Стародавній Рим (Roma antiqua)
Засновник Риму останий імператор Риму
Ромул Ромул-Августул
753 р до н 476 р н е
Періодизація історії Стародавнього Риму:
- Царський період (753 — 509 рр. до н. е.).
- Республіка (509 — 30 рр. до н. е.)
- Імперія (30 р. до н. э. — 476 р. н. е.)
- принципат (27 р. до н.е. — 284 р. н.е.);
- домінат (абсолютна монархія) (284-476 pp. н.е.).
ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ
(753 р. до н. е. – 476 р.)
Назва періоду |
Основні події |
Дати |
Епоха царів (753 – 509 рр. до н. е.) |
— заснування м. Рима;- формування Римської держави | 753 р. до н. е.VІІ – VІ ст. до н. е. |
Епоха Республіки (509 – 30 рр. до н. е.)
|
— завоювання Італії;- Пунічні війни;- війни з Елліністичними державами;- реформи Гракхів;
— 3 громадянські війни; — 2 тріумвірати; — диктатура Сулли, диктатура Цезаря; — повстання Спартака |
V – ІІІ ст. до н. е.сер. ІІІ – сер. ІІ ст.ІІ– І ст. до н. е.ІІ ст. до н. е.
І ст. до н. е .І ст. до н. е. І ст. до н. е. І ст. до н. е. |
Епоха Імперії (30 р. до н. е. – 476 р.) |
І етап – принципат (військова монархія: риси республіки + риси монархії) — Гай Юлій Цезар Октавіан Август; — династія Юліїв-Клавдіїв; — громадянська війна; — династія Флавіїв; — династія Антонінів; — династія Севрів; — криза ІІІ сторіччя, солдатські імператори ІІ етап – домінат (монархія) — Діоклетіан, перший поділ імперії на Західну та Східну; — династія Костянтина Великого; — династія Валентиніана-Феодосія; — остаточний поділ імперії; — Західна Римська імперія |
27 р. до н. е.– 14 р.14 – 68 р.
68 – 69 рр. 69 – 96 рр. 96 – 192 рр. 193 – 235 рр. 235 – 284 рр.
284 – 305 р. 306 – 323 рр 364 – 395 рр. 395 р. З95 – 476 рр. |
Географічне положення Італії та Рима
- Європа
- Південь
- Апеннінський півострів
- Італія
Vitalia – «крайна телят»
ЗАСЕЛЕННІЯ АПЕННІНСЬКОГО ПІВОСТРОВА
Народи |
Особливості заселення |
Італіки (латиняни, сабіняни, самніти) |
753 р. до н. е. латиняни та сабіняни заснували м. Рим |
Етруски |
— Х ст. до н. е. утворили першу державу в Італії – 12 незалежних міст (федерація);- VІІ ст. до н. е. приєдналися до латинян та сабінян, зайняли панівне становище (епоха царів);- VІ ст. до н. е. сформувалася Римська держава;
але — в кінці VІ ст. до н. е. втратили владу і вплив , італіки проголосили республіку; — V ст. до н. е. Римська республіка розпочала завоювання Італії |
Іллірійці |
переселилися з Балканського п-ва |
Греки |
VІІІ – VІІ ст. до н. е. заснували колонії на півдні та на Сицилії («Велика Греція») |
Кельти (галли – «півні») |
— переселилися з півночі;- 390 р. до н. е. спалили м. Рим (крім фортеці на Капітолії)
Римляни реформували свою армію ІІІ ст. до н. е. Римська республіка завершила завоювання Італії: «Розділяй та володарюй!». 275 р. до н. е. влаштували перший тріумф (м. Малевентум) |
Царський період (Reges Romae)
Царь |
Годы правления |
Ромул |
(753 — 716 до н. э.) |
Нума Помпилий |
(715 — 674 до н. э.) |
Тулл Гостилий |
(673 — 642 до н. э.) |
Анк Марций |
(642 — 617 до н. э.) |
Луций Тарквиний Приск |
(616 — 579 до н. э.) |
Сервий Туллий |
(578 — 535 до н. э.) |
Луций Тарквиний Гордый |
(535 — 509 до н. э ) |
Римський народ
налічував 3 триби, 30 курій, 300 родів і 3000 сімей.
Потомки перших римських поселенців складали кістяк римської знаті і називалися
- патриціями (з латинської — «батьківські», тобто ті, що мали знатних батьків, 300 родів).
- Іншою групою були плебеї (у перекладі — маса, народ).
ОРГАНІЗАЦІЯ ВЛАДИ В ЕПОХУ ЦАРІВ
Назва органу влади |
Особливості |
Діяльність |
Цар – «рекс» (всього було 7 царів) |
мав символи влади: золота корона, скіпетр з орлом, пурпурна туніка, фасції (пучок різок із сокирою) | — верховний жрець;- верховний суддя;- головнокомандуючий;- правив довічно |
Сенат («сенекс» – старець) рада старійшин |
300 осіб (від кожного роду) | затверджував рішення народних зборів (разом із царем) |
Народні збори (зібрання по куріях) |
кожна курія мала 1 голос | — складали закони;- вирішували питання війни та миру;- вирішували питання смертної кари |
РЕСПУБЛІКА
509 р. до н. е. римляни вигнали останнього етруського царя Тарквінія Гордого та проголосили республіку
(лат. «республіка» – «справа народу»)
Боротьба патриціїв та плебеїв у Римі
494 р. до н. е. — Плебеї відмовилися брати участь у військовому поході, у повному озброєнні, разом із сім’ями залишили місто і розташувалися табором на сусідній Священній горі, погрожуючи заснувати окреме місто-державу. Патриції змушені були піти на поступки. Плебеї отримали право обирати народних трибунів, котрі захищали їхні інтереси
449 р. до н. е. — Прийняття Законів дванадцяти таблиць. На дванадцяти мідних дошках було викарбувано і виставлено для загального огляду закони, які гарантували плебеям і патриціям рівні права
367 р. до н. е. — Прийняття закону, згідно з яким один із двох консулів повинен обов’язково обиратися від плебеїв
Організація римської армії
«Senatus Populus que Romanus» («Сенат и граждане Рима»)
Завоювання Римом Італії:
390 р. до н. е. — галльські племена Перемога Риму (Кельти = (галли – «півні»)
390 р. до н. е. спалили м. Рим (крім фортеці на Капітолії)
«Гуси Рим урятували». «Горе переможеним»
«Батьківщину захищають залізом, а не кров’ю»
340 – 338 рр. до н е – Латинська війна (Війна між Римом і містами Латинського союзу)
326 р. до н е – віна із самітами, галлами й етрусками. 40 років. Перемога Риму – Панування Риму в Північній і Центральній Італії
280 – 272 рр. до н е – Піррові війни (Цар Пірр грецької держави Епіра)
«Піррова перемога» (279 р до н е – біля Апулії)
У боротьбі за Італією Рим не раз використовував принцип «Розділяй і володарюй». Він укладав союз з одним народом проти іншого, а потім нападав і на свого союзника.
ВІЙНИ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ З КАРФАГЕНОМ – ПУНІЧНІ ВІЙНИ
(264 – 146 рр. до н. е.)
ВІЙНИ РИМСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ З ЕЛЛІНІСТИЧНИМИ ДЕРЖАВАМИ
(ІІ – І ст. до н. е.)
РИМСЬКА РЕСПУБЛІКА
у ІІ ст. до н. е.
Завойовано усе Середземномор’я та Мала Азія
Утворено 38 провінцій
(Азія, Африка, Іспанія, Сицилія, Галлія, Єгипет)
Зросла кількість рабів
Зубожіння селян
Послабилася боєздатність армії
Необхідність реформ
- 133 р. до н. е. трибун Тіберій Гракх розпочав земельну реформу (розподіл земель серед селян), але заколотники-сенатори вбили Тіберія;
- 123 р. до н. е. трибун Гай Гракх здійснив земельну реформу (роздача завойованих земель селянам) Þ виникли римські колонії (поселення), але заколотники-сенатори вбили Гая;
- 107 р. до н. е. консул Гай Марій здійснив військову реформу (зубожілих селян набрано до армії, надано їм зброю та платню, ветеранам роздано землі) Þ армія зміцніла,
Криза Римської республіки (І ст. до н. е.):
Союзницька війна (90 – 88 рр. до н. е.)
- повстання італіків на всьому Апеннінському півострові
- італіки отримали громадянство;
- Рим перестав бути містом-державою
Диктатура Луція Корнелія Сулли ((83—79 рр. до н. е.)
диктатор (від латин . «наказую») — посадова особа в Римі, наділена необмеженою владою
- Обмежувалися права народних трибунів .
- Обмежувалася влада консулів .
- Обмежив права народних зборів.
Гладиаторы древнего Рима
Гладіатор (лат. gladiator. множина — gladiatores) — боєць на арені цирку у Стародавньому Римі. У вужчому значенні — професіонал, який бився бойовою зброєю з собі подібними в одиночних або групових боях
Слово «гладіатор» походить від лат. gladius («короткий меч», «гладіус») і буквально означає «мечник».
Morituri te salutant! — Идущие на смерть приветствуют тебя! Подобными словами, отправляющиеся на битву в цирке гладиаторы, приветствовали императора,
фрагмент из фильма «Гладиатор»-Колесницы
Повстання Спартака (73 – 71 рр. до н е)
Восстание Спартака