Німеччина наприкінці XIX ст

Німеччина наприкінці XIX — на початку ХХ ст.

Німецька імперія

  • Проголошена 18 січня 1871 р. у Версалі

  • Прусський король Вільгельм І став першим німецьким імператором

  • Офіційна назва — Німецька імперія, німецькою мовою — Deutsches Reich
  • Інша назва — Другий Рейх (щодо Священної Римської імперії)

Flag of the German Empire.svg                          Герб

Держава

Столиця

Королівства (Königreiche)

Пруссія (Preußen) Берлін
Баварія (Bayern) Мюнхен
Саксонія (Sachsen) Дрезден
Вюртемберг (Württemberg) Штутгарт

Великі герцогства (Großherzogtümer)

Баден Карлсруе
Гессен (Hessen) Дармштадт
Мекленбург-Шверін Шверін
Мекленбург-Стреліц Нойштрелиц
Ольденбург Ольденбург
Саксен-Веймар-Ейзенах (Sachsen-Weimar-Eisenach) Веймар

Герцогства (Herzogtümer)

Ангальт Детмольд
Брауншвейг (Braunschweig) Брауншвейг
Саксен-Альтенбург (Sachsen-Altenburg) Альтенбург
Саксен-Кобург-Гота (Sachsen-Coburg und Gotha) Кобург
Саксен-Майнінген (Sachsen-Meiningen) Майнінген

Князівства (Fürstentümer)

Ліппе-Детмольд Детмольд
Реусс Млада Гілка Гера
Реусс Старша Гілка Грайц
Шаумбург-Ліппе Бюккебург
Шварцбург-Рудольштадт Рудольштадт
Шварцбург—Зондерсхаузен Зондерсхаузен
Вальдек-Пірмонт Бад-Арользен

Ганзейські вільні міста (Freie Hansestädte)

Бремен
Гамбург
Любек

Імперські території (Reichsland)

Ельзас-Лотарингія (Elsaß-Lothringen) Страсбург

Розподіл влади за Конституцією 1871 р.   

Нім_імп_влада

Внутрішня та зовнішня політика Отто фон Бісмарка

Під керівництвом Пруссії і Залізного Канцлера Бісмарка, Німеччина постала як нація і як світова держава. 

Економічна сфера

  • «Виробництво сталі зросло в 12 раз за 30 років»
  • «Видобуток вугілля зросло приблизно в 5 раз за 30 років»
  • «Виробництво іншої продукції зросло приблизно в 4 рази»
  • «Експорт зріс приблизно в 3 рази»
  • «Експорт хімікалій зріс приблизно в 3 рази»
  • «Експорт машинобудівної промисловості зріс приблизно в 5 разів»

За 30 років частка Німеччини в світовій торгівлі підвищилася на третину. В 1914 році Німеччина була, після Америки, найпотужнішою промисловою країною у світі. Найбільший внесок в економіку Німеччини зробила фірма Крупп.

Релігійна сфера

  • Культуркампф (1872—1876 рр.): боротьба проти католицької церкви —   призначення на церковні посади;
  • нагляд за початковими школами;
  • заборона політичної агітації;
  • обов’язковість цивільного шлюбу;
  • репресії проти священиків

Соціальна сфера

Системи соціального страхування:

  • Закон про охорону здоров’я (1883 р.);
  • страхування від нещасних випадків (1884 р.);
  • страхування від непрацездатності й за віком (1889 р.)

В часи Бісмарка Німеччина була ближче, ніж будь-яка інша держава, до сучасних концепцій соціального забезпечення. Німецькі працівники мали захист перед хворобою, нещасним випадком і пологовими виплатами, військовими лавками і отриманню житла і мали національну схему пенсії, ще коли про неї не замислювались в ліберальніших країнах.

Політична сфера

  • Вирівнювання величезних відмінностей між німецькими державами.
  • Германізація. (Одним з ефектів політики об’єднання було усуненням використання інших мов, крім німецької, із суспільного життя, із шкіл і академій з умисним тиском на ненімецьке населення, з метою онімечити його або вигнати з країни У 1880-х було проведено масове вигнання приблизно 24,000 поляків, які не мали німецького громадянства, до Російської Польщі.).
  • Загальний Кримінальний Кодекс (1871 р.).
  • Загальне судочинство в придворній системі, цивільних і кримінальних процесах (1877 р.)

Причини виникнення соціал-демократії

  •  кількості пролетаріату.
  • Наявність теоретичної бази — роботи марксистів і соціалістів.
  • Зростання профспілкового руху.
  • Посилення протиріч між пролетаріатом і буржуазією.
  • Монархічний режим правління в імперії.
  • Відсутність повних прав і свобод

Нім_соц-дем

До 1912, марксистська Соціал-демократична партія Німеччини була найчисельнішою партією Рейхстагу — Німецького парламенту. Але управляв Німеччиною не Рейхстаг, а кайзер через посадових осіб, яких він призначав особисто.

 Напрямки Німеччини у зовнішній політиці

  • Зміцнення позицій Німецької імперії в Європі.

1882 р. — утворено Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія)

  • Боротьба за нові колонії

Головні напрямки колоніальної політики Німеччини:

Далекий Схід  — порт Циндао (Кайтчоу) на півострові Шаньдун, захоплений в 1897 році, а потім «орендований» у китайського уряду на 99 років.

В Океанії — Нова Гвінея, Мікронезія (Науру, Палау, Маршаллові, Каролінські, Маріанські острови), Західне Самоа.

Африка

  • Того — з кінця XIX — початку XX сторіччя разом с частиною Гани — німецька колонія.
  • Камерун — з кінця XIX сторіччя — протекторат Німеччини.
  • Німецька Східна Африка — континентальна частина Танзанії (Танганьїка), Руанда і Бурунді.
  • Німецька Південно-Західна Африка — Намібія. З 1884 г. — німецький протекторат.

Близький Схід

3.     Розробляються плани встановлення світового панування (пангерманізм)

Bundesarchiv Bild 146-2004-0096, Kaiser Wilhelm II..jpg

Був з 1888 по 1918 останнім кайзером Німеччини та королем Пруссії.

В 1890, проголосивши т.зв. новий курс, активізував зовнішню політику Німеччини, спрямовану на боротьбу за переділ світу. Разом з іншими правителями європейських держав сприяв розв’язанню першої світової війни.

  • завоювання Прибалтики, України, Кавказу, Балканського п-ва, Туреччини;
  • долучення до складу Німецької імперії Бельгії, Голландії, Данії, Скандинавських країн, східних районів Франції

 

МО_19-2011

Відео-урок:  

Отто фон Бисмарк

 Кайзер Вильгельм II


 

Запись опубликована в рубрике Сторінки Європейської історії (XIX ст). Добавьте в закладки постоянную ссылку.