Передня Азія

Передня Азія

  1. Опорний конспект
  2. Презентації

Карта_ПерАзія

 

Імперія — держава створене в результаті завоювання інших країн і народів

Колонія – поселення, засноване переселенцями з іншої країни

Метрополія – місто або країна, які заснували колонію

Біблія – священна книга  Християн та Іудеїв,  зберігає історичні факти  з історії стародавніх євреїв, єгиптян та інших давніх народів Середземномор’я. (від 3760 р до н е — створення Світу)

Клинопис — клиноподібні піктографічні символи; їх писали загостреними паличками на табличках із сирої шини. Клинопис складався з 2 тис. знаків; з часом він став словесно складовим письмом і був запозичений іншими народами Передньої Азії.

Іудаїзм — найдавніша монотеїстична релігія світу, викладена у Старому Заповіті.

 Передня Азія

частина Азії, що охоплює півострів Мала Азія, Вірменське і більшу частину Іранського нагір’я, Аравійський півос­трів, Дворіччя ї східне узбережжя Середземного моря.

 У Передній Азії найдавніші держави виникли в кінці IV тис. до н. є. між річками Тигр та Євфрат. Цю місцевість називають Дворіччя або Месопотамією. Історія давнього Дворіччя пройшла кілька етапів, які пов’язують з історією трьох давніх держав, що послідовно змінювали одна одну у цьому регіоні: Шумер, Вавилон та Ассирію.

Шумер

Батьківщина шумерів невідома, їхня мова не схожа на жодну з відомих. Одна з версій пов’язує шумерів з трипільським населенням, яке залишило свою батьківщину.

Господарство

Засвоєне іригаційне землеробство,

Велика кількість глини визначала її широке використання: для будівництва (необпалена глиняна цегла), для виробництва посуду, іграшок, побутових предметів; писемність — на глиняних табличках.

Створено й розвинуто різні галузі ремесел: виготовлення кольорового скла, бронзи, сплаву золота й срібла тощо.

Суспільно-державнпй устрій

Центри управління сільським господарством — храми, навколо яких об’єднувалася храмова община.

Не створено єдиної держави, оскільки області Шумеру розділені протоками Євфрату й болотами; центром кожної області ставало сильне місто, що виникало навколо храму. Найбільші міста — Ур, Урук, Ніппур, Лагаш, Умма.

Містом-державою управляли жерці; верховний жрець мав титул енсі; командир військового ополчення — лугалъ.

  • 3 часом розпочалася боротьба за владу між енсі та лугалями, які намагалися об’єднати під своєю владою кілька міст і стати царя­ми. Війни виснажували шумерські міста.
  • Близько 2300 р. до н. е. Шумер був підкорений аккадським пра­вителем Саргоном; утворилося Шумеро-Аккадське царство, що проіснувало 100 років.

Саргон Великий (правив у 2316-2261 pp. до н. є.) підкорив собі усе Дворіччя, Елам (гірська країні на схід від Дворіччя), здійснив походи в Сирію і Малу Азію, здобув перемоги у 34 битвах, а в кінці свого царювання одержав титул «царя чотирьох сторін світу». Він запровадив єдиний календар, єдину систему вимірювання та ваг, створив мережу доріг.

  • Близько 2000 р. до н. е. шумерські міста-держави припинили існування, завойовані кочовиками-амореями.

Саме шумери винайшли колесо та гончарський круг, першими навчилися виплавляти бронзу та виготовляти кольорове скло. Вони розділили рік на 365 діб і поділили його на 12 місяців. Саме шумери почали будувати типові для Месопотамії архітектурні пам’ятки — східчасті вежі-зіккурати, які були невід’ємною частиною месопотамських храмів. Шумери винайшли й клинопис. Клинописні значки наносилися паличкою на табличку з сирої глини, а потім ця табличка випалювалася й могла зберігатися дуже довго. З літературних пам’яток шумерів до нас дійшли численні міфи, які потім повторювалися і в інших народів (про створення світу, всесвітній потоп), найдавніший варіант епосу про Гільгамеша, в якому відображалося прагнення людини знайти безсмертя та марність цих надій.

  ВАВИЛОНІЯ

Вавилонія — держава, що існувала в Нижньому Дворіччі. Вавилон було засноване в середині III тис. до н. е. у місці зближення течій Тигру та Євфрату; двічі ставало центром сильної держави.

 Вавилон походить від аккадських слів «Баб-мулу» — «Ворота бога».

 XIX-XVI ст. до н. е. — Стародавній Вавилон. Для розширення територій його правителі укладали союзи з сильними сусідніми державами.

626-539pp. до н. е. — Новий Вавилон, або Халдейська держава.

 Розквіт Вавилону припадає на правління царя Хаммурапі (1792-1750 pp. до н. е.). Його держава охоплювала все Нижнє та значну частину Верхнього Дворіччя. Вавилон став першим містом світового значення. Тут було 53 храми великих богів, 55 храмів верховного бога Мардука, 300 малих святилищ земних та підземних богів, 600 святилищ небесних богів, 180 жертовників богині війни та кохання Іштар та 200 жертовників, присвячених іншим богам.

Укладено збірку законів — «Кодекс Хаммурапі»: захищено приватну власність, уведено грошові податки замість натуральних, обмежено боргове рабство, надано привілеї військовим тощо. Закони Хаммурапі складалися з 282 статей, з яких повністю збереглося 247.

1595 р. — Вавилон захоплений племенами хетів.

 Халдейське (Нововавилонське) царство

  • Утворилося внаслідок відвоювання Вавилону в Ассирії семіт­ськими племенами халдеїв. Перший халдейський цар — Набопаласар (626-604 pp. до н. е.).
  • Розквіт держави — за правління Навуходоносора II (604-562 pp. до н. е.).
  • Відвоював в Єгипту територію Сирії та Палестини, підкорив Фінікію, ліквідував Іудейське царство, здійснив успішний похід до Північної Аравії; спустошлива експедиція до Єгипту заверши­лася невдачею.
  • Вавилонський полон іудеїв  586 – 538 рр. до н е
  • Вавилон став головним ремісничим і торговельним центром Пе­редньої Азії; у місті мешкало близько 200 тис. чоловік.
  • Збудовано міцні оборонні укріплення на кордонах держави.
  • Відбулася перебудова Вавилона: покладено прямі вулиці, що ді­лили місто на правильні квартали, розпочато зведення семиступеневої Вавилонської вежі храму бога Мардука і висячих садів Семіраміди.
  • Реконструйовано іригаційні споруди, шляхи.
  • У 539 /538 р.дон.е. Вавилон здався перському цареві Кіру; Вавилонія перетворилася на провінцію Персії. У IV ст. до н. е. Вавилон захопив  Олександр Македонський.

 Ассирія

Природні умови і заняття населення

  • Ассирія розташована у Північному Дворіччі, у родючих степових передгір’ях.
  • Населена семітськими народами.
  • Ассирійці першими з народів Дворіччя стали добувати й обробляти залізо (VIII ст. до н. е.), що давало перевагу як у сільському господарстві й ремеслі, так і у військовій справі.
  • Землеробство не вимагало поливу або водовідведення.
  • Розвинуті ремесла, посередницька торгівля.

Утворення держави

Близько 2000 р. до н. е. ассирійці звільнилися від залежності від шумерів та аккадців і заснували Ассирійську імперію; столиця — місто Ашшур у верхній течії Тигру.

Військова справа

  • У VIII ст. до н. е. ополчення замінила постійна армія, що перебувала на повному державному забезпеченні.
  • Основа армії — важка (озброєна списами й мечами) і легка (озброєна луками і пращами) піхота.
  • Ударна сила — бойові колісниці; уперше використано кінноту.
  • Існували спеціальні загони для будівництва шляхів, мостів, пе-реправ.
  • Для взяття фортець використовували тарани, башти, метальні машини.

Завоювання

  • У IX-VII ст. до н.е. Ассирія веде непереможні війни, її владу визнали правителі Фінікії, Палестини, Єгипту тощо.
  • Найвищий розквіт Ассирії припадає на правління Тіглатпаласара III (745-727pp. до н. е.), який приєднав Сирію, Фінікію, Вавилон і коронувався як цар Вавилону.
  • Наприкінці VIII ст. до н. е. за правління Ашшурбаніпала столицею стала Ніневія, яку називали «лігвищем левів».
  • У 612 р. до н.е. Ніневія була зруйнована військами вавилонян і мідійців. Ассирійська імперія пала.

              Фінікія

                      (від грц. «файнікес – пурпурний»)

  • Природні умови і заняття населення
  • Фінікія розташована на вузькій смузі східного узбережжя Серед-земного моря уздовж Ліванських гір.
  • Сільське господарство: за браком великих рівнин і повноводних річок фінікійці вирощували виноград, оливи, ловили рибу.
  • Високий рівень ремесла: виготовляли вироби із золота і срібла, з дерева та слонової кістки, посуд з кольорового скла, пофарбовану пурпуром тканину.
  • Розвинуті мореплавство, морська торгівля (завдяки розташуванню на перехресті торговельних морських шляхів); займалися піратством з метою захоплення рабів.
  • Торгували власними ремісничими виробами, оливковою олією, вином, рабами; займалися і посередницькою торгівлею.

Особливості розвитку

  • Близько 2500 р. до н. е. — виникнення міста Бібл; близько 1500 р. до н. е. — заснування міст Tip і Сідон.
  • Кожне місто мало свого царя; його влада була слабкою, обмежувалася радою міських старійшин. Фінікія не створила єдину державу через постійних тиск могутніх сусідів.
  • До 1000 р. до н. е. знаходилася під впливом Єгипту.
  • Від 900 р. до н. е. потрапила під вплив ассирійських царів, а в 729 р. до н. е. приєднана до Ассирії.
  • З Х-ІХ ст. до н. е. перша засновує мережу торговельних колоній на північному узбережжі Африки (Карфаген – 825р до н е, Утіка), Піренейському півострові (Гадес), на Кіпрі, Мальті, Сардинії, Сицилії.
  • 332р. до н. е. — завойована Олександром Македонським.
  • 146р. до н. е. — Рим підкорив Карфаген.

Відкриття фінікійців

  • Пурпурова фарба з особливих морських слимаків, якою фарбували вовняні тканини.
  • Прозоре скло, склодувна техніка.
  • Алфавіт (близько 1000 р. до н. е.) — система письма, в якій ко¬жен знак передавав звук, а не слово; всього фінікійський алфавіт налічував 22 літери для позначення приголосних звуків.
  • Таран — загострений виступ носової підводної частини судна, що дозволяв пробивати борт ворожого корабля.
  • Парусні торговельні судна великої вантажопідйомності (до 250т).
  • У 600 р. до н. е. за наказом єгипетського фараона здійснили подорож навколо Африки.
  • У 450 р. до н. е. досягли південно-західної Англії — Корнуоллу, де почали розробляти олов’яні рудники; побували на прибалтійському узбережжі — «бурштиновому березі».

Ізраїльсько-іудейське царство

На Захід від Дворіччя, неподалік від Східного узбережжя Середземного моря і на північний захід від Аравійського півострова між горою Синай та річкою Йордан знаходилася Давня Палестина.

У XIII ст. до н. є. тут осіли 12 єврейських племен, які об’єднались у союз Ізраїль. Першим ізраїльським царем став Саул (1030-1009 pp. до н. е.). Один з його наступників Давид (1001-969 pp. до н. є.) з племені іудеїв значно розширив межі держави, оволодів Єрусалимом та зробив його столицею своєї держави. Розквіт держави зберігався і при його сині Соломоні (969-931 pp. до н. е.), який прославився як великий мудрець усіх часів. У 950 р. до н. є. завершується будівництво храму в Єрусалимі. Проте після смерті Соломона держава розпадається на Ізраїль (на півночі) та Іудею (на півдні).

Утворення держави

  • XIII ст. до н. е. — до Палестини переселилися єврейські племена кочових скотарів, витіснені з Верхнього Дворіччя арамеями.
  • Близько 1030 р. до н.е. — після розгрому Хетської держави 12 родів (колін) об’єдналися і створили державу Ізраїль. Першим царем було обрано Саула з роду Беніаміна; пізніше його зять Давид заснував Іудейське царство.
  • 1004 р. до н. е. — цар Давид шляхом об’єднання створив Ізраїльському дейське царство, столиця — Єрусалим.

Розвиток держави

  • 965-928 pp. до н. е. — правління царя Соломона, розквіт Ізраїльсько-іудейської держави:
  • споруджено храм Яхве, де зберігалися скрижалі із  заповідями;
  • основою економічного розквіту стали видобуток міді та розвиток ремесла і морської торгівлі;
  • установлено великі податки й обов’язкові для всіх трудові повинності;
  • укладено союз з Фінікією та Єгиптом;  зведені міцні фортеці.
  • 928 р. до н. е. — розпад єдиної Ізраїльсько-іудейської держави на Ізраїльське царство, столиця Самарія, та Іудейське царство, столиця Єрусалим.
  • 722 р. до н. е. — Ізраїльське царство розгромлене Ассирією. Полонені євреї розчинилися серед ассирійців.
  • 586 р. до н. е. — Вавилон завоював Іудейське царство; початок «вавилонського полону» євреїв, які провернулися до Іудеї після смерті царя Навуходоносора II.
  • IV ст. до н. е. — Іудея захоплена Олександром Македонським.

Релігія

Іудаїзм — найдавніша монотеїстична релігія світу, викладена у Старому Заповіті. Біблійні сказання почали записувати в IX ст. до н. е. Давньоєврейська історія міститься у Старому Заповіті.

  • Бог — всемогутній, люблячий, благий і справедливий; він є Творцем усього сущого.
  • За Біблією, засновником єврейського народу був Авраам; одного з його онуків звали Яковом, або Ізраїлем, його ім’я стало спільним для всіх євреїв — ізраїльтяни.
  • Бог здійснював реформи Ізраїлю через Яхве і пророків.
  • Євреї були вигнані з Палестини і тривалий час перебували під владою Єгипту. Вони були звільнені пророком Мойсеєм за дорученням бога Яхве, який став єдиним богом для євреїв.
  • На горі Синай Яхве вручив Мойсею скрижалі — кам’яні таблички — з десятьма заповідями; вони стали основою старозавітної етики. Євреї прийняли заповіді і повернулися на батьківщину — у Землю обітовану. Відтоді євреї стали першим народом, що прийняв єдинобожжя.

 

Перська держава

Природні умови і населення

  • Персія розташована на Іранському нагір’ї.
  • Центральна частина країни зайнята пустелею; уздовж гір існу¬ють оази.
  • Великі поклади металів — заліза, срібла, міді.
  • Сухий теплий клімат.
  • ІІ Кінець XII — початок XI ст. до н. е. — Іранське нагір’я заселяють племена мідійців (північ) та персів (південь).

Господарство

  • Переважний розвиток скотарства.
  • Поширення землеробства в передгірних оазах. і   Видобуток металів, торгівля.

Утворення держави

  • VII ст. до н. е. — союз перських племен, очолюваний вождем Ахеменом, переселився в область Персіду; до середини VI ст. перси перебували під владою Еламу, Ассирії, Мідії.
  • 553-550pp. до н. е. — Кір II, вождь союзу перських племен, очолив переможне антимідійське повстання, став царем Персії.
  • 550-530 pp. до н. е. — завойовницькі походи Кіра II і створення держави Ахеменідів, до якої увійшли Мідія, Лідія, більша частина Малої Азії, Вавилонія.

Суспільно-державний устрій

  • Відсутність зрошувального рільництва обумовила незначну роль храмів та чиновників у житті країни.
  • Іранці та мідяни були панівними народами; вони служили в армії, не сплачували податків, не брали участі в будівництві храмів і палаців.
  • Тривалий час царська влада була суттєво обмежена знаттю.
  • Царя проголошувало військо.

Правління Дарія І

  • Розквіт Персії припадає на правління царя Дарія І (521-486 pp. до н.е.)у «великого царя всіх царів».
  • Країну поділено на області-сатрапи, очолювані намісниками-сатрапами, яких призначав цар; владу в сатрапії було розділено між намісником і військовим командиром.
  • Наведено лад у зборі податків, за що Дарій отримав прізвисько Торгаш.
  • Прокладено дороги з військовими постами та заїжджими дворами.
  • Налагоджено поштовий зв’язок.
  • Розпочато карбування золотої монети — дарика.
  • Приймав скарги від населення на дії сатрапів та інших чиновників.
  • Створено царську гвардію — «десять тисяч безсмертних».
  • Розбудовано Персеполь — нову столицю держави.

Занепад Персії

  • У 334р. до н. е. Олександр Македонський завоював Персію.

Презентації: 

Запись опубликована в рубрике Історія Стародавнього світу. Добавьте в закладки постоянную ссылку.