США у 1877–1914 рр.

       

Після завершення Громадянської війни 1861–1865 рр. і Реконструкції 1865–1877 рр. для Сполучених Штатів наступив період стрімкого економічного піднесення. Протягом останніх десятиріч XIX ст. США перетворилися з переважно сільської республіки в індустріально-аграрну урбанізовану державу.

В 1860 р. за обсягом промислової продукції США знаходилися на четвертому місці у світі, а у середині 1890-х рр. вони вже вийшли на перше місце, залишивши далеко позаду себе розвинуті країни Європи

  • Видобуток вугілля зріс у 15 разів — з 18 млн т. у 1860 до 270 млн т. у 1900 р.,
  • Видобуток нафти, що розпочався в 1859 р. з 2 тис. баррелей, досяг 64 млн баррелей в 1900 р. У 1902 р. США вийшли на перше місце у світі за обсягом видобутку нафти.
  • Виплавка чавуна зросла в 17 разів — з 821 тис. т. у 1860 р. до 13,8 млн т. у 1900 р., а виробництво сталі в 150 разів — з 68 тис. т. у 1870 р. до 11,2 млн т. — 40% світового виробництва. 

Інвестиції європейських підприємців (1890 р. — близько 3 млрд доларів).

Еміграція з Європи (1870—1900 рр. — близько 25 млн осіб).

Середня заробітна плата робітника перевищувала прожитковий мінімум у п’ять разів.

США_19-20

  • Протяжність залізниць зросла до 193 тис. миль, перевищивши загальну довжину залізниць усіх країн Європи.
  • Кількість людей зайнятих у сільському господарстві протягом 1860–1900 рр. збільшилося з 6,2 млн. осіб до 10,6 млн., а загальна кількість фермерських господарств зросла з 2 млн. до 5,8 млн. (В 1900 р. США давали 23% усього світового збору пшениці)

 Швидкий і бурхливий економічний розвиток США в останній третині XIX ст. пояснювався різними причинами

  • Перемога в Громадянській війні промислової Півночі, знищення рабовласництва на Півдні
  • прийняття в 1862 р. гамстед — акта стали важливими чинниками, що обумовили вільний розвиток ринкових (капіталістичних) відносин на усій території країни та сприяли формуванню великого ємкого ринку.
  • Наявність величезної кількості вільних земель на Заході й Півдні США давала можливість кожній енергійній людині отримати безоплатно або на пільгових умовах ділянку землі в розмірі 64 га (гомстед) і стати самостійним фермером з земельним володінням, яке в Європі вважалося маєтком. До 1900 р. під гомстеди було віддано 76 млн акрів і майже стільки ж продано.
  • В Америці на відміну від Європи не було середньовічних кастових звичаїв і традицій, які сковували винахідливу ініціативу в новітню епоху
  • США не мали застарілої технічної бази, у зв’язку з чим вони найбільш повно й ефективно використали чисельні винаходи кінця XIX ст. (В умовах технічного прогресу у США з’явилося безліч видатних винаходів і конструкторів, серед яких вирізнялися відомі у світі імені: Дж. Вестінгауз у галузі залізничного транспорту, А. Г. Белл у сфері зв’язку, Т. А. Едісон у електротехніці, Г. Форд у автомобільному виробництві та інші.)
  • До початку XX ст. витрати на освіту в США на душу населення перевищували приблизно в 2,5 рази відповідні витрати Англії й Німеччини — країни які займали в цьому відношенні перше місце в Європі. ( У 1900 р. неписьменні у віці до 10 років і старше складали серед білого населення лише 6% (у негрів — 46%, у індіанців — 56%)

  Побудова на річці Ніагара першої у світі гідроелектростанції (1882 р.). Завершення будівництва першої трансконтинентальної залізниці (1869 р.) — стрімке збільшення кількості залізничних шляхів.

Монополізація ринку Америки та боротьба з нею

США_19-20_2

Напрями зовнішньої політики США

 В перші 15 — 20 років після закінчення Громадянської війни головна увага у США приділялася інтенсивному освоєнню західних земель, будівництву залізниць, індустріалізації країни.

В останній десятиріччя XIX ст. зовнішньополітичний курс США диктувався великим промисловим і банківським бізнесом, котрий набував риси монополістичного капіталу, якому стає «тісно» в межах своєї країни.

Шлях експансії          (Боротьба за переділ світу)

США повинні мати великий військовий флот і морські бази на островах Атлантичного та Тихого океанів, поширення впливу на Східну Азію та Європу

 Шлях ізоляції    (Американська експансія в Латинській Америці)

Дотримувалися «доктрини Монро». Основні напрямки — поширення впливу в Латинській Америці та Карибському басейні, визнання європейського панування у Східній півкулі

1898 р. — війна США з Іспанією, у якій США захопили Кубу, Філіппіни, Пуерто-Ріко й Гуам, а також Гавайські острови та частину островів Самоа

Робочий рух другої половини ХІХ ст.

 В умовах бурхливого економічного розвитку останніх десятиріч XIX ст., особливо індустріалізації країни, швидкими темпами зростала чисельність робітничого класу. Якщо в 1870 р. в промисловості й транспорті працювало 3,8 млн. робітників то через 30 років їх кількість зросла до 9,4 млн., понад 50% яких складали емігранти. Зросла питома вага робітників, які працювали на великих підприємствах нових галузей виробництва, у виробництві засобів виробництва, в металургії, залізничній справі.

  •  1866— 1872 рр. Національний робочий союз (НРС), до якого в 1869 р. входило 600 тис. осіб
  • 1876 р. Робоча партія Сполучених Штатів. У грудні 1877 р. партія була перейменована на Соціалістичну робочу партію
  • 1877 р. Перший в історії США загальнонаціональний страйк
  • 1878 р. У США налічувалося 1500 профспілок, десять профспілок були міжнаціональними, робітники 11 професій входили до національних тред-юніонів, що поєднували робітників певної спеціальності в масштабах усієї країни.
  • До 80-х рр. ХІХ ст. робочий рух США був слабким — багато вільних земель на заході; великий приплив емігрантів, населення; серед робітників не було єдності; найвища заробітна плата робітників у світі
  • 1881 р. Федерація організованих тред-юніонів і робочих союзів Сполучених Штатів і Канади, через п’ять років перейменована на Американську федерацію праці1 травня
  • 1886 р. Демонстрація в Чикаго розстріляна поліцією

 День міжнаро́дної соліда́рності трударів — свято, що відзначається в 142 країнах, в тому числі в Україні. В Україні 1 і 2 травня щороку оголошуються вихідними днями. 14 липня 1889 року, після доповіді американських делегатів про робітничий рух в США, Паризьким Конгресом було прийняте рішення щодо організації «інтернаціональної демонстрації, коли у всіх країнах та містах в один визначений день струджені маси вийдуть на вулиці з вимогою офіційного скорочення робочого дня до 8 годин». Днем для проведення демонстрації було обрано 1 травня.

День международной солидарности трудящихся

Запись опубликована в рубрике Сторінки Американської історії. Добавьте в закладки постоянную ссылку.