О. Гольденвейзер «З київських спогадів»

«То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних коміса­рів щодня ухвалювала декрети, які мали засвідчувати втілення тих або інших «завоювань революції», — скасування права власності, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролетаріату… «

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

О. Гольденвейзер «З київських спогадів»

«То була початкова епоха більшовизму, коли Рада народних коміса­рів щодня ухвалювала декрети, які мали засвідчувати втілення тих або інших «завоювань революції», — скасування права власності, націоналізацію, проголошення різних прав і привілеїв пролетаріату. Українці не могли аж надто відставати в цьому революційному завзятті; тому в четвертому Універсалі сформульовано пункт про соціалізацію землі, робітничий нагляд за виробництвом тощо. Зага­лом позицію українських владних партій визначало те, що вони по суті аж ніяк не правіші за більшовиків: ті за негайний мир, і ці за негайний мир; ті за безпосередній перехід до соціалізму, і ці так само; у тих влада в руках рад, а в цих — у руках Центральної Ради, яка так само є представництвом пролетаріату й найбіднішого селянства. Однак, незважаючи на всі старання українців довести, що вони — ті самі більшовики, це змагання «хто лівіший» закінчи­лось не на їхню користь…

26 січня… Київ захопив радянський загін Муравйова. Бомбардування міста тривало цілих 11 днів — від 15 до 26 січня. Більшовицькі батареї були розташовані на лівому березі Дніпра, у районі Дарниці. Звід ти перелітним вогнем обстрілювали місто. Кидали на нас через раз тридюймівки й шестидюймівки… Жертв серед киян було порівняно небагато: проте руйнування були жахливі. Думаю, що не менше половини будинків у місті зазнали пошкоджень від снарядів. Спала­хували пожежі, і це справляло моторошне враження. Легко уявити собі стан киян у ті дні. Переживши згодом Ще з деся­ток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування. Майже весь час населення провело в підвалах, у холоді й темряві. Магазини й базари, цілком зрозуміло, були закриті; тому доводилося харчувати­ся випадковими залишками, адже запасів тоді ще ніхто не робив. 26 січня зранку до міста ввійшли більшовики. Вони пробули в Києві того разу лише три тижні, і той перший прояв більшовизму не був позбавлений яскравих вражень і своєрідної демонічної сили. Рада, залишивши Київ, розташувалася в Житомирі; про її переговори з німцями нічого ще не знали. Проте вже в наступні дні після одер­жання першої телеграми про Брестський мир містом розходилися чутки про німецький наступ на Україну. Незабаром стала помітною зніяковілість і в самих більшовиків. А ще за пару днів одна з місцевих газет насмілилася передрукувати наказ одного німецького генерала, у якому повідомлялося, що німецька армія, на прохання представників дружнього українського народу, рушила звільняти Україну з-під влади більшовиків.

Наступ німців розгортався з фантастичною швидкістю. Жодного опору їм не чинили. За якихось 7 днів після підписання миру вон були вже в Києві… Наступного ранку, після втечі Євгенії Бош т інших комісарів, до міста ввійшли незначні українські частини н чолі з Петлюрою. Німці з галантності надали їм честь увійти nej тими. До обіду в місті стало відомо, що на вокзалі німці.

…Цікавість брала гору, і кияни юрбами потяглися на вокзал, ще подивитися на заморських гостей… Вигляд вони мали обвітрених зморений і виснажений. Одягнені в суцільний сірий колір, із сірим заплічниками, біля сірих візків і кухонь, німецькі полки справляли враження якогось каравану подорожніх.

Утім, наступного дня на Софійському майдані німецьке командування влаштувало доволі імпозантний парад, який, за словами присутніх, уже більшою мірою відповідав нашим уявленням про німецьку армію.

Потім почалося те, що один німецький солдат визначив словам «Ми наведемо лад». Було видрукувано прекрасний план міста німецькою мовою. На всіх перехрестях встановлено дощечки з німецьким написами. Спеціальні стрілки вказували, як куди пройти, і одра було зазначено, скільки хвилин на це потрібно. Все місто, наче пав тинням, обплутали телеграфними й телефонними дротами…»

Відповідь:

         Олексій Гольденвейзер — юрист, відомий єврейський громадський діяч у Києві, автор книги «Київські спогади» (1921 р.). Фрагмент спогадів О. Гольденвейзера стосується подій в Україні і зокрема у Києві наприкінці 1917 — на початку 1918 року.

  Державотворча діяльність Української Центральної Ради наштовхнулась на суттєві перешкоди, головними з яких з кінця 1917 р. стала агресія більшовицької Росії проти України і незавершеність Першої світової війни.

        На початку січня 1918 р. з метою встановлення радянської влади в Україні Раднарком (Рада народних комісарів— назва комуністичного уряду Росії у 1917-1946 рр.) Росії розпочав повномасштабну війну проти Центральної Ради. Російська радянська армія чисельністю близько 60 тис. матросів та червоногвардійців під загальним керівництвом В. Антонова-Овсієнка почала наступ на Київ. Окремими загонами командували: Муравйов, Знаменський, Єгоров, Кудинський. Перша російсько-українська війна (взимку 1917-1918 рр.) стала шоком для киян. Ніхто не міг подумати, що більшовики будуть нищити артилерійським вогнем старовинне місто. «Легко уявити собі стан киян у ті дні, — пише О. Гольденвейзер. — Переживши згодом ще з десяток переворотів, евакуацій, погромів, мешканці Києва з непідробним жахом згадують про ці одинадцять днів бомбардування»

         Через тиждень після підписання Берестейського мирного договору до Києва увійшли українські частини на чолі із Симоном Петлюрою і німці. На всій території України була відновлена влада Української Центральної Ради.

 

Київські спогади О. Годьденвейзера написані очевидцем подій, який не належав до жодної з ворогуючих сторін, а намагався стояти осторонь в ролі спостерігача. Тому його описи й міркування позбавлені упередженості та заслуговують на увагу.

 

Запись опубликована в рубрике Завдання з розгорнутою відповіддю, Історія України 11 клас. Добавьте в закладки постоянную ссылку.