Суспільно-політичне становище в Росії в ХІХ ст.

Російська імперія – централізована абсолютна монархія із жорсткою політичною цензурою та забороною будь-яких опозиційних течій та рухів. Російську імперію очолював імператор (цар), влада якого була безмежною.

                     

Александр І Благословенный                                Николаы І Палкин

1801 — 1825 гг.                                                                    1825 — 1855 гг.

Абсолютизм (абсолютна монархія) – необмежена влада правителя, яка ґрунтується на сваволі і за якої досягається високий ступінь державної влади. У Росії абсолютна монархія набула форми самодержавства.

Суспільно-політичний рух – рух, учасники якого пропонують різноманітні ідеї вдосконалення життя суспільства.

Напрями суспільно політичних рухів в Російської імперії:

  • — масонство;
  • — російський суспільно-політичний рух;
  • — польський національно-визвольний рух;
  • — український національно-культурний рух.

Масонство

(франкмасонство, фр. Franc-maçonnerie, англ. Freemasonry) «вільне мулярство», «вільне каменярство» Всесвітнє братство, всесвітній Орден. Вважаючи Бога Великим архитектором Всесвіту, масони вважають себе його каменярями.

  • Ідеал об’єднання людей на засадах братерства, любові, рівності та взаємодопомоги
  • Кінцева мета — утворення всесвітнього братерства людей на засадах свободи й справедливості за допомогою всесвітньої таємної організації.
  • Шлях для досягнення цього, на думку масонів, пролягає через духовне переродження людства

Первинною організацією в масонстві є ложа. Кожною ложею керує Достойний Майстер Окремі Ложі об’єднуються у Велику Ложу (в деяких країнах Велика Ложа називається «Великий Схід»). Великою Ложею керує відповідно Великий Майстер.

До основних масонських символів належать

Всевидяче Око, циркуль і косинець, камінь, молоток, кельма. Взагалі, широко використовуються в символічному значенні знаряддя праці мулярів.

 Массоны

 В этой эмблеме циркуль изображает Небесный Свод, а наугольник — Землю. Земля — место, где человек выполняет свою работу, а Небо — символически связано с местом, где чертит свой план Великий Строитель Вселенной.

Массоны2

Важнейший символ масонского храма всевидящее око или Лучезарная Дельта.

 Найстарішою в світі цілком спекулятивною ложею (тобто не пов’язаною з ремеслом оперативних каменярів) вважаеться Haughfoot Lodge в Шотландії, яка збирається з

22 грудня 1702 р.

Перша в світі Велика Ложа — Велика Об’єднана Ложа Англії заснована 24 червня 1717 р., перша Велика Ложа вважається «материнською» для інших Великих Лож.

 На початку 20 рр. ХІХ ст. в Російської імперії – 220 масонських лож (> 3000 дворян)

Масонство в Україні

В Україну масонство проникає наприкінці 18 сторіччя. Основні шляхи проникнення масонства в Україну проходили через Польщу, Росію та безпосередньо із західноєвропейських держав. У зв’язку з чим Галичина та Правобережжя перебували під впливом польських масонів, а Лівобережжя та Слобожанщина — російських. Першу масонську Ложу безсмертя утворено в Києві 1784 року. На кінець 18 ст.- початку 19 сторіччя масонські ложі діяли в Харкові, Одесі, Кременчуці, Житомирі, Полтаві, Львові, Самборі, Дубно, Вишневці на Волині. Особливо масонський рух посилився після війни 1812 року. 1817 — у Харкові з’являється майстерня «Вмираючий сфінкс», а 1818 року у Одесі починає діяти «Понт Євксінський», у Полтаві — «Любов до істини». До складу масонськиз лож входили головним чином елітні верстви населення, насамперед представники дворянської аристократії, офіцери. До полтавської ложи належали поміщики Кочубей С., Тарнавський В., Лукашевич Василь Лукич (предводитель дворянства Переяславського повіту), письменник Котляревський Іван. Ложа безсмертя організована російськими офіцерами разом з польськими, котрі об’єднувалися навколо ложі «Великий схід».

Українське масонство, будучи за походженням чужим, мусило рахуватися з українськими особливостями і поставити врешті решт на порядок денний національне питання.

  • Лукашевич Василь Лукич намагався утворити Малоросійське товариство з метою відірвати Україну від Росії і злучити її з Польщею, але не знайшов прихильників своїх намірів.
  • В той же час в Києві виникла ложа Об’єднаних слов’ян, до якої належали здебільша польські поміщики і російська інтелігенція, українці. Члени ложи у своїй програмі прагнули до утвердження дружніх стосунків і взаємодії між трьома слов’янськими народами.
  • На грунті цієї ложи в Україні виникла декабристська таємна організація Товариство об’єднаних слов’ян, яка обстоювала ідею федерації вільних слов’янських народів.

1819 року масонські ложи в Україні заборонили, це сталося на три роки раніше заборони діяльності масонів у Росії. 1822 року царський уряд видав указ про заборону всіх таємних організацій, насамперед масонських лож. Проте це рішення не припинило діяльності масонського руху, тому вже 1826 року Микола 1 підтвердив чинність височайшего указу. Загалом масонський рух в Україні був значно слабкішим, ніж у Європі. Масони в Україні діяли пасивно, неузгоджено, без чіткої ідейної основи.

 ДЕКАБРИСТСЬКИЙ РУХ

Декабристи – представники опозиційного російського дворянства, які боролися за повалення царату (самодержавства), скасування кріпацтва та демократизацію Росії.

Причини зростання соціальної активності

  • Нездатність царизму здійснити докорінні реформи.
  • Вплив закордонних походів російської армії в 1813–1815 рр. і знайомство з життям народу в Європі.
  • Переконання у перевагах суспільного і політичного устрою країн Європи.
  • Прагнення знищити кріпацтво, обмежити (знищити) самодержавство.
  • Національно-визвольний рух у країнах Європи та зростання національної самосвідомості в Росії

1815 – 1816рр. у Кам’янці-Подільському – «Залізні персні» на чолі з В. Раєвським

 Союз порятунку» (1816–1817) (30)

Керівники: С. Трубецькой, П. Пестель, М. Муравйов, брати Муравйови-Апостоли.

Мета:

  • ліквідація кріпосного права.
  • Встановлення конституційної монархії

«Союз благоденства» (1818–1820 рр.)  (200)

Організатори: брати Муравйови-Апостоли, П. Пестель, М. Лунін та інші.

Мета:

  • Формувати передову суспільну думку.
  • Агітаційна робота за скасування кріпосництва і самодержавства

Декабр_рух

 

«Білоцерківські плани», 1826 р. – арешт імператора Олександра І під час військових учений

 

14 грудня 1825 р. — спроба державного перевороту — провал;

29 грудня 1825 р. — повстання Чернігівського полку на Україні;

3 січня 1826 р. — урядові війська розгромили це повстання

 Верховний суд у Петербурзі засудив

  • до страти п’ятьох найбільш активних діячів декабристського руху:

Павла Пестеля, Кіндрата Рилєєва, Сергія Муравйова-Апостола, Михайла Бестужева-Рюміна, Петра Каховського.

                         13 липня 1826 р. у Петропавловській фортеці вирок був виконаний.

  • 126 декабристів засудили до каторги, заслання й поселення в Сибіру. Всіх їх позбавили військових чинів і дворянського звання.
  • Особливі комісії розглядали «справи» солдатів, багатьох з них прогнали крізь стрій і покарали різками. На Кавказ у діючу армію був відправлений весь Чернігівський полк.

 Значення повстання декабристів

Це перший виступ проти самодержавства та кріпосництва.

• Сприяв подальшому розвиткові революційної боротьби в Росії.

• Рух декабристів справив значний вплив на суспільне та культурне життя Росії

Декабристы

Теорія «офіційної народності» (граф С. Уваров»

  •  Православ’я — головний проповідник ідей самодержавства
  • Самодержавство —  найдосконалійша форма політичного правління
  • Народність — гармонія стосунківміж поміщиком і селянином

Соц_под_рух

 

Соц_под_рух.2jpg

Суспільно-політичне становище в Росії др. пол. ХІХ ст.

Александр ІІ Освободитель  (1855 — 1881 рр.)

император Всероссийский , царь Польский и великий князь Финляндский.

Народництво

Народництво — ідеологія та громадсько-політичний рух, що охопив вихідців із дворянства та різночинної інтелігенції Російської імперії в 60— 80-х рр. ХІХ ст. Передумови виникнення народництва

  • Формування нових верств суспільства.
  • Зневіра інтелігенції в самодержавстві.
  • Розвиток радикального напрямку громадського руху.
  • Непослідовність у реформах 60-70-х рр. ХІХ ст.
  • Нігілізм.
  • Розвиток вищої освіти — її доступність

Теоретичні засади народництва

  • Теорія «селянського соціалізму».
  • Економічний романтизм.

Ідеологи — О. Герцен, М. Чернишевський, М. Бакунін, П. Лавров, П. Ткачов, М. Михайловський

Розвиток народництва

Росія_Соц_пол2

Росія_Соц_пол3

 Росія_Соц_пол4

1874— 1875 рр.      «Ходіння в народ» — охоплено 37 губерній європейської Росії, у тому числі майже всі українські губернії. Заклики селянства до бунту проти уряду не принесли бажаних для народників результатів. На кінець 1874 р. заарештовано понад тисячу пропагандистів-народників. Найактивніших із них було засуджено за процесом 193

Росія_Соц_пол5

Росія_Соц_пол6

Хвиля контрреформ, що прокотилася імперією у 80— 90-х роках, значно ускладнила ситуацію. Консервативний Олександр III намагався відновити владу держави над громадянським суспільством, що формувалося. І тому не дивно, що на конституційному проекті, схваленому Олександром II, син написав: «Слава Богу, цей злочинний та поспішний крок до конституції не було зроблено ». Суть контрреформ полягала, як писали тоді в офіційній пресі, у «виправленні фатальних помилок 60-х років».

Росія_Соц_пол7

Перелічені контрреформи є лише частиною нового консервативного державного курсу, що  здійснювався під гаслом реакціонера М. Каткова: «Единодержавие повелителя требует единомьіслия». Проте консерваторам не вдалося повністю відновити колишні порядки, втиснути Російську імперію в старі шаблони суспільного життя

Александр III  Миротворец (1881 — 1894 рр.)

Соціал-демократичний рух

Зауважимо, якщо на Заході першими утворилися буржуазні партії, а вже потім соціал-демократичні, то особливістю політичного життя Російської імперії було порушення цієї послідовності:

  • тут спочатку організаційно оформився народницький рух,
  • потім — соціал-демократичний і,
  • тільки починаючи з революційних подій 1905 p., — буржуазний.

 Розчарування частини народників у ставці на революційний потенціал селянства призводить наприкінці XIX ст. до поширення ідеології марксизму, на базі якої сформувалася соціал-демократична течія суспільно-політичного руху. В основі марксистського світобачення лежали послідовний матеріалізм, вчення про  діалектичний розвиток, теорія класової боротьби, віра у всесвітньо-історичну революційну роль пролетаріату, творця нового, комуністичного суспільства.

 У 70–90-х рр. ХІХ ст. в Росії посилюється соціал-демократичний рух.

  •  У 80—90-х роках у Катеринославі, Києві, Одесі (1875р – «Південноросійський союз робітників, Заславський) та Харкові (Санкт-Петербург, 1878р – «Північний союз російських робітників», Обнорський, Халтурин) виникають нелегальні марксистські гуртки, які займаються пропагандою та агітацією і намагаються налагодити зв’язок з робітничим рухом.
  •  В 1883 р. в Женеві було створено першу марксистську організацію – «Групу визволення праці». ЇЇ засновниками були російські революціонери-емігранти: Г. Плеханов, П. Аксельрод, Л. Дейч, В. Засулич та ін. Діячі групи вважали своїм завданням підготовку умов для розвитку соціал-демократичного руху в Росії.

 Восени 1895 р. декілька петербурзьких соціал-демократичних гуртків об’єдналися під керівництвом В. Ульянова (Леніна) в «Союз боротьби за визволення робітничого класу». Аналогічні групи виникли в Києві, Катеринославі, Миколаєві та інших містах.

 Уже в 1898 р. у Мінську відбувся І з’їзд Соціал-демократичної робітничої партії. (Серед дев’яти його делегатів четверо (Н. Вигдорчик, Б. Ейдельман, К. Петрусевич, П. Тучапський) представляли соціал-демократів України).  З’їзд проголосив створення РСДРП та обрав Центральний комітет РСДРП. Але вже 12 березня 1898 р. ЦК і значну кількість соціал-демократів було заарештовано. Незважаючи на це на початку ХХ ст. РСДРП відновила свою діяльність.

  Ліберальний рух

Як ідейно-політична течія, ліберальний рух виходить на політичну сцену на межі 70—80-х років. В Україні він формувався головним чином на основі земської ліберальної опозиції.          В основі ліберальної альтернативи суспільного розвитку лежала ідея побудови економіки за законами вільного ринку, конкуренції. Держава мала стати правовою, оберігати демократичні права особи і мінімально втручатися в економічну сферу. Ідеальною формою правління ліберали вважали конституційну монархію. Не визнаючи революційних форм і методів боротьби, в основу своєї діяльності вони поклали тактику пошуку компромісів з урядом.

         Найвпливовішою була ліберальна група земців Чернігівщини, яку очолювали визнані лідери цієї течії — І. Петрункевич, О. Ліндфорс, І. Шраг. Осередки лібералізму існували також у Київському, Харківському, Полтавському, Ніжинському та інших земствах. Основними формами роботи лібералів наприкінці XIX ст. — початку XX ст. були створення опозиційної преси; скликання з’їздів земських службовців; організація банкетів, на яких приймалися петиції та звертання до царського самодержавства з вимогами встановлення у Росії конституційного ладу.

Александр III

Запись опубликована в рубрике От смуты к империи. Добавьте в закладки постоянную ссылку.