Розвиток КНР в др. пол. ХХ — на початку ХХІ ст.

КНР

КНР2.jpg.png

  • 1945—1950 рр. Остання фаза Громадянської війни. Перемога комуністів. Проголошення Китайської Народної Республіки

1.         Боротьба за владу двох впливових сил —  Гоміндану на чолі з Чан Кайші та Комуністичної партії Китаю (КПК) на чолі з Мао Цзедуном, за якими стояли великі держави — США та СРСР1946—1949 рр. — громадянська війна, у ході якої війська Гоміндану були розгромлені; до влади прийшли комуністи.

2.       1 жовтня 1949 р. — урочиста церемонія проголошення Китайської Народної Республіки (КНР).

 3.       Евакуація Чан Кайші на о. Тайвань, де в 1950 р. була створена інша китайська держава — Китайська Республіка.

Мао                                Чан

                          Мао Цзедун                                                        Чан Кайші

  • 1951—1965 рр. Початок будівництва соціалізму. «Великий стрибок» (1958—1959 рр.) та ліквідація його наслідків

КНР3.jpg.

1958 р. — план «трьох червоних знамен»:

Стратегія «людського моря» — вирішення проблем за рахунок мас працюючого населення

«Генеральна лінія»: форсована побудова комунізму (за моделлю СРСР).

«Великий стрибок»:

Безкоштовна праця під гаслом «Три роки наполегливої праці — 10 тисяч років щастя».

  • курс на форсовану індустріалізацію: різке збільшення видобутку вугілля та виплавки чавуну за рахунок будівництва кустарних доменних печей (так звана «мала металургія»);
  • створення на селі «народних комун», у власність яких перейшли не тільки засоби виробництва, а й свійська худоба, посуд, хатнє начиння; безоплатний і зрівняльний розподіл продовольства; (по 20 тис. селян.)
  • воєнізація праці й побуту.

Результат та наслідки:

  • Падіння продуктивності праці, низька якість промислової продукції.
  • Скорочення сільськогосподарського виробництва, голод.
  • Масові селянські повстання.

1961 р.«врегулювання економіки»:

  • повернення селянам присадибних ділянок;
  • запровадження матеріального стимулювання.

КНР4

  • «Підштовхування», «прискорення» світової революції.
  • Погіршення радянсько-китайських відносин
  • 1966—1978 рр. «Культурна революція»

Створено групу в справах «культурної революції» (ГКР): Чень Бода — секретар Мао Цзедуна, Цзян Цин — дружина Мао, Чжан Чуньцяо — секретар Шанхайського міськкому, Кан Шен — секретар ЦК КПК, контролював органи держбезпеки. (Банда 4 – х)        Утверджується культ особи Мао Цзедуна.

1.     У боротьбі з опозицією Мао спирався на молодіжні штурмові загони хунвейбінів (червоні охоронці). Наприкінці 1966 р. були створені загони цзаофанів (бунтарі) для поширення «культурної революції» у робітничому середовищі,які громили культурні та освітні установи в пошуках ворогів Мао;
2.     розправа над вищими посадовцями;
3.     виселення жителів міст «на перевиховання» у віддалені села тощо.

КНР5

Зміцнення влади Мао.

Репресовано понад 100- 200  млн. осіб.

9 вересня 1976 р. помирає Мао Цзедун

  • 1978 р. — до сьогодні «Чотири модернізації». Докорінні економічні реформи

Планово — риночна економіка

Грудень 1978 р. пленум ЦК КПК під керівництвом Ден Сяопіна,

який проголосив курс на радикальну реформу з метою побудови соціалізму з китайською специфікою.

Політика реформ у Китаї

Ідеологічною основою реформ стали такі принципи:

  • соціалістичний шлях розвитку, («соціалізм з китайською специфікою»)
  • демократична диктатура народу,
  • керівництво компартії, марксизм-ленінізм та ідеї Мао Цзедуна

«не важливо, якого кольору кішка, лише б вона справно ловила мишей»

Ден

Ден Сяопін

Курс «чотирьох модернізацій»: перебудову й переведення на нову базу промисловості, сільського господарства, армії, науки і техніки.

Перебудова сільського господарства

  • Розпуск народних комун та кооперативів;
  • надання селянам землі в довгострокову оренду;
  • підвищення державою закупівельних цін на продовольство.

Результат: значне зростання прибутків селян; наповнення продовольством внутрішнього ринку; перетворення Китаю з імпортера сільськогосподарської продукції на її експортера.

Реформування промисловості

  • Створення особливих економічних районів, через які до країни надходили іноземні інвестиції, сучасні технології тощо.
  • Розширення прав підприємств.
  • Матеріальне стимулювання робітників.

1984 р. — реформування системи управління державною промисловістю, спрямоване на відмову від централізованого директивного та перехід до ринкових відносин.

Результат: темпи економічного зростання — 11—18 % на рік.

Освіта  та наука

Реформи в системі освіти: сприяння розвитку професійно-технічної освіти, 9-річне обов’язкове навчання; збільшення фінансування освіти, розширення самостійності вищих навчальних закладів.

1985 р. — реформування системи управління у сфері науки та техніки для її прискореної модернізації відповідно до вимог НТР.

Кінець 1993 р. — початок проведення нових реформ, спрямованих на зміцнення національної валюти, удосконалення податкової системи, захист прав корпорацій та громадян, права власності

КНР6

КНР7

1969 р – конфлікт за о. Даманський  ( 19 мая 1991 года стороны пришли к соглашению — остров окончательно перешел под юрисдикцию КНР.)

 1979 р. – Китайська – Вєтнамська війна

Початок ХХІ ст. — перетворення Китаю на провідну державу світу.

ЕС_схема8

СЕКРЕТЫ КИТАЙСКОГО ЧУДА

Запись опубликована в рубрике Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки. Добавьте в закладки постоянную ссылку.