- 1945—1950 рр. Остання фаза Громадянської війни. Перемога комуністів. Проголошення Китайської Народної Республіки
1. Боротьба за владу двох впливових сил — Гоміндану на чолі з Чан Кайші та Комуністичної партії Китаю (КПК) на чолі з Мао Цзедуном, за якими стояли великі держави — США та СРСР. 1946—1949 рр. — громадянська війна, у ході якої війська Гоміндану були розгромлені; до влади прийшли комуністи.
2. 1 жовтня 1949 р. — урочиста церемонія проголошення Китайської Народної Республіки (КНР).
3. Евакуація Чан Кайші на о. Тайвань, де в 1950 р. була створена інша китайська держава — Китайська Республіка.
Мао Цзедун Чан Кайші
- 1951—1965 рр. Початок будівництва соціалізму. «Великий стрибок» (1958—1959 рр.) та ліквідація його наслідків
1958 р. — план «трьох червоних знамен»:
Стратегія «людського моря» — вирішення проблем за рахунок мас працюючого населення
«Генеральна лінія»: форсована побудова комунізму (за моделлю СРСР).
«Великий стрибок»:
Безкоштовна праця під гаслом «Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя».
- курс на форсовану індустріалізацію: різке збільшення видобутку вугілля та виплавки чавуну за рахунок будівництва кустарних доменних печей (так звана «мала металургія»);
- створення на селі «народних комун», у власність яких перейшли не тільки засоби виробництва, а й свійська худоба, посуд, хатнє начиння; безоплатний і зрівняльний розподіл продовольства; (по 20 тис. селян.)
- воєнізація праці й побуту.
Результат та наслідки:
- Падіння продуктивності праці, низька якість промислової продукції.
- Скорочення сільськогосподарського виробництва, голод.
- Масові селянські повстання.
1961 р. — «врегулювання економіки»:
- повернення селянам присадибних ділянок;
- запровадження матеріального стимулювання.
- «Підштовхування», «прискорення» світової революції.
- Погіршення радянсько-китайських відносин
- 1966—1978 рр. «Культурна революція»
Створено групу в справах «культурної революції» (ГКР): Чень Бода — секретар Мао Цзедуна, Цзян Цин — дружина Мао, Чжан Чуньцяо — секретар Шанхайського міськкому, Кан Шен — секретар ЦК КПК, контролював органи держбезпеки. (Банда 4 – х) Утверджується культ особи Мао Цзедуна.
1. У боротьбі з опозицією Мао спирався на молодіжні штурмові загони хунвейбінів (червоні охоронці). Наприкінці 1966 р. були створені загони цзаофанів (бунтарі) для поширення «культурної революції» у робітничому середовищі,які громили культурні та освітні установи в пошуках ворогів Мао;
2. розправа над вищими посадовцями;
3. виселення жителів міст «на перевиховання» у віддалені села тощо.
Зміцнення влади Мао.
Репресовано понад 100- 200 млн. осіб.
9 вересня 1976 р. помирає Мао Цзедун
- 1978 р. — до сьогодні «Чотири модернізації». Докорінні економічні реформи
Планово — риночна економіка
Грудень 1978 р. — пленум ЦК КПК під керівництвом Ден Сяопіна,
який проголосив курс на радикальну реформу з метою побудови соціалізму з китайською специфікою.
Політика реформ у Китаї
Ідеологічною основою реформ стали такі принципи:
- соціалістичний шлях розвитку, («соціалізм з китайською специфікою»)
- демократична диктатура народу,
- керівництво компартії, марксизм-ленінізм та ідеї Мао Цзедуна
«не важливо, якого кольору кішка, лише б вона справно ловила мишей»
Ден Сяопін
Курс «чотирьох модернізацій»: перебудову й переведення на нову базу промисловості, сільського господарства, армії, науки і техніки.
Перебудова сільського господарства
- Розпуск народних комун та кооперативів;
- надання селянам землі в довгострокову оренду;
- підвищення державою закупівельних цін на продовольство.
Результат: значне зростання прибутків селян; наповнення продовольством внутрішнього ринку; перетворення Китаю з імпортера сільськогосподарської продукції на її експортера.
Реформування промисловості
- Створення особливих економічних районів, через які до країни надходили іноземні інвестиції, сучасні технології тощо.
- Розширення прав підприємств.
- Матеріальне стимулювання робітників.
1984 р. — реформування системи управління державною промисловістю, спрямоване на відмову від централізованого директивного та перехід до ринкових відносин.
Результат: темпи економічного зростання — 11—18 % на рік.
Освіта та наука
Реформи в системі освіти: сприяння розвитку професійно-технічної освіти, 9-річне обов’язкове навчання; збільшення фінансування освіти, розширення самостійності вищих навчальних закладів.
1985 р. — реформування системи управління у сфері науки та техніки для її прискореної модернізації відповідно до вимог НТР.
Кінець 1993 р. — початок проведення нових реформ, спрямованих на зміцнення національної валюти, удосконалення податкової системи, захист прав корпорацій та громадян, права власності
1969 р – конфлікт за о. Даманський ( 19 мая 1991 года стороны пришли к соглашению — остров окончательно перешел под юрисдикцию КНР.)
1979 р. – Китайська – В’єтнамська війна
Початок ХХІ ст. — перетворення Китаю на провідну державу світу.
СЕКРЕТЫ КИТАЙСКОГО ЧУДА
