**Стародавній Рим (*Roma antiqua)***

Засновник Риму останий імператор Риму

Ромул Ромул-Августул

753 р до н 476 р н е

Періодизація історії Стародавнього Риму:

Царський період (753 — 509 рр. до н. е.).
Республіка (509 — 30 рр. до н. е.)
Імперія (30 р. до н. э. — 476 р. н. е.)

принципат (27 р. до н.е. — 284 р. н.е.);
домінат (абсолютна монархія) (284-476 pp. н.е.).

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ

(753 р. до н. е. – 476 р.)

Назва періоду

Основні події

Дати

Епоха царів

(753 – 509 рр. до н. е.)

— заснування м. Рима;- формування Римської держави

753 р. до н. е.VІІ – VІ ст. до н. е.

Епоха Республіки

(509 – 30 рр. до н. е.)

— завоювання Італії;- Пунічні війни;- війни з Елліністичними державами;- реформи Гракхів;

— 3 громадянські війни;

— 2 тріумвірати;

— диктатура Сулли,

диктатура Цезаря;

— повстання Спартака

V – ІІІ ст. до н. е.сер. ІІІ – сер. ІІ ст.ІІ– І ст. до н. е.ІІ ст. до н. е.

І ст. до н. е

.І ст. до н. е.

І ст. до н. е.

Епоха Імперії

(30 р. до н. е. – 476 р.)

І етап – принципат

(військова монархія: риси республіки + риси монархії)

— Гай Юлій Цезар Октавіан Август;

— династія Юліїв-Клавдіїв;

— громадянська війна;

— династія Флавіїв;

— династія Антонінів;

— династія Севрів;

— криза ІІІ сторіччя, солдатські імператори

ІІ етап – домінат

(монархія)

— Діоклетіан, перший поділ імперії на Західну та Східну;

— династія Костянтина Великого;

— династія Валентиніана-Феодосія;

— остаточний поділ імперії;

— Західна Римська імперія

27 р. до н. е.– 14 р.14 – 68 р.

68 – 69 рр.

69 – 96 рр.

96 – 192 рр.

193 – 235 рр.

235 – 284 рр.

284 – 305 р.

306 – 323 рр

364 – 395 рр.

395 р.

З95 – 476 рр.

Географічне положення Італії та Рима

Європа
Південь
Апеннінський півострів
Італія

Vitalia – «крайна телят»

ЗАСЕЛЕННІЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА

Народи	Особливості заселення
Італіки (латиняни, сабіняни, самніти)	753 р. до н. е. латиняни та сабіняни заснували м. Рим
Етруски	— Х ст. до н. е. утворили першу державу в Італії – 12 незалежних міст (федерація);- VІІ ст. до н. е. приєдналися до латинян та сабінян, зайняли панівне становище (епоха царів);- VІ ст. до н. е. сформувалася Римська держава; але — в кінці VІ ст. до н. е. втратили владу і вплив , італіки проголосили республіку; — V ст. до н. е. Римська республіка розпочала завоювання Італії
Іллірійці	переселилися з Балканського п-ва
Греки	VІІІ – VІІ ст. до н. е. заснували колонії на півдні та на Сицилії («Велика Греція»)
Кельти (галли – «півні»)	— переселилися з півночі;- 390 р. до н. е. спалили м. Рим (крім фортеці на Капітолії) Римляни реформували свою армію ІІІ ст. до н. е. Римська республіка завершила завоювання Італії: «Розділяй та володарюй!». 275 р. до н. е. влаштували перший тріумф (м. Малевентум)

Царський період (Reges Romae)

*Царь*	*Годы правления*
Ромул	(753 — 716 до н. э.)
Нума Помпилий	(715 — 674 до н. э.)
Тулл Гостилий	(673 — 642 до н. э.)
Анк Марций	(642 — 617 до н. э.)
Луций Тарквиний Приск	(616 — 579 до н. э.)
Сервий Туллий	(578 — 535 до н. э.)
Луций Тарквиний Гордый	(535 — 509 до н. э )

Римський народ

налічував 3 триби, 30 курій, 300 родів і 3000 сімей.

Потомки перших римських поселенців складали кістяк римської знаті і називалися

патриціями (з латинської — «батьківські», тобто ті, що мали знатних батьків, 300 родів).
Іншою групою були плебеї (у перекладі — маса, народ).

ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В ЕПОХУ ЦАРІВ

Назва органу влади	Особливості	Діяльність
Цар – «рекс» (всього було 7 царів)	мав символи влади: золота корона, скіпетр з орлом, пурпурна туніка, фасції (пучок різок із сокирою)	— верховний жрець;- верховний суддя;- головнокомандуючий;- правив довічно
Сенат («сенекс» – старець) рада старійшин	300 осіб (від кожного роду)	затверджував рішення народних зборів (разом із царем)
Народні збори (зібрання по куріях)	кожна курія мала 1 голос	— складали закони;- вирішували питання війни та миру;- вирішували питання смертної кари

РЕСПУБЛІКА

509 р. до н. е. римляни вигнали останнього етруського царя Тарквінія Гордого та проголосили республіку

(лат. «республіка» – «справа народу»)

Боротьба патриціїв та плебеїв у Римі

494 р. до н. е. — Плебеї відмовилися брати участь у військовому поході, у повному озброєнні, разом із сім’ями залишили місто і розташувалися табором на сусідній Священній горі, погрожуючи заснувати окреме місто-державу. Патриції змушені були піти на поступки. Плебеї отримали право обирати народних трибунів, котрі захищали їхні інтереси

449 р. до н. е. — Прийняття Законів дванадцяти таблиць. На дванадцяти мідних дошках було викарбувано і виставлено для загального огляду закони, які гарантували плебеям і патриціям рівні права

367 р. до н. е. — Прийняття закону, згідно з яким один із двох консулів повинен обов’язково обиратися від плебеїв

Організація римської армії

«Senatus Populus que Romanus» («Сенат и граждане Рима»)

Завоювання Римом Італії:

390 р. до н. е. — галльські племена Перемога Риму (Кельти = (галли – «півні»)

390 р. до н. е. спалили м. Рим (крім фортеці на Капітолії)

«Гуси Рим урятували». «Горе переможеним»

«Батьківщину захищають залізом, а не кров’ю»

340 – 338 рр. до н е – Латинська війна (Війна між Римом і містами Латинського союзу)

326 р. до н е – віна із самітами, галлами й етрусками. 40 років. Перемога Риму – Панування Риму в Північній і Центральній Італії

280 – 272 рр. до н е – Піррові війни (Цар Пірр грецької держави Епіра)

«Піррова перемога» (279 р до н е – біля Апулії)

У боротьбі за Італією Рим не раз використовував принцип «Розділяй і володарюй». Він укладав союз з одним народом проти іншого, а потім нападав і на свого союзника.

ВІЙНИ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ З КАРФАГЕНОМ – ПУНІЧНІ ВІЙНИ

(264 – 146 рр. до н. е.)

ВІЙНИ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ З ЕЛЛІНІСТИЧНИМИ ДЕРЖАВАМИ

(ІІ – І ст. до н. е.)

РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА

у ІІ ст. до н. е.

Завойовано усе Середземномор’я та Мала Азія

Утворено 38 провінцій

(Азія, Африка, Іспанія, Сицилія, Галлія, Єгипет)

Зросла кількість рабів

Зубожіння селян

Послабилася боєздатність армії

Необхідність реформ

133 р. до н. е. трибун Тіберій Гракх розпочав земельну реформу (розподіл земель серед селян), але заколотники-сенатори вбили Тіберія;
123 р. до н. е. трибун Гай Гракх здійснив земельну реформу (роздача завойованих земель селянам) Þ виникли римські колонії (поселення), але заколотники-сенатори вбили Гая;
107 р. до н. е. консул Гай Марій здійснив військову реформу (зубожілих селян набрано до армії, надано їм зброю та платню, ветеранам роздано землі) Þ армія зміцніла,

Криза Римської республіки (І ст. до н. е.):

Союзницька війна (90 – 88 рр. до н. е.)

повстання італіків на всьому Апеннінському півострові
італіки отримали громадянство;
Рим перестав бути містом-державою

Диктатура Луція Корнелія Сулли ((83—79 рр. до н. е.)

диктатор (від латин . «наказую») — посадова особа в Римі, наділена необмеженою владою

Обмежувалися права народних трибунів .
Обмежувалася влада консулів .
Обмежив права народних зборів.

Гладиаторы древнего Рима

Гладіатори на мозаїці на римській вілі у селі Ненніг (Німеччина)

Гладіатор (лат. gladiator. множина — gladiatores) — боєць на арені цирку у Стародавньому Римі. У вужчому значенні — професіонал, який бився бойовою зброєю з собі подібними в одиночних або групових боях

Слово «гладіатор» походить від лат. gladius («короткий меч», «гладіус») і буквально означає «мечник».

Morituri te salutant! — Идущие на смерть приветствуют тебя! Подобными словами, отправляющиеся на битву в цирке гладиаторы, приветствовали императора,