наших сучасників на подо­лання труднощів і проблем, з якими стикається суспіль­ство.

Запись опубликована в рубрике Варіант 11, Історія України 11 клас. Добавьте в закладки постоянную ссылку.