Радянська модернізація 1929 – 1939 рр.

Радянська модернізація 1929 – 1939 рр.

Ідеологічна основа:

  • Побудова соціалізму в окремо взятій країні
  • Загострення класової боротьби на шляху просування до соціалізму
  • Ліквідація куркульства як класу

 УКРАЇНА І ЗМІНА ПОЛІТИЧНОГО КУРСУ ВСЕСОЮЗНОЇ КОМУНІСТИЧНОЇ ПАРТІЇ БІЛЬШОВИКІ (ВКП(б))

21 січня 1924 р. помер В.Ленін (керівник більшовиків та лідер СРСР), після чого в партійно-державному керівництві СРСР розпочалася гостра боротьба навколо питань подальшого розвитку країни.

Основна боротьба за лідерство в партії розгорнулася між Й.Сталіним та Л. Троцьким. Проти Л.Троцького виступили майже всі керівники України — Л.Каганович, Д.Манільський, Г.Петровський, М.Скрипник, В.Чубарь. У підтримку Л.Троцького виступили нечисленні його прихильники в Україні — І.Дашковський, Н.Гордон, М. Голубенко та ін. У грудні 1927 р. Л.Троцького було виключено з партії.

 1927-1928рр. — хлібозаготівельна криза в СРСР, яка стала приводом для відходу від НЕПу.

 У 1928 р. на пленумах ЦК ВКП(б), на яких виявилися розбіжності в підходах Й. Сталіна та М. Бухаріна до вирішення економічних проблем. М. Бухарін був одним із найпослідовніших прихильників НЕПу, а хлібозаготівельну кризу він пояснював недоліками в роботі державного апарату. А Й. Сталін головну причину кризи вбачав у виступах проти радянської влади «класових ворогів», передовсім селянства, а тому подолання труднощів соціально-економічного розвитку він зводив до боротьби з «внутрішніми ворогами».

1929 р. — посилення тиску Й. Сталіна на групу М. Бухаріна, у результаті були усунуті останні перепони на шляху до цілковитої відмови від НЕПу, створені передумови переходу до силових, адміністративно-командних методів управління економікою і суспільними процесами та утвердження сталінського єдиновладдя.

У 1929 р. Й. Сталін остаточно здобув усю повноту влади в СРСР.

 КЕРІВНИКИ УСРР ЧАСІВ РАДЯНСЬКОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ

1925 р. — призначення генеральним секретарем Центрального Комітету Комуністичної партії (більшовиків) України (ЦК КП(б)У) Л. Кагановича.

 1928 р. — призначення генеральним секретарем ЦК КП(б)У С.Косіора.

 

Особливості та наслідки радянської індустріалізації

Індустріалізація – процес побудови великого машинного виробництва в усіх галузях нар. госп.

Грудень 1925 р. – XIV з’їзд ВКП(б) – курс на індустріалізацію СРСР

1928 р. – початок індустріалізації

1928 – 1932 рр. – перший п’ятирічний план розвитку господарства

1927 р. XV ВКП(б) – ухвалив генеральну лінію на прискорену  індустріалізацію

Кінець 1929 р. – перехід до прискореної (форсованої) індустріалізації

1935 р. – початок стаханівського руху

Персоналії –

  • Й. Сталін – керівник ВКП(б) та РадянськогоСоюзу у 20-на початку 50-х рр.
  • С. Косіор – генеральний секретар ЦК КП(б)У 1928 – 1938рр. (1939 р. – розстріл)

До 1926 р. економіка СРСР і України в основному була відбудована. Логічним стало питання про перспективи її подальшого розвитку. Ця проблема ускладнювалась для керівництва країни тим, що очікуваної більшовиками світової революції не відбуло ся, країни Заходу оговталися після повоєнної кризи і стабілізували свою економіку. У цих умовах навіть значна кількість керівних діячів Комуністичної партії не вважала можливим будувати нове суспільство без революції на Заході при техніко-економічній відсталості країни. Але Сталін думав інакше. В упертій внутріпартійній боротьбі його точка зору перемогла, і вся країна почала на практиці здійснювати теорію будівництва соціалізму в одній країні — величезний за масштабами багаторічний соціальний експеримент.

Причини сталінської індустріалізації:

  • економічні — технологічна та економічна відсталість СРСР від передових розвинутих країн (хоча Російська імперія до Жовтневої революції входила до 5 найбільш промислово розвинутих  країн);
  • політичні — лідери КП вважали, що партія повинна спиратися не на селянські маси, а на роб.  клас.
  • стратегічні — Сталін вважав можливим побудову комунізму в одній окремо взятій країні.

Темпи росту промислової продукції планувалося довести до 18-20% на рік  (Й. Сталін – 37,7 %)

Індустріалізація в СРСР і цілому і в Україні зокрема відрізнялася від процесу індустріалізації країн Заходу:

Західні країни

СРСР (УРСР)

 

І. Розпочиналась з легкої промисловості І. Розпочиналась з важкої промисловості
ІІ. Джерела (кошти):

1) внутрішні накопичення від промисловості і торгівлі;

2) зовнішні позики;

3) грабунок колоній;

4) анексії і контрибуції тощо.

ІІ. Джерела (кошти):

1)      грабунок внутрішньої «колонії»–села;

2) облігації внутрішньої позики;

3) анульовано зовнішні борги;

4) доходи від зовнішньої торгівлі;

5) «п’яний» бюджет (монополія на горілчані вироби);

У 1927 р. завдяки продажу спиртних напоїв бюджет одержав понад 500 млн крб., 1930 р. — 2,6 млрд, а 1934 р. — 6,8 млрд крб.;

6) знецінені (не забезпечені золотом) гроші, інфляційне забезпечення потреб;

7) продаж за кордон сировини;

8) режим жорсткої економії;

рахунок скорочення адміністративно-

управлінських витрат зекономила за два з половиною роки майже 65 млн крб.;

9) експлуатація дармової праці в’язнів ГУЛАГу тощо.ІІІ. Темпи (50–100 років)ІІІ. Темпи форсовані (10–15 років)

 

Головною особливістю індустріалізації в Україні стало те, що згідно з першим п’ятирічним планом (1928-1932), УРСР отримала 20% капіталовкладень, передбачених для фінансування індустріалізації всього Радянського Союзу 35 об’єктів вартістю понад 100 млн.крб. кожний, з них в Україні розміщувалось 12.

3 1500 нових промислових підприємств, зведених по Союзу, 400 були збудовані в Україні, зокрема, Дніпрогес (Запоріжжя), «Запоріжсталь», «Криворіжсталь», «Азовсталь» (Маріуполь), Харківський тракторний завод (випускав 20% тракторів і 80% танків).

 Реконструювалися Луганський паровозобудівний завод  і металургійні заводи в Дніпропетровську, Комунарську, Дніпродзержинську та Макіївці.

В другій п’ятирічці (1933–37 роки) з 4500 – 1000; а в третій, незавершеній (1938–41 роки) з 3000 – 600].

(Кошти на розвитку промислових центрів Уралу)

Реальні темпи приросту продукції становили 16-18% на рік, що було дійсно економічним дивом.

 Наслідки індустріалізації для України:

  • з одного боку, Україна за показниками індустріального розвитку на той час зайняла провідне місце в Європі, наздогнавши Францію. УРСР перетворилася з аграрної на індустріально-аграрну республіку;
  • з іншого боку, саме тоді був закладений фундамент адміністративно-командної системи в економіці. Україна перенасичена шкідливими підприємствами та відходами від їхньої діяльності. Внаслідок бездумно надіндустріалізації, економії на природозахисних об’єктах екологічна ситуація в республіці стала загрозливою;
  • прискорений розвиток виробництва засобів виробництва (група А) за рахунок виробництва предметів споживання (група Б) призвів де занепаду легкої та харчової промисловості і через те — до зниження життєвого рівня населення;  (87,5% і 12,5% відповідно).
  • зростаюча урбанізація — збільшення кількості міського населення. Чисельність городян в УРСР у 1926-1930 pp. зросла удвічі;

  У 1940 р. промисловий потенціал України 7 перевищував рівень 1913 р. З аграрної країни республіка перетворилась в індустріальну, Україна посіла друге місце в Європі за виплавкою чавуну, четверте за видобутком вугілля. Частка України в союзному виробництві залізної руди сягала 68 %, паровозів — 74 %. Однак Правобережжя та Полісся залишалися нерозвиненими у промисловому відношенні. Прискорився процес урбанізації: до 33 % населення у 1938 р. мешкало в містах проти 20% за десять років до цього.

 Зменшилось відставання від розвинених країн з виробництва продукції на душу населення:

  • якщо в 20-ті роки різниця була в 5-10 разів,
  • то в кінці 30-х pp. — у 1,5-4 рази.

 Важливим результатом стало подолання якісного, стадіального відставання промисловості.

 У 30-ті роки країна стала однією з трьох-чотирьох, які були здатні виробляти будь-який вид промислової продукції, знаний у той час людством.

Проте стрибок у розвитку важкої індустрії був куплений тяжкою ціною

  • відставання легкої і харчової промисловості, стагнації аграрного сектора, повільним зростанням добробуту населення, надцентралізацією економічного життя, репресіями та загибеллю мільйонів людей.
  • На шляхах модернізації непу можна було досягти й значніших результатів, але без таких величезних жертв, які Україна заплатила за сталінський «великий стрибок» і «всеосяжну» колективізацію

Примусова колективізація сільського господарства в Україні.

Голодомор 1932—1933 років

Колективізація – примусове об’єднання індивідуальних селянських господарствоу колективні (колгоспи, радгоспи)

Кооперація – добровольне об’єднання індивідуальних селянських господарство у колективні

Розкуркулення — вилучення майна у селян (куркуль, «підкуркульник»)

«Розселянювання» – ліквідація селянства, як класу. Утворився клас селян-колгоспників — найманих робітників на землі.

«Трудодень» — плата за працю в колгоспах

1927–1928 рр. в СРСР вибухнула хлібозаготівельна криза

Рішення XV з’їзду ВКП(б) (2 – 9 грудня 1927) передбачали  процес кооперації (нагадаймо, що кооперація може бути декількох видів: виробнича, житлова, кредитна, споживча тощо).

Кінець 1929 р. – початок колективізації

1932 – 1933 рр. – голодомор

  • території УРСР із найбільшою кількістю колгоспів (Харківщина, Черкащина, Одещина);
  • -території, найбільш уражені голодомором (Житомирщина, Київщина, Черкащина, Полтавщина, Харківщина).
  • з 30 жовтня 1932 р. до останніх днів січня 1933 р. — діяльність хлібозаготівельну комісію на чолі з Молотовим

7 ноября 1929 года в газете «Правда» № 259 была опубликована статья Сталина «Год Великого перелома»

Причини колективізації:

  • економічні — проведення індустріалізації потребувало великої кількості коштів на закупівлю устаткування, побудову підприємств. В аграрній країні їх можна було дістати лише за рахунок селян. Оскільки селянин-власник не хотів продавати державі свою продукцію за безцінь, влада привласнила її, вдавшись до примусової колективізації;
  • — політичні — з погляду марксизму селянин був дрібним власником, отже, ворогом пролетарської влади. Треба було перетворити селянина на найманого сільськогосподарського робітника, вилучивши у нього  головну власність — землю.

Мета колективізації — створення колективних господарств Це давало змогу  безконтрольно розпоряджатися ресурсами села. (25—ЗО млн індивідуальних селянських господарств, а на 200— 300 тис. колгоспів.)

 У 1929 р. в Україні нараховувалось 4,6 млн. селянських дворів і більшість селянських господарств була малоземельною.

Водночас провадилося розкуркулення — вилучення майна у тих селян, яких влада вважала багатими. Чітко визначити, хто такі куркулі, влада не бажала. Якщо селянин не мав майна, але виступав проти колективізації, його оголошували «підкуркульником» і теж переслідували. Якщо, за науковими даними, в країні на той час було 2-3% дійсно багатих селян, які застосовували найману працю, то репресовано було до 15%,

 Наприкінці 1927 р. 23,7% всіх селянських дворів складали бідняки, 72,3% — середняки, 4% — заможні.

Восени 1928 р. в Україні було колективізовано лише 4% селянських господарств

У жовтні 1929 р. трохи більше 10% всіх господарств були об’єднані в колгоспи. Це були в основному бідняцькі господарства.

Якщо в 1928 році офіційно визнана кількість куркульських господарств в Україні становила 71,5 тисячі, то в дійсності до 1932 року тут було ліквідовано 200 тисяч господарств.

Перша хвиля розкуркулення прокотилася республікою з другої половини січня до початку березня 1930 р. Вона охопила 309 районів, де налічувалося 2524 тис. селянських господарств. Станом на 10 березня під розкуркулення потрапило 61 887 господарств, тобто 2,5%.

«Куркулів» поділили на три категорії:

  1. учасники антирадянських виступів, яких страчували або висилали до Сибіру чи на Північ СРСР;
  2. ті, що чинили «пасивний опір» (їх висилали за межі республіки проживання);
  3. ті, що висловлювалися проти колективізації (їх висилали за межі району).

(1930 р. в Україні кількість учасників селянських повстань перевищила 40 тис. 1500 терористичних актів)

5 січня 1930 р. – постанова ЦК ВКП(б) «Про темпи колективізації і про засоби допомоги держави колгоспному будівництв» — строки завершення колективізації, три категорії:

І – райони Північного Кавказу та Поволжя – завершення навесні 1932 р.

ІІ – Україна та Біларусь – весна 1933 р.

ІІІ – всі інши та незернови райони – весна 1935 р.

2 березня 1930 р. у «Правді» опублікував статтю «Запаморочення від успіхів», у якій у «перегинах» процесу колективізації звинуватив місцеву владу.

(За сто днів після публікації статті з колгоспів України вийшло 1594 тис. господарств.)

 У вересні 1930 р. 1930 р. ЦК ВКП(б) розіслав по республіках директивного листа «Про колективізацію».

До кінця 1932 року в УРСР вдалося колективізувати близько 70% господарств

У грудні 1932 р. — було введено «внутрішній паспорт»,

В 1935 році – 93%.

В 1937 році в УРСР налічувалося 27,3 тисячі колгоспів.( 96,1% сел.. двор. обробляли 99,7% посівних площ.)

Наслідки колективізації:

  • занепад сільського господарства України, подоланий тільки в середині 50-х років;

(Річний валовий збір зернових культур в СРСР 1933 і 1934 pp. становив 680 млн ц , в 1913 р. на одного жителя України було вирощено 684 кг зерна, 1927 р. — 615 кг, а 1940 р. — 639 кг.)

  • відновлення «воєнного комунізму» на селі.
  • на кінець 1932 р. в УРСР було колективізовано майже 70% селянських господарств, які обробляли понад 80% посівних площ, ліквідовано 200 тисяч індивідуальних селянських господарств;
  • потрапили під розкуркулення понад 1 млн. українських селян, з яких 850 тисяч вислали на Північ, де багато з них загинули;
  • скорочення поголів’я худоби (було вирізано до 80% приватної худоби);
  • Тому валові збори зерна в Україні зменшились: у 1932 р. вони становили 78,6% від рівня 1923 p., поголів’я коней — 66,7% (від 1928 p.); великої рогатої худоби — 58,2%, свиней — 37,7%.
  • в українському селянинові було винищене почуття власника, це дається взнаки до сьогодні.

Тим часом кількість колгоспів, які створювалися переважно примусово, зростала — було завершено процес «розселянювання». Утворився клас селян-колгоспників — найманих робітників на землі. Офіційно ко-лективізація була завершена у 1940 році.

Найстрашнішим наслідком колективізації став штучно влаштований  владою голод –

Голодомор 1932-1933 років.

Серед дослідників поки що немає єдності у визначенні фактичних демографічних втрат України в 1932—1933 pp. P. Конквест називає цифру 5 млн, Н. Верт —від 4 до 5 млн, С. Кульчицький — 3,5 млн осіб. Тільки 1933 р., за даними В. Цапліна, у республіці померло2,9 млн осіб.

7 серпня 1932 р. ВЦВК і РНК СРСР прийняли  постанову «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення громадської (соціалістичної) власності». (було засуджено 54 646 осіб, з них 2110 — до вищої міри покарання.)

   К 1938 году было коллективизировано 93 % крестьянских хозяйств и 99,1 % посевной площади.

В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна. Окрім масових виступів селяни вели боротьбу поодинці й дрібними групами — влаштовуючи терор більшовикам. Висилку селян здійснювали в округи Північного краю — 70 тис. сімейств, Сибіру — 50 тис. сімейств, Уралу — 20-25 тис. сімейств, Казахстану — 20-25 тис. Районами висилки були необжиті і малообжиті місцевості, де висланих використовували на сільськогосподарських роботах або промислах (ліс, риба тощо). Реальну кількість висланих важко підрахувати. Потрібно враховувати, що сім’ї могли бути до 12 осіб[1]. В зв’язку з необжитістю деяких місцевостей, висилка була фактично смертним вироком.

26 жовтня 1917: Декрет про землю

листопад 1929: Починається мобілізація робітників — «25000-ків».

27 грудня 1929: Сталін проголошує політику «ліквідації куркульстава як класу»

5 січня 1930: Резолюція ЦК про підвищення темпів колективізації та розкуркулення

січень 1930: Кампанія суцільної колективізації, закриття сільських церков.

1 березня 1930: стаття Сталіна «Запаморочення від успіхів»

7 серпня 1932: Закон про охорону соціалістичної власності

27 грудня 1932: Закон, яким впроваджено паспортну систему в межах країни

 Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х pp. Масові репресії.

(Л. Каганович 1925-1928 рр, С. Косіор – 1928-1938 рр)

Терміни:

  • Репресії — переслідування осіб, групи осіб, нації з боку держави
  • ГУТАБ (ГУЛАГ) – Головне управління таборів. 1930-1953 рр – 6,5 млн (1,3 мдн – політичнми мотивами)

Дати:

  • 25 травня 1926 – вбивство С. Петлюри у Парижі
  • 25 травня 1938 р – вбивство Є. Коновальця у Роттердамі
  • 1937-1938 pp. — пік репресій в Україні
  • 1934 р – XVII з’їзд ВКП(б) – 1966 дел – 1100 репресії
  • 1 грудня 1934 р – вбивство С.М. Кірова
  • 1934 р – Київ – столиця УСРР

Персоналії:

  • Й. Сталін — партійний і державний діяч СРСР, Генеральний се-кретар ВКП (б), одноосібний диктатор в СРСР з 1929 до 1953 року
  • П. Постишев – секретарь ЦК КП(б)У . «Постишевщина» 1933 – 1937 рр.
  • В. Затонський – міністр освіти 1933 – 1938 рр.

МЕТА репресій:

  • Знищення будь-якої, навіть потенційної опозиції
  • Придушення національно-визвольного руху
  • Знищення старої «партійної гвардії», усіх, хто міг пролити світло на минуле Й. Сталіна
  • Переслідування і знищення всіх представників колишніх політичних партій, заможних верст населення
  • Зняття соціальної напруги в суспільстві, знищення «стрілочників» — представників бюрократичного і партійного апарату, на яких перекладали відповідальність за прорахунки Сталіна та його оточення

 Тоталітарний режим

Економічна

  • Одержавлення всіх форм власності.
  • Утвердження командно-адміністративної системи в управлінні.
  • Жорстка трудова дисципліна.
  • Безкоштовне використання праці політв’язнів

Політична

  • Монополія ВКП(б) на владу (заборона діяльності в Україні лівих есерів, комуністів-боротьбистів, УКП; установлення однопартійної системи; повний контроль над усіма організаціями та громадськими об’єднаннями).
  • Утворення унітарної держави, централізація управління. Культ вождя.
  • Репресії, терор (знищення будь-якої опозиції, створення каральних органів — ДПУ, НКВС).
  • Формування партійного й державного апарату за принципом особистої відданості (провідниками сталінської політики в Україні були Л. Каганович (1925—1928 pp.) та С. Косіор (1928—1938 pp.))

 Духовна

  • Монополія комуністичної ідеології, що базувалася на марксизмі.
  • Ідеологізація освіти.
  • Установлення жорсткої цензури. Боротьба з. інакомисленням. Контроль над засобами масової інформації.
  • Повне підкорення особистості інтересам колективу та держави.
  • Партійний контроль над діяльністю інтелігенції, представників культури

Громадсько-політичне життя України і СРСР з установленням одноосібної диктатури И. Сталіна було «затиснуте в лабети» сталінських поглядів:

  • мали право на існування лише одна партія — комуністична, одна юнацька організація — комсомол, одна дитяча організація — піонери та жовтенята.
  • Як насмішка над репресованими з’явилася нова «сталінська» Конституція 1936 (в Україні 1937) року, де були записані всі основні демократичні права і свободи. Почалася тотальна русифікація.
  • Життєвий рівень населення падав — ціни у 30-ті pp. зросли у 6,4 разу.
  • 30-ті роки -«чорні роки» в історії України, це період страшних репресій, розстрілів, концтаборів, голодомору 1932-1933 років. 1937-1938 pp. — період апогею репресій.
  • У 1930-ті pp. національні республіки втратили, по суті, останні ознаки суверенності. У центрі і на місцях повними господарями стали партійно-бюрократичні апарати, головну роль у яких відігравали репресивні органи. Розпочався масовий терор проти всіх верств населення України.

 

 

 

1928—1931 pp. (І хвиля). Розкуркулення; депортації; викриття шкідницьких організацій; боротьба проти відомих українських громадських діячів та інтелігенції

  • «Шахтинська справа» (1928 р.) над 53 спеціаліста» вугільної промисловості Донбасу, які нібито займалися шкідницькою діяльністю (5 осіб отримали смертний вирок, інші — різні строки ув’язнення).
  • Сфабрикований процес над «Спілкою визволення України» (СВУ) у 1930 р. був спрямований проти «старої» національної еліти. Звинувачення 45 осіб у підготовці збройного повстання, яке ставило за мету відновлення самостійної «буржуазної» України
  • 1930 р. — Справа Промпартії
  • Сфальсифікована справа «Українського національного центру» (УНЦ) у 1931 р. — процес над колишніми провідними діячами УНР, серед яких були М. Грушевський, В. Голубович та ін.
  • Боротьба з УАПЦ (із 34 єпископів заарештовано 24,  ще вісім зникли без суду і слідства)

 1932—1935 pp. (II хвиля). Голодомор; репресивний спалах після вбивства С. Кірова; боротьба з «націо-налістичним ухильництвом»

  • Голодомор 1932—1933 pp..
  • 1933р -Самогубство М. Хвильового та наркома освіти М. Скрипника; арешт і смерть за нез’ясованих обставин О. Шумського.
  • 1933 – 1934 рр. — Справи «Української військової організації» (УВО)  
  • 1933 р. — «Блоку українських націоналістичних партій»
  • Прийняття закону про покарання членів сімей «ворогів народу» (виселення у віддалені райони, обмеження в правах)
  • 1935 р. — Викриття «Всеукраїнського боротьбистського центру»

1936—1938 pp. (Ill хвиля). Доба «великого терору»

  • Боротьба з українським націоналізмом (справи націоналістичної» групи професора М. Зерова, «Блоку українських терористичних груп» та ін.). Боротьба з ухилами в партії (справи «Українського троцькістського центру», «Соціал-демократичної партії України»).
  • Чистка партійної верхівки, репресії проти членів КП(б)У (Є. Клірінг, X. Чаковський, П. Постишев та ін.).

1933 р                                                           1938 р

468  тис                                                         306 тис

115 членів ЦК                                              1

  • Репресії в армії (серед репресованих були відомі радянські полководці Й. Якір — командуючий київ ським військовим округом, І. Дубовий — команду¬ючий Харківським військовим округом, Є. Ковтюх, І. Федько, Д. Шмідт, І. Уборевич та ін.).

Репресії      3 маршала із 5            138 комдивов із 199               231 комбригов із 397

  •  Гоніння проти українських діячів культури — «розстріляне відродження»
  • Політичні процеси були важливим елементом становлення сталінської тоталітарної моделі. Протягом 1930—1941 рр. в Україні було «викрито» понад 100 «центрів», «блоків», «організацій». Від 1933 до 1938 р. кількість членів КП(б)У скоротилася на 48,3 %. Вище партійне керівництво УРСР, національно свідома українська інтелігенція були майже повністю знищені

Наслідки:

  • Зміцнення особистої влади. Усунення можливих претендентів на владу
  • Насаджування атмосфери страху. Створення образу ворога
  • Через систему ГУЛАГу пройшло 5 % населення СРСР
  • Різке послаблення потенціалу спеціалістів у всіх галузях знань і практичної діяльності
  • Підрив обороноздатності країни
  • Знищення національної еліти
  • Падіння у 3 рази темпів промислового розвитку

Розвиток культури в 30-ті pp. «Розстріляне» відродження.

Терміни:

«Культурна революція» — одна з трьох складових розробленого В. Леніним плану побудови соціалізму в СРСР (індустріалізація, колективізаиія, культурна революція). Суть її складали перетворення в галузі культури, передусім, в народній освіті задля перетворення СРСР на «країну загальної письменності» для кадрового забезпечення індустріалізації, мала на меті формування «нової соціалістичної культури».

Українізація — політика більшовиків в галузі культури в 20-ті pp., спрямована на поширення української мови в різних сферах суспільного життя.

«Розстріляне Відродження» — період знищення української інтелїгенцї» (письменників, поетів тощо) в 30-ті

Персонали:

Микола Хвильовий (Фітільов) — український письменник-романтик, лідер модерної української літератури 20-х років

Дати:

1933 р. — відновлення університетів в радянській Україні; самогубство М. Хвильового

Суть поняття

Наступ сталінського режиму на всі сфери культурного життя, коли під пресом терору опинилися науковці, освітяни, діячі сфери культури

Дії влади

Боротьба проти «націоналістичних ухилів». Ідеологічний тиск на науковців, освітян, діячів культури та їх переслідування владою. Фізичне знищення

Жертви

Геолог М. Світальський, математик М. Кравчук, історик М. Яворницький, прозаїк і драматург М. Яловий, поет М. Хвильовий, режисер Лесь Курбас, художник М. Бойчук, письменники Г. Косинка, Д. Фальковський, М. Зеров, М. Семенко, К. Бурський та ін. (більш 500 письменніків)

 

 Освіта

  • Завершення кампанії з ліквідації неписьменності. Запровадження обов’язкової початкової освіти в сільській місцевості та загального 7-річного навчання в містах (постанова ЦК ВКЩб) «Про загальне обов’язкове навчання» від 25 липня 1930 p.).
  • Дефіцит кваліфікованих педагогів із вищою освітою. Скорочення українських шкіл (у зв’язку зі згортанням політики українізації). Заідеологізованість освіти.
  • 1933 р — Відновлення діяльності університетів (Харківського, Київського, Одеського, Дніпропетровського)

( 15% — неписьменними, 173 ВУЗ – 200 тис студентів, 220 наукових установ – 20 тис науковців )

Наука

  • Провідна установа — Академія наук УРСР. до складу якої входило 26 інститутів (на чолі з О. Богомольцем).
  • Відкриття в 1928 р. у Харкові Українського фізико-технічного інституту (УФТІ), у якому працювали видатні вчені І. Курчатов, Л. Ландау та ін.
  • Створення Інституту клінічної фізіології під керівництвом О. Богомольця (1931 p.).
  • Заснування Інституту електрозварювання під керівництвом Є. Патона (1934 p.).
  • Організація в Одесі Українського інституту хвороб очей і тканинної терапії з ініціативи видатного окуліста В. Філатова.
  • Плідна праця математиків М. Крилова, М. Богомолова, Д. Граве.
  • Дослідження в галузі космонавтики Ю. Кондратюка.
  • Продовження дослідження в галузі епідеміології М. Гамалії, Д. Заболотного
  •  Плідна праця в галузі суспільних наук істориків Д. Багалія, Д. Яворницького, М. Грушевського.
  • Актуальні розробки в галузі генетики й селекції рослин і тварин М. Вавілова, О. Богомольця, О. Палладіна

 Література

  • Ліквідація літературно-художніх об’єднань та організація Спілки радянських письменників України (1934 p.).
  • Державний контроль над видавництвами.
  • Пануюче становище методу соцреалізму.
  • Широке визнання творів Ю. Яновського, А. Головка, Остапі Вишні, П. Тичини, В. Сосюри та ін.
  • Хвиля переслідувань українських письменників

Мистецтво

  • Заснування в 1929 р. «Українського мистецького об’єднанню (М. Козин, В. Коровчинський, Г. Світлицький та ін.).
  • Відкриття в 1935 р. у Харкові пам’ятника Т. Шевченку (скульптор М. Манізер).
  • Створення Союзу радянських композиторів України (1932 р
  • Репресії проти Леся Курбаса та театру «Березіль» (1933 p.).
  • Розстріл українських кобзарів і лірників (1934 p.).
  • Створення Спілки художників України (1938 p.).
  • Плідна діяльність хорової капели «Думка» (Н. Городовенко
  • Заснування Спілки композиторів України (1939 p.).
  • Відкриття меморіального музею та пам’ятника Т. Шевченку в Каневі (1939 р.) та пам’ятника Т. Шевченку в Києві (1939 p.]
  • Відкриття у Львові театру опери та балету (1940 р.)

 Тести

Завдання з вибором однієї правильної відповіді.

1. Курс на індустріалізацію проголошено 

А)  1921 р.              Б)  1925 р.               В)  1928 р.                Г)  1930 р.

2. Темпи зростання обсягів промислового виробництва в СРСР у 1930-х роках були вищими,  ніж в європейських країнах, завдяки 

А)  технічній перебудові.           Б)  технологічній реконструкції.

В)  промисловому перевороту.  Г)  форсованій індустріалізації.

3. Курс на суцільну колективізацію сільського господарства проголошено 

А)  1925 р.           Б)  1929 р.            В)  1930 р.          Г)  1932 р.

4. Що з указаного нижче розкриває суть політики колективізації сільського господарства  України, здійснюваної в 1930-х роках? 

1.  Збереження та державне стимулювання приватного селянського господарства.

2.  Масове створення колгоспів шляхом примусового усуспільнення землі, реманенту, худоби.

3.  Утвердження соціалістичного господарювання й державної власності на засоби виробництва.

А)  1, 2             Б)  1, 3            В)  2, 3                   Г)  1, 2, 3

5. У яких уривках з історичних джерел відображено особливості життя українського суспільства в 1930-х роках? 

1.  «Загальні збори бідноти… виносили постанови про відібрання у куркулів усіх засобів виробництва.  Намічали  день  розкуркулення  й  розподіляли  актив  бідняків  по  господарствам  куркулів.  В  зазначений термін актив приходив до куркуля та описував усе його майно».

2.  «Опір  набув  великого  поширення.  Зброя,  яка  залишилася  з  воєнних  часів,  стала  умовою  для  розгортання  партизанської  війни.  Партизанські  загони  швидко  розгорталися  в  лісовій  та  лісостеповій зонах суцільної колективізації».

3.  «Адміністрування, перегини по відношенню до середняка, штучне насадження колгоспів, методи  насильства не тільки щодо середняка, а й бідноти набули характеру системи…»

А)  1, 2            Б)  1, 3              В)  2, 3               Г)  1, 2, 3

6. Постанову ЦВК і РНК СРСР, що ввійшла в історію як «закон про п’ять колосків», прийнято 

А)  1928 р.        Б)  1930 р.              В)  1932 р.             Г)  1934 р.

7. Комісія В. Молотова, що діяла в Україні впродовж жовтня 1932 р. – січня 1933 р. 

А)  підводила підсумки кампанії боротьби з неписьменністю в республіці.

Б)  контролювала повне виконання хлібозаготівельного плану.

В)  розслідувала справу «Спілки визволення України».

Г)  уводила в дію Харківський тракторний завод.

8. Чи відображено в уривках з історичних джерел окремі аспекти життя українського  суспільства 1930-х років? 

1.  «Тепер же кількість тих, хто харчується за рахунок закордонних комісій допомоги  голодуючим в Україні, не перевищує 10% загальної кількості голодуючих».

2.  «Я готовий вислухати будь-які заяви, окрім заяв про голод на селі та прохання про  допомогу. Голодують нероби та ледарі, які виробляють по 30–40 трудоднів на рік».

А)  Відображено в обох уривках.             Б)  Лише в першому.

В)  Лише в другому.       Г)  Не відображено в жодному з уривків.

9. Конституція Української РСР 1937 р. законодавчо закріплювала 

А)  початок переходу від буржуазного ладу до соціалізму.

Б)  перемогу соціалізму та побудову основ соціалістичного суспільства.

В)  входження республіки до складу СРСР без права виходу з його складу.

Г)  побудову суспільства розвиненого соціалізму та керівну роль компартії в державі.

10. «Розстріляне відродження» – умовна назва 

А)  покоління українських політичних діячів часів Української революції, знищених під  час Великого терору 1930-х років.

Б)  групи українських «буржуазних спеціалістів», розстріляних у ході боротьби зі  «шкідництвом» у 1920 – 1930-х роках.

В)  літературно-мистецької генерації України 1920 – 1930-х років, репресованої  сталінським режимом.

Г)  плеяди видатних українських учених, засуджених у 1930-х роках у справі «Спілки  визволення України».

11. Які верстви українського суспільства зникають наприкінці 1930-х років? 

А)  підприємці, інтелігенція, духовенство           Б)  духовенство, промисловці, селяни-власники

В)  селяни-власники, промисловці, підприємці    Г)  підприємці, наймані робітники, духовенство

12. Про який судовий процес йдеться в уривку з історичного джерела?

«На  лаву  підсудних  сіло 45 осіб:  академіки  професори,  лікарі,  священики,  письменники,  студенти та викладачі вищої школи, вчителі. Основним  обвинувачуваним  влада зробила  віце-президента  ВУАН  С.  Єфремова.  Звинувачувальний  вирок  зайняв  кілька  номерів  столичної газети «Вісті».

А)  «Шахтинська справа»                               Б)  «Спілка визволення України»

В)  «Український національний центр»        Г)  «Українська військова організація»

13. Вкажіть лідера КП(б)У в 1928-1938 рр.:

А) Л.Каганович;     Б) С.Косіор;   В) М.Хрущов;     Г) В.Чубар.

14. Зазначте дату перенесення столиці Радянської України з Харкова до Києва:

А) 1933;      Б) 1934;      В) 1935;        Г) 1936.

15. Вкажіть рік, який Й. Сталін оголосив роком «великого перелому»:

А) 1929;      Б) 1930;        В) 1933;      Г) 1937.

Завдання на встановлення відповідності.

16. Установіть відповідність між назвами періодів в історії України та поняттями й термінами, які  потрібно використовувати, характеризуючи їх.

1.  Українська революція  (1917 – 1918 рр.)

2.  Україна в боротьбі за  збереження державної  незалежності (1918 – 1920 рр.)

3.  Україна в умовах нової  економічної політики (1921 – 1928 рр.)

4.  Радянська модернізація  України (1929 – 1938 рр.)

А) П’ятирічка, колективізація, «закон про п’ять колосків»,  Голодомор, масові репресії, «розстріляне відродження».

Б) Конституція УНР, Українська держава, Директорія,  Акт злуки, «воєнний комунізм», продрозверстка.

В) Асиміляція, осадники, пацифікація, інтегральний  націоналізм, Карпатська Україна.

Г) Українська Центральна Рада, Універсал, українізація  армії, Українська Народна Республіка, радянська  влада.

Д) Продподаток, трест, договірна федерація, Союз РСР,  Конституція УСРР, коренізація.

17. Встановіть відповідність:

1. ухвалення закону «Про п’ять колосків»;      2. початок процесу СВУ в Харкові;

3. трудовий рекорд О.Стахонова;                      4 самогубство М.Скрипника.

А) 31 серпня 1935 р.          Б) 7 серпня 1932 р.

В) 7 липня 1933 р.      Г) 8 серпня 1931 р.   Д) 9 березня 1930 р.

18. Встановіть відповідність:

1. постанова «Про темпи колективізації і заходи допомоги держави колгоспному будівництву»;

2. «Шахтинська справа»;

3. самогубство М.Хвильового;

4. надзвичайний («самоліквідаційний») собор УАПЦ

           А) 5 січня 1930 р.         Б) 28-29 січня 1930 р.         В) 18 травня – 6 липня 1928 р.

Г) 13 травня 1933 р.       Д) 8 квітня 1934 р.

 Завдання з вибором трьох правильних відповідей із шести запропонованих варіантів відповіді

19. Оберіть причини запровадження радянською владою суцільної колективізації:

1. настійливі клопотання українських селян про створення колгоспів;

2. прагнення покращити життєвий рівень населення;

3. намагання взяти під повний контроль держави ситуацію в аграрній сфері;

4. потреба держави в додаткових коштах для продовження індустріалізації;

5. необхідність подолання наслідків голодомору 1933 р.;

6. дотримання ідеології комунізму, що визнавала усуспільнення засобів виробництва.

20. Вкажіть керівників КП(б)У:

                         1. С.Косіор;                          2. Л.Каганович;                3. М.Хвильовий;

                         4. М.Хрущов;                      5. О.Стаханов;                  6. С.Кіров.

21. Визначте причини голодомору 1932-1933 рр. в Україні:

1. масове вилучення продовольства у селян;

2. загибель всього урожаю через несприятливі кліматичні умови;

3. відсутність інформації у московського керівництва про початок голоду;

4. небажання селян працювати на колгоспних полях задарма;

5. штучне підтримування стану голоду щодо українських селян;

6. криза перенаселення в Україні.

22. Вкажіть політичних діячів, які стали жертвами сталінських репресій у 30-ті роки ХХ ст.:

                  1. С.Косіор;                   2. Л.Каганович;                 3. В.Чубар;

                  4. В.Молотов;              5. Г.Петровський;             6. Х.Раковський.

23. Встановіть відповідність між прізвищами історичних діячів та посадами, які вони обіймали у 20 – 30-ті роки 20 ст.

  1. Є. Коновалець                      А. Державний діяч, прем’єр-міністр Карпатської України
  2. Д. Донцов                              Б. Голова Проводу ОУН у 1929 – 1938 рр.
  3. С Бандера                             В. Публіцист, політичний діяч, автор ідеї інтегрального                                                         націоналізму
  4. А. Волошин                         Г. Член УВО, ідеолог українського національного руху,                                                           один із  ідеологів ОУН                                                                                                         Д. Партійний діяч, дипломат. У 1919-1923 рр. голова РНК                                                      та нарком закордонних справ УСРР

 24.    Встановіть відповідність:                           

1925 – 1928рр                       М.Хрущов

1928 – 1938рр                       С.Косіор

1938 – 1941рр                       Л.Каганович

Хто ці історичні особи?

 25.Співвіднесіть дореволюційні, радянські назви міст і причини перейменування

а. Єлисаветград                    1. Запоріжжя (з 1924)           А. на честь секретаря                                                                                                                             Ленінградського обкому                                                                                                                    ВКП(б) Сергія …..

б. Олександрівськ                 2. Кіровоград(з 1939)           Б. на честь Генерального                                                                                                                      секретаря ЦК ВКП(б)

в. Юзівка                               3. Сталіне (1924-61)             В. на честь Запорозької Січі

     Доповніть текст:                                                   

            На листопадовому пленумі ЦК ВКП(б)  (1929р) перший секретар ЦК КП(б)У С.Косіор … (підтримав, не підтримав) пропозицію Й.Сталіна, В.Молотова та Л.Кагановича завершити колективізацію в Україні протягом року. У результаті Україну було віднесено до групи районів СРСР, де колективізацію планувалося завершити до ……………

             У статті ….. “Запаморочення від успіхів”, надрукованій у газеті  ….. , головна відповідальність за “перегини” в колективізації була покладена на ….. . Насильницький зміст процесу колективізації ….. (було відкинуто; залишався проте незмінним).

 

 

Запись опубликована в рубрике Конспекти, тести_10кл. Добавьте в закладки постоянную ссылку.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *