Стародавня Греція

Стародавня Греція

  • Конспект
  • Презентації

Досягнення Стародавньої Греції стали основою європейської культури.

  • Запровадження Олімпійських ігор, які відбувалися протягом 1170 років (776 р. до н. е. — 394 р. н. е., відновлені П’єром Кубертеном у 1896 р.);
  • створили філософію як систему знань про навколишній світ і суспільство;
  • започаткували історичну науку (Геродот, Фукідід);
  • створили систему обов’язкової освіти освіти для хлопчиків 7–18 років (школа, гімназія, академія);
  • започаткували театр та його жанри: драму, комедію і трагедію;
  • створили архітектуру, яка до сьогодні є зразком для наслідування;
  • створили алфавіт на основі фінікійського, яким згодом скористалися європейські народи

Історію Стародавньої Греції розподіляють на такі періоди:

  • Архаїчний  ІІ  тис.  —  пол. VII ст. до н. е.   

—     (крито-мікенський (ХХХ-ХІІ ст. до н. е. )
—    «гомерівський період» або «передполісний» (ХІ-ІХ ст. до н. е.);

  • Класичний V — І третина ІV ст. до н. е.
  • Елліністичний. Остання третина IV — сер. І ст. до н. е.

Поняття:

  • Поліс – місто-держава, община вільних громадян в античної Греції
  • Міф – оповідь про дії богів, героїв, що брали участь у створенні світу
  • Демократія – форма державного правління, за якої влада належить  народові
  • Аристократія – привілейована група, що складалася зі знаті, мала виключне право керувати державою
  • Олігархія – форма державного правління, за якої влада належить невеликій групі аристократів
  • Тиранія – форма державної влади в Греції, встановлена насильницьким шляхом і заснована на одноособовому правлінні
  • Колонізація – заселення та засвоєння нової території
  • Колонія –  поселення, засноване переселенцями з інших країн
  • Метрополія – місто, вихідці з якого заснували колонію
  • Еллінізм – період в історії країн Східного Середземномор’я з 323 до 30 рр до н е; поєднання елементів східних монархій з особливостями грецьких полісів

Гр_карта

ГЕОГРАФІЧНЕ   ПОЛОЖЕННЯ    ГРЕЦІЇ

Основні заняття населення Стародавньої Греції

                         Сільське господарство     Ремесло             Морська торгівля

Скотарство            Виноградарство Оливки       Будівництво кораблів

Архаїчний період ІІ тис. —  пол. VII ст. до н. е.

 Ранній етап історії Стародавньої Греції носить назву крито-мікенський, або егейський.

В III—II тисячоліттях до н. е. виникають перші держави у басейні Егейського моря — на острові Крит і півострові Пелопонес (міста Мікени, Пілос, Тиринф). Це були держави монархічного типу, подібні до давньосхідних деспотій, із розгалуженим бюрократичним апаратом та сильними общинами.

Наприкінці III — на початку II тисячоліття до н. е. наймогутнішим було Критське царство — таласократія.

 Таласократія (від грец. θάλασσα — море та грец. κρατία — влада) — тип цивілізації або форма сучасної держави, все економічне, політичне і культурне життя зосереджується на діяльності, так чи інакше пов’язаній з морем, морським судноплавством і контролем морських просторів, прибережних регіонів.

 Поштовхом до початку досліджень англійського археолога Артура Еванса на Криті послужили сюжети давньогрецьких міфів про майстра Дедала, що побудував в Кноссі для царя Міноса палац-лабіринт і про героя Тесея, що переміг мешканця лабіринтуМінотавра і знайшов зворотній шлях за допомогою «нитки Аріадни». Крит втратив своє панівне положення, вірогідно, внаслідок, так званого, Мінойського вивережння.(1450 р до н е)

           Гр-Еванс                  Гр-Еванс2

Статуя Сэра Артура Эванса во  дворце  Кносс, Крит, Греция

Так з середини II тисячоліття до н. е. центром грецької цивілізації стали Мікени, населені греками-ахейцями. Значної могутності Мікени досягли при царі (басилевсі) Агамемноні.  Саме в період правління Агамемнона була розпочата знаменита облога Трої (близько 1240 – 1230 рр. до н. е.), змальована в поемах Гомера «Іліада» та «Одіссея». Ахейцям удалося взяти Трою, але після походу Агамемнон був убитий своїм двоюрідним братом та його дружиною. (досліднік — Генріх Шліман)

Зникнення мікенської культури в XII столітті до н. е. пов’язують із вторгненням з півночі Балканського півострова дорійських племен, серед яких все ще панував родовий лад.

Гр-Шліман               Гр-Шліман2

                                                                Генріх Шліман

Велика грецька колонізація

 Продовж VІІІ–VІ ст. до н. е. відбувалася велика грецька колонізація

Серед основних причин колонізації можна виділити:

  • перенаселення Греції;
  • нестача землі;
  • пошук нових джерел сировини;
  • пошук ринків збуту своїх товарів;
  • внутрішня політична боротьба змушувала до імміграції тих, хто програв.

ВГЦвлзц2

На VIIІ—VI століття до н. е. припадає розквіт грецької колонізації у Середземномор’ї і Північному Причорномор’ї. Тільки вихідці з Мілета заснували 70 колоній на узбережжі Чорного моря.  Грецька колонізація здійснювалася за трьома основними напрямками: на захід, на пів ніч і північний схід, на південний схід. Перша грецька колонія на Сицилії Наксос була заснована близько 735 р. до н. е.; на південному узбережжі Чорного моря така колонія Синопа також була заснована у VIII ст. до н. є. Особливо широкого розмаху колонізація набула у VII ст. до н. є. Найактивнішу роль у колонізації узбережжя Чорного моря відігравали іонійські греки, перш за все вихідці з Мілету. На Західному узбережжі виникають мілетські колонії — Істрія, Аполлонія, Одессос і Томи; на північному — Ольвія (на правому березі р. Південний Буг), Тіра (на березі Дністровського лиману), Феодосія в Криму, Пантікапей на Керченському півострові.

Результати грецької колонізації вплинули перш за все на розширення грецьких торгових зв’язків далеко за межі власне грецького світу. Грецька торгівля набула за масштабами Стародавнього світу вже у VI ст. до н. є. міжнародний характер, а вироби грецького ремесла знаходили широкий збут і на західних, і на східних ринках. 

ВГЦвлзц3

На землях сучасної України:

  • Ольвия – Очаков; (VI ст. до н е)
  • Херсонес – Севастополь; (V ст. до н е)
  • Никополь — Никополь
  • Феодосия – Феодосия;
  • Керкенитида – Евпатория;
  • Неаполь Скифский – Симферополь;
  • Пантикопей – Керчь; (VI ст. до н е)
  • Истр – Белгород-Днестровский;
  • Каркинит – район Скадовска;
  • Мариуполь — Мариуполь
  • Мелитополь — Мелитополь
  • 480 р. до н е – Босфорське царство на чолі з  Пантікапеєм об’єднало понад 20 міст — монархія

  • Феодосія —  «Божі дари»
  • Ялта – «берегова», «прибережна»
  • Боспор   (Керченська протока) – «коров’ячий брід»

 Греція

РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

У VІ – Vст. до н. е. сформувався пантеон (сукупність) олімпійських богів

Крім небесних богів були й різні земні божества:

  • музи – 9 дівчат, що уособлювали різні види мистецтва;
  • сатири – козлоногі люди, покровителі лісів;
  • мойри – три сестри, богині долі;
  • німфи – богині джерел і тінистих гаїв.

 

МІФОЛОГІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

Міф – «переказ», «сказання»

 Тематика міфів:

  • — про богів (походження світу та богів, Олімп, Зевс, Афіна);
  • — про героїв (Прометей, Тесей, Дедал та Ікар);
  • — про Аргонавтів (Фрікс і Гелла, Сімплегади, Медея допомогла Ясону);
  • — Троянський цикл (суд Паріса, Троя, Смерть Ахілла);
  • — Одіссея (Одіссей у німфи Каліпсо, Одіссей на острові циклопів, Одіссей і Пінелопа);

 Значення міфів:

  • — основа релігії Стародавньої Греції;
  • — основа західної цивілізації;
  • — джерело вивчення історії Стародавньої Греції

Релігія

Афінська держава

 

В епоху після дорійської навали півострів Аттика перетворився на головну область проживання іонійців у Греції та найбільший центр іонійської колонізації. У політичному аспекті Аттика являла собою цілісну державу — єдиним містом, яке мало статус полісу, тут були Афіни.

Афіни

VІІІ – VІІ ст. до н. е.    в Аттиці існувало декілька самостійних  родових общин

 VІІ ст. до н. е.  м. Афіни підкорило їх та утворило єдину державу Ссформувалася аристократія («влада найкращих» 50 сімей)

 621 р. до н. е. архонт Драконт ухвалив жорстокі закони (боргове рабство, страта за крадіжку) Демос (народ) готується до повстання

 

АРИСТОКРАТІЯ – СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В АФІНАХ, «ВЛАДА НАЙКРАЩИХ»

Назва органу влади      Склад Діяльність
Ареопаг – рада старійшин 50 осіб – голови родів — приймали закони;- обирали архонтів
Архонти (9 осіб) — голова держави – цар;- верховний жрець – басилей;- головнокомандуючий;- 6 суддів охороняли закони,стежили за їх виконанням

Архонт Солон (594 – 559 рр. до н. е.) запровадив ряд реформ  Започатковано формування афінської  рабовласницької демократії

Солон

ДЕМОКРАТІЯ – СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ В АФІНАХ, «ВЛАДА НАРОДУ»

Назва органу влади

Склад

Діяльність

 

Екклесія – народні збори

 

всі чоловіки від 20 років

— затверджували закони;- обирали архонтів

 

Буле – рада 400

по 100 осіб від 4 філ (об’єднань родів) обговорювали закони
Ареопаг – рада старійшин голови родів

 

стежили за виконанням законів

 

Архонти (9 осіб)

— голова держави – цар;- верховний жрець – басилей;- головнокомандуючий;- 6 суддів охороняли закони
Геліея – суд присяжних представники усіх шарів населення (до 900 осіб) розглядали позови громадян

«Я не посрамлю священного оружия и не покину товарища, с которым буду идти в строю, но буду защищать и храми и святыни – один и вместе со многими. Отечество оставлю после себя не умаленным, а большим и лучшим, чем его унаследовал. И я буду слушаться властей … и повиноваться законам. И я буду чтить отеческие святыни …» 

Присяга громадянина Афін (20 років)

Тиран Пісістрат    (560 – 527 рр. до н. е.)  Встановлено тиранію

  • — Син Гіппократа;
  •  — був соратником Солона, але проголосив тиранію;
  • — утворив наймане військо;
  • — захопив торгівельні шляхи до Причорномор’я;
  • — встановив новий податок (1/10 врожаю);
  • — частину земель аристократів передав біднякам;
  • — організував для бідноти суспільні роботи

 Архонт Клісфен  (510 – 500 рр. до н. е.)  запровадив ряд реформ    Завершено формування афінської  рабовласницької демократії

    • — Аттику поділено на 10 областей з однаковими природними умовами;
    • — рада 500 (по 50 осіб від кожної області);
    • — колегія стратегів (10 осіб);
    • — закон про остракізм

Афіны

СПАРТАНСЬКА ДЕРЖАВА

Місто Спарта виникло в X ст. до н. е. у північній частині ріки Єврота в Лаконії. (Пелопоннес)

Спарта

ІХ –VІІІ ст. до н. е. дорійці підкорили ахейські племена в області Лаконіка на п-ві Пелопоннес, утворили державу Лакедемон

 Х ст. до н. е. 5 поселень дорійців об’єдналися в м. Спарта спартіати поділили місцеве населення на 2 групи:

1) періеки – «сусіди» (ремісники, купці),

2) ілоти – «раби» (землероби)

 VІІІ – VІ ст. до н. е.  спартіати завоювали Міссенію:

  •  — І Міссенська війна (друга пол. VІІІ ст. до н.е.) — примусили міссенців віддавати їм половину врожаю.
  •  —  ІІ Міссенська війна (кін. VІІ – поч. VІ ст. до н. е.) Перетворили міссенців на рабів.
  •  —  ІІІ Міссенська війна (сер. VІ ст. до н. е.) Жорстоко придушили повстання міссенців, запровадили кріптії (щорічне оголошення війни ілотам та їх винищення)

 Лікург

Законодавство Лікурга (ІХ – VІІІ ст. до н.е.):

  • — земля та раби вважалися державною власністю і були поділені між спартіатами;
  • — військова повинність усіх чоловіків;
  • — державне виховання та навчання усіх хлопчиків (від 7 до 16 років), навчалися та жили у спеціальних таборах – агелах («зграя»)
  • — чітко регламентоване повсякденне життя спартіатів;
  • — заборона спартіатам займатися ремеслом і торгівлею
  • — заборона золотих і срібних грошей
  • — сформувалася олігархія
  • — запроваджувалися систії – спільні обіди

ОЛІГАРХІЯ – СИСТЕМА ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАДИ У СПАРТІ, «ВЛАДА НЕБАГАТЬОХ»

Назва органу влади

Склад

Діяльність

Аппела – народні збори всі чоловіки від 30 років обирали герусію

 

Герусія – рада старійшин

28 геронтів (від 60 років)2 царі (від 30 років) — приймали закони;- визначали політику держави;- судили;- керували військом;- верховні жерці
Ефори 5 наглядачів — стежили за виконанням законів;- усували геронтів, царів;- страчували без суду;- стежили за вихованням дітей

 

 


Спарт_восп

До 7 років здійснювалося сімейне виховання. З 7 і до 18 років хлопчики перебували у спеціальних закладах інтернатного типу — агелах. З 15-річного віку юнаки отримували право носити зброю та брати участь у так званих криптіях — нічних облавах на ілотів.  Після кожного року навчання проводилися публічні випробування — агони.

У віці 17 років, коли юні спартіати мали повертатися додому, на них чекало останнє випробування — вони мали потрапити до храму Артеміди, що знаходився високо в горах. Діставшись туди, спартанець повинен був «принести жертву». Жерці храму прив’язували юнака над великою жертовною чашею й починали шмагати його мокрими різками до перших крапель крові. Якщо при цьому юнак застогнав, його шмагали ще сильніше, навіть до втрати свідомості та смерті: так відсіювали слабких.

В проміжок часу від 18 до 20 років переходили у групу ефебів («ефебія» — молода людина, молодість) і несли гарнізонну військову службу. Після військової служби юнаки ставали повноправними громадянами Спарти. Громадянське повноліття наступало у 30 років.

Виховання дівчат у Спарті мало чим відрізнялося від виховання юнаків. Дівчата у Спарті через цю систему не проходили, однак багато займалися спортом, а часом училися користуватися зброєю.

Со щитом или на щите

В Древней Греции суровым мужеством и другими воинскими добродетелями славилась маленькая Спарта, страна закаленных патриотов. Существует легенда о некоей спартанке Горго. Провожая сына на войну, она вручила ему щит, по-спартански кратко сказав: «С ним или на нем!» Это лаконическое (то есть «чисто спартанское» — спартанцев звали также лаконцами) напутствие означало: или ты вернешься победителем, со щитом, или пусть тебя принесут на щите, как спартанцы носили своих мертвых. И мы говорим иногда: «вернуться со щитом», то есть одержать победу; «вернуться на щите» — найти гибель в борьбе. Применяются эти речения необязательно к настоящим боям и воинам, но и ко всяким житейским столкновениям.
Иногда говорят: «его подняли на щит» — в значении «ему оказали высшие почести». Это связано с другим, уже римским обычаем: римские солдаты, провозглашая командира своим вождем или даже императором, высоко поднимали его на щите над своими головами. И этот обычай отразился у нас в нашем языке; правда, теперь, говоря: «его подняли на щит», — мы подразумеваем чаще: его перехвалили, вознесли превыше заслуг.

Спарта

Греко-перські війни

(500 – 449 рр. до н. е.)

Гр_прск_війни

Причини:

  • — Дарій І  прагнув підкорити грецькі поліси;
  • — грецькі колонії Малої Азії чинили опір персам

Привід:

  • — у 500 р. до н. е. Мілет підняв повстання проти персів;
  • — грецькі поліси (Афіни, Еретрія) надали повсталим допомогу Þ Дарій І  вирішив покарати їх

 

Місце битви

 

Дата

Учасники

 

Результат

перси

греки

Марафонська рівнина 490 р.до н.е. Датіс,Артаферн(5 — 7 тис.піхоти) Мільтіад,Каллімах (Афіни)10 тис. гоплітів-ополченців — перемога греків;ß— перерва у війніДельфійський оракул прогнозував, що Афіни врятують «дерев’яні стіни». (Фенмістокл)
Фермопільська ущелина 480 р.до н.е. Ксеркс І(150 тис.піхоти) союз – 31 полісФемістокл (Афіни),Леонід ( Спарта) поразка греків:- перси спустошили Аттику та Беотію;- перси зруйнували Афіни
о. Саламін 480 р.до н.е. Ксеркс Еврібіад (Спарта),Фемістокл (Афіни)300 трієр — перемога греків, але- 479 р. до н. е. Мардоній спустошив Аттику, розорив Афіни
м. Платеї

+

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

мис Мікале

 

479 р.до н.е.

 

 

 

479 р.до н.е.

Мардоній Аристид (Афіни),Павсаній (Спарта)

 

 

 

флоти

перемоги греків:- перси залишили Грецію;- грецькі поліси уклали Делоський (Афінський) морський союз(478 р. до н. е.)Союз відомий під назвою Делосського або 1-го Афінського морського союзу. Союзники зобов’язалися утримувати союзний флот у 100 трієр і сухопутне військо в 10 000 піхоти і 1000 вершників. На Делосі знаходилась союзна скарбниця-військові дії перенеслися в район Середземного моря

Фермопилы

                             «О путник, поведай спартанцам о нашей кончине:                              верны законам своим, мы здесь костьми полегли»

 448 р. до н. е.

Каллієв мир:

  • — укладений Каллієм та Артаксерксом І  в м. Сузи;
  • — Персія відмовилася від панування над грецькими полісами;
  • — грецькі колонії Малої Азії звільнилися з-під влади Персії;
  • — чорноморські протоки стали вільними для греків


Наслідки війни:

1. Була забезпечена незалежність полісів.

2. Створено сприятливі умови для розвитку економіки.

3. Гегемонія Спарти була підірвана, а Афіни не лише зайняли рівне з нею становище, а й стали претендувати на гегемонію у всій Греції.

4. Почався занепад Персії;

Греко-перські війни

«Золотий вік» Афін за часів Перікла

Розквіт Афін припадає на правління Перікла (495-429 pp. до н. е.).

Реформи Перікла (444–429 рр. до н. е.)

  • Запровадив грошові виплати для громадян за виконання ними суспільних обов’язків:
  • участь у судочинстві у ролі присяжних, перебування на різних посадах, службу в армії  та флоті
  • За громадські кошти було відбудовано зруйновані персами Афіни Було перебудовано афінський Акрополь, котрий набув значення не лише фортеці, а релігійного й культурного центру держави
  • Зміцнив флот, який вважав головною силою Афін. Запровадив щорічні морські маневри для підтримки боєздатності афінського флоту
  • Для зміцнення Афінського союзу і посилення залежності союзників від Афін наказав перевести з острова Делоса до Афін скарбницю союзу
  • 457 р. до н. е. за його наказом було збудовано Довгі стіни, які захищали шлях, що поєднував Афіни з торговим портом Пірей
Назва органу влади

Склад

Діяльність

Екклесія –народні збори чоловіки від 20 років(обирали всі корінні афіняни) — затверджували закони;- обирали стратегів, суддів;- вирішували питання війни та миру
Буле –рада 500 чоловіки від 30 років(обирали жеребкуванням) — обговорювали закони;- стежили за витратами державних коштів;- стежили за виконанням рішень екклесії
Ареопаг рада старійшин розглядали справи про вбивства та святотатства.
Архонти 9 осіб — доглядали за сиротами;- проводили спортивні змагання та релігійні свята
Стратеги 10 осіб — керували армією та флотом;- відали військовими справами
Геліея –суд присяжних 5 тис. суддів + 1тис. запасних(обирали жеребкуванням) розглядали позови громадян

 

 

 

Зовнішня політика стратега Перікла:

  • — об’їздив чорноморські колонії, запрошуючи їх до Афінського морського союзу;
  • — силою утримував грецькі поліси в складі Афінського морського союзу;
  • — підкорив о. Евбея та о. Самос

Перетворив Афінську державу на імперію

 Але

Незадоволення Спарти

Пелопоннеська війна

У середині V ст. до н. є. відносини між окремими грецькими полісами загострилися. У сфері торгівлі суперничали Афіни і Корінф. Спарта й Афіни боролися за гегемонію над Грецією взагалі.

У 431 р. до н. є. почалася війна між Афінами та Спартою разом з союзниками, яка тривала до 404 р. до н. є.  

Наслідки війни:

  • — занепад Афін;
  • — послаблення Спарти;
  • — відновлення влади аристократів в Афінах;
  • — занепад торгівлі та господарства Греції;
  • — збройні конфлікти між бідними та багатими;
  • — Греція стала уразливою для зовнішніх ворогів

РОЗКВІТ МАКЕДОНІЇ

V ст. до н. е.  Македонська держава

  • населяли племена іллірійців та фракійців;
  • царя обирали общинники;
  • займалися землеробством та скотарством

 Філіпп ІІ  (359 – 336 рр. до н. е.)  Утворив міцну монархію   Завершив об’єднання Македонії

Реформи:

  • — важко озброєна піхота (македонська фаланга);
  • — важко озброєна кіннота;
  • — золота та срібна монети (філіппіки);
  • — придбав на Сицилії військову техніку

Підкорив майже всю Грецію

  • — Підкупав грецьку знать;
  • 338 р. до н. е. розбив грецьку армію (союз Афін, Коринфа та Мегар) біля м. Херонея
  • — 337 р. до н. е.  всегрецький конгрес у Коринфі  проголосив Філіппа ІІ  вождем еллінів  та стратегом усіх військ (Розпочав підготовку спільного походу на Персію)
  • — 336 р. до н. е.  Філіппа ІІ  вбили заколотники
Філіпп2_убийство

Завоювання Александра Македонського 

СХІДНИЙ ПОХІД (334 – 324 рр. до н. е.)

Основні напрямки та етапи

 

Дата

Подія

Результат

334 р. до н. е. рушив на Персію, перейшов Геллеспонт захопив міста Малої Азії: Сарди, Гордій, Мілет, Гелікарнас
333 р.

до н. е.

битва біля м. Ісс — захопив родину Дарія ІІІ;

— просунувся на Близький Схід

332 р.

до н. е.

— завоював Сирію, Фінікію, Палестину;

— облога м. Тіра (півроку);

— вступив до Єгипту

 

 

— зруйнував Тір;

— проголошений фараоном, заснував м. Олександрію

1 жовтня

331 р.

до н. е.

битва біля с. Гавгамели — розгромив армію Дарія ІІІ;

— захопив Вавилон, Сузи, Персеполь, Екбатани;

— прийняв титул царя Персії

329 – 327 рр.

до н. е.

похід в Середню Азію — придушив опір племен;

— одружився з бактрійською царівною Роксаною

326 – 325 рр.

до н. е.

похід до Індії переміг раджу Пора біля р. Гідасп (VІІ.326 р. до н. е.),

але

військо відмовилося йти далі

326 – 324 рр.

до н. е.

повернення з Індії до Персії зайнявся облаштуванням своєї імперії – від р. Істр (Дунай) до р. Інд

ВНУТРІШНЯ ПОЛІТИКА ОЛЕКСАНДРА МАКЕДОНСЬКОГО:

  • — утворив монархію (форма правління, за якою влада належить одній особі і передається у спадок);
  • — заснував 20 міст із назвою Олександрія, дві столиці – Вавилон, Олександрія Єгипетська;
  • — в колишніх сатрапіях залишив місцевих правителів, яких контролювали військові намісники (діадохи);
  • — одружився з двома персидськими царівнами (Статірою та Парисатідою);
  • — проголосив єднання переможців з переможеними  —  грандіозне весілля (10 тис.), щоб створити єдиний «елліноперський народ»;
  • — поширив грецьку мову та культуру;
  • — запозичував перські звичаї;
  • започаткував еллінізм – примусове об’єднання давньогрецької та давньосхідної цивілізації в єдину систему держав;
  • — примусив грецькі поліси визнати його богом;
  • — до війська включив східну молодь;
  • — готувався до військового походу на Аравійський п-ів,

11 червня 323 р. до н. є. ввечері  Олександр Македонський помер на 33-му році життя.

Олександр Великий Македонський:

  •  Образованием Александра занимался величайший ученый того времени Аристотель

«Филиппу я обязан тем, что живу, а Аристотелю тем, что живу достойно».

«Во вселенной бессчетное множество миров, а я еще и одного не завоевал».

  •  О каких качествах Александра свидетельствуют следующие факты?

«При Гранике его шлем был разрублен мечом, проникшим до волос… под Иссом — мечом в бедро… под Газой он был ранен дротиком в плечо, под Маракандой — стрелой в голень так, что расколотая кость выступила из раны; в Гиркании — камнем в затылок, после чего ухудшилось зрение и в течение нескольких дней он оставался под угрозой слепоты». (Плутарх)

·       О каких качествах характера Александра Македонского свидетельствуют фразы?

«Нет ничего более рабского, чем роскошь и нега, и ничего более царственного, чем труд».

«Чем больше ты имеешь, тем с большей жадностью стремишься к тому, чего у тебя нет. Война у тебя рождается из побед».

«Войны зависят от славы, и часто ложь, которой поверили, становится истиной».

«Не может быть двух солнц на небе и двух владык на земле».

«Участь царей — делать хорошее, а слышать дурное».

«Вижу, что будет великое состязание над моей могилой».

 Еллінізм 

Еллінізм — період в історії країн Східного Середземномор’я з 323 до 30 р. до н. е. (підпорядкування Єгипту Римом). У цей час виникло кілька незалежних держав, політичний устрій яких поєднував  елементи східних монархій з особливостями грецьких полісів. Культура еллінізму поєднувала традиції грецької та місцевих східних культур.

Періодизація доби еллінізму

  • Період становлення            30-ті роки IV ст. — 90-ті роки  ІІІ ст. до н. е.
  • Час розквіту                         до сер.  ІІ  ст. до н. е.
  • Період занепаду                  до сер. І ст. до н. е.

323 – 275 рр. до н. е.

боротьба за спадщину Олександра Македонського

 З’явилися елліністичні держави:

  • Царство Антігонідів (Македонія) – 323 р. до н. е.   (168 р. до н. е. завойоване Римом;)
  • Царство Птоломеїв (Єгипет) – 323 р. до н. е.   (30 р. до н. е. завойоване Римом;)
  • Царство Селевкідів (Сирія, Вавилон, Персія)– 312 р. до н.е. (63 р. до н. е. завойоване Римом та Парфією;)
  • Пергамське царство – 283 р. до н. е.   (133 р. до н. е. завойоване Римом)

Еллінізм

Искусство Древней Греции в период её расцвета 

Греко-персидские войны

300 спартанцев (1962)

 

 

Запись опубликована в рубрике Історія Стародавнього світу. Добавьте в закладки постоянную ссылку.