Українські землі у складі Австрійської імперії (п/п XIX ст.)

ТЕМА: ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХVIII – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ ст.

Наприкінці ХVIII ст. у складі Австрійської імперії перебували такі українські землі: Східна Галичина, Північна Буковина, Закарпаття. Умовна ці землі називають Західна Україна.

1699 р. — приєднання Закарпаття

1772 р. — перший розподіл Польші: приєднання Галичини, частина Волині, Поділля.

1774 р. — внаслідок поразки у війні Туреччина передає Австрії Буковинц, яку включено як лкремий округ до складу Галичини

Австрійська імперія – багатонаціональна держава; абсолютна монархія, яку очолювали імператори, що були з династії Габсбургів

У складі Австрійської імперії опинилось 18% території і 5 млн. населення України

 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ   УСТРІЙ   ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

 Східна Галичина та Північна Буковина входили до Королівства Галичини та Лодомерії», яке очолював австрійський ставленик. Королівство ділилося на намісництва. З 1849 р. Буковина стала окремим округом у складі королівства. Закарпаття входило до складу Угорського королівства і ділилося на жупи. Ні Королівство Галичини та Лодомерії, ні Угорське королівство не були самостійними державами, а були адміністративно-територіальними одиницями Австрійської імперії.

Територіальні кольори Королівства Галичини і Лодомерії, а також Герцогства Буковина

У складі населення українці складали:

• у Східній Галичині – 71%,
• на Буковині – 69%,
• на Закарпатті – 40%

                       ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОГО ТА СОЦІАЛЬНОГО СТАНОВИЩА УКРАЇНЦІВ

 У Східна Галичині провідні позиції належали полякам.

У Закарпатті провідні позиції належали угорцям.

У Північній Буковині провідні позиції належали румунам.

Українці займали підлегле, підкорене становище!

Самоназва західних українців – русини; самоназва української мови – руська.

          РЕФОРМИ АВСТРІЙСЬКИХ ПРАВИТЕЛІВ МАРІЇ-ТЕРЕЗІЇ ТА ЙОСИФА ІІ    у 70-80- рр. ХVІІІ ст.

 1. Аграрна реформа: часткове скасування кріпацтва: обмеження панщини до 30 днів на рік, звільнення селян від особистої залежності від пана; заборона тілесних покарань; складено «Інвентарі», до яких вносилися розміри повинностей та податків селян; з 1789 р. скасовано панщину, але після смерті Йосифа ІІ відновлено.

2. Релігійна реформа: церква підпорядкована державі, римо-католицька та греко-католицька церкви визнавалися рівноправними; визнано рівноправ’я євреїв; православна церква не була визнана на рівні з іншими церквами.

3. Освітня реформа: у 1774 р. запроваджено обов’язкову початкову освіту рідною мовою навчання; у Відні створено генеральну греко-католицьку семінарію («Барбареум»); у 1784 р. засновано Львівський університет, при якому відкрито Руський інститут з українською мовою навчання, що діяв до 1809 р.

4. Адміністративна реформа: посилено централізацію управління, поширення загальноімперського законодавства в регіонах.

Реформи сприяли посиленню держави, проте контрреформістська політика наступних імператорів призвела до поновлення панщини і зростання селянських повинностей.

 СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ

 Західна Україна була відсталим аграрним краєм і виконувала роль аграрно-сировинного придатка промислово розвинутих регіонів Австрійської імперії.

 Сільське господарство

• панування екстенсивного землеробства;
• застаріла техніка;
• малоземелля та безземелля селян;
• селянські повинності (кріпацтво, панщина, чинш, військова служба);
• розвиток садівництва, виноградарства, тваринництва, лісозаготівлі тощо.

 Екстенсивне землеробство – це система господарювання, при якій збільшення продукції досягається лише при розширенні посівних площ.

 Інтенсивне землеробство – це система господарювання, при якій збільшення продукції досягається шляхом удосконалення праці та техніки.

 Промисловість

• промисловість розвивалася слабо,;
• у промисловості було задіяне лише 2% населення;
• переважання мануфактур (ручної праці);
• 30-40 рр. ХІХ ст. почався промисловий переворот;
• найактивніше розвивалася нафтовидобувна та лісопереробна промисловість;
• панування іноземного капіталу, тобто власниками промислових підприємств були іноземці;
• занепад традиційних галузей виробництва: текстильної та шкіряної;
• встановлено найдовший в імперії робочий день (14-16 годин) при найнижчому рівні зарплат.

Торгівля

• Західна Україна експортувала деревину(ліс), с/г продукцію, вовну, тканини;
• імпортували все необхідне, імпорт переважав у 10 разів.

АНТИФЕОДАЛЬНА БОРОТЬБА

•  скарги, виступи, знищення посівів, саботаж, повстання…;
• найбільші селянські повстання були під проводом Л. Кобилиці (1843 – 1844 рр., 1848-1850 рр.) на Буковині;

• У 1831 р. відбулися «холерні бунти» в Закарпатті. «Холерні бунти» — це виступи селян Закарпаття, пов’язані з епідемією холери;

• у 20-30-ті рр. ХІХ ст. набув поширення рух опришків під керівництвом М.Штолюка.

 УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ

•  австрійська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському;
• значний вплив на українців Галичини, Буковини та Закарпаття мала Наддніпрянська Україна;
• лідерство в національному відродженні мало греко-католицьке духовенство;

— У 1816 р. І.Могирльницький у м. Перемишлі заснувавав Товариство греко-католицьких священиків.

— 20-30-ті рр. ХІХ ст. діє Перемишльський культурно-освітній гурток на чолі з єпископом М. Левицьким

— У 1833 р. створений гурток «Руська трійця» (М.Шашкевич, І.Вагілевич, Я.Головацький). У 1837 р. гурток видав альманах «Русалка Дністровая» — перша україномовна книга, видана на Західній Україні (конфіскований владою у м. Будапешт).

             ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1848-1849 рр.            В АВСТРІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

 У 1848-1849 рр. у Франції, Італії, Німеччині та Австрії відбулися революції. Ці події увійшли в історію під назвою «весна народів». Революції зазнали поразки.

Революція – швидка зміна політичного, економічного та соціального ладу здебільшого насильницьким шляхом.

                                                           Хід революційних подій

 15 березня 1848 р. австрійський імператор Фердинанд проголосив Конституцію. Влада імператора обмежувалася парламентом – рейхстагом.

У квітні 1848 р. скасовано панщину в Галичині (раніше, ніж у решті провінцій), проте за поміщиками залишалися сервітути У Буковині панщину скасували у серпні 1848 р., а на Закарпатті вона фактично проіснувала ще 5 років.

Сервітути — право користуватися чужою власністю; на правах сервітуту селяни користувалися спільно з поміщиками лісами, луками, пасовиськами.

 У квітні 1848 р. поляки Галичини організували у Львові Центральну раду народову (ЦРН), з метою відновити Польську державу. Поляки визнавали за українцями Галичини гілку українського народу. Під впливом ЦРН створюється «Руський собор» — організація полонізованої української шляхти, яка підтримувала поляків. До складу «Руського собору» входив І.Вагілевич.

 У травні 1848 р. у Львові створено першу українську політичну організацію Галичини – Головну Руську Раду (ГРР), яку очолили Г.Яхимович і М.Куземський

Метою ГРР було поділ Галичини на Західну (польську) та Східну (українську); запровадження української мови в освіті та державному діловодстві, рівноправ’я з поляками…

 ГРР видавала газету «Зоря Галицька», заснувала видавництво «Галицько-Руська матиця».

У червні 1848 р. створюються озброєні загони поляків та українців (стрільці).

У червні 1848 р. відбувся Слов’янський з’їзд у Празі, на якому відбулося визнання українців за окремий народ.

 У липні 1848 р. розпочав роботу австрійський парламент рейхстаг, до якого входило 39 українців із 383 депутатів. Одним із депутатів був Л.Кобилиця. Українці домагалися розглянути питання про національно-територіальний поділ Галичини на Східну (українську) та Західну (польську). Але невдало.

 У жовтні 1848 р. – відбувся собор руських учених у Львові, на якому утверджено єдину граматику української мови, висунуто вимогу впровадження рідної мови в усіх школах.

У жовтні 1848 р. у Львівському університеті відкрито кафедру української мови та літератури (перший завідуючий – Я.Головацький).

1-2 листопада 1848 р. відбулося збройне повстання у Львові, яке було придушене австрійськими військами.

В період революції 1848 — 1849 років для підтримки порядку в регіоні був організований «Батальйон руських гірських стрільців», для якого ерцгерцогиня Софія (мати імператора Франца-Йосифа) пошила прапор

За зразок було взято прапор містечка Санкт-Пельтен — столиці колись ерцгерцогства, а нині федеральної землі Нижня Австрія на північному сході Австрії. І використовується він там дуже і дуже давно. У «парадному» вигляді до нього додається ще й земельний герб.

У березні 1849 р. імператор розпустив парламент та скасував Конституцію разом із демократичними правами та свободами.

Франц-Иосиф І

Листопад 1848 – квітень 1850 рр. – друге селянське повстання на Буковині на чолі із Л. Кобилицею.

                                 Революція зазнала поразки!

Результати й наслідки революції

•  скасування панщини;
• визнання існування в Галичини українського народу із власними національними потребами;
• уперше західні українці сформулювали свої політичні програми;
• уперше західні українці отримали досвід парламентської діяльності;
• Головна руська рада стала першою українською політичною організацією, яка проіснувала з 1848 р. до 1851 р.