Німеччина наприкінці XIX ст

Німеччина наприкінці XIX — на початку ХХ ст.

Німецька імперія

• Проголошена 18 січня 1871 р. у Версалі

• Прусський король Вільгельм І став першим німецьким імператором

• Офіційна назва — Німецька імперія, німецькою мовою — Deutsches Reich
• Інша назва — Другий Рейх (щодо Священної Римської імперії)

                          

Розподіл влади за Конституцією 1871 р.   

Внутрішня та зовнішня політика Отто фон Бісмарка

Під керівництвом Пруссії і Залізного Канцлера Бісмарка, Німеччина постала як нація і як світова держава. 

Економічна сфера

• «Виробництво сталі зросло в 12 раз за 30 років»
• «Видобуток вугілля зросло приблизно в 5 раз за 30 років»
• «Виробництво іншої продукції зросло приблизно в 4 рази»
• «Експорт зріс приблизно в 3 рази»
• «Експорт хімікалій зріс приблизно в 3 рази»
• «Експорт машинобудівної промисловості зріс приблизно в 5 разів»

За 30 років частка Німеччини в світовій торгівлі підвищилася на третину. В 1914 році Німеччина була, після Америки, найпотужнішою промисловою країною у світі. Найбільший внесок в економіку Німеччини зробила фірма Крупп.

Релігійна сфера

• Культуркампф (1872—1876 рр.): боротьба проти католицької церкви —   призначення на церковні посади;
• нагляд за початковими школами;
• заборона політичної агітації;
• обов’язковість цивільного шлюбу;
• репресії проти священиків

Соціальна сфера

Системи соціального страхування:

• Закон про охорону здоров’я (1883 р.);
• страхування від нещасних випадків (1884 р.);
• страхування від непрацездатності й за віком (1889 р.)

В часи Бісмарка Німеччина була ближче, ніж будь-яка інша держава, до сучасних концепцій соціального забезпечення. Німецькі працівники мали захист перед хворобою, нещасним випадком і пологовими виплатами, військовими лавками і отриманню житла і мали національну схему пенсії, ще коли про неї не замислювались в ліберальніших країнах.

Політична сфера

• Вирівнювання величезних відмінностей між німецькими державами.
• Германізація. (Одним з ефектів політики об’єднання було усуненням використання інших мов, крім німецької, із суспільного життя, із шкіл і академій з умисним тиском на ненімецьке населення, з метою онімечити його або вигнати з країни У 1880-х було проведено масове вигнання приблизно 24,000 поляків, які не мали німецького громадянства, до Російської Польщі.).
• Загальний Кримінальний Кодекс (1871 р.).
• Загальне судочинство в придворній системі, цивільних і кримінальних процесах (1877 р.)

Причини виникнення соціал-демократії

•  кількості пролетаріату.
• Наявність теоретичної бази — роботи марксистів і соціалістів.
• Зростання профспілкового руху.
• Посилення протиріч між пролетаріатом і буржуазією.
• Монархічний режим правління в імперії.
• Відсутність повних прав і свобод

До 1912, марксистська Соціал-демократична партія Німеччини була найчисельнішою партією Рейхстагу — Німецького парламенту. Але управляв Німеччиною не Рейхстаг, а кайзер через посадових осіб, яких він призначав особисто.

 Напрямки Німеччини у зовнішній політиці

• Зміцнення позицій Німецької імперії в Європі.

1882 р. — утворено Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія)

• Боротьба за нові колонії

Головні напрямки колоніальної політики Німеччини:

Далекий Схід  — порт Циндао (Кайтчоу) на півострові Шаньдун, захоплений в 1897 році, а потім «орендований» у китайського уряду на 99 років.

В Океанії — Нова Гвінея, Мікронезія (Науру, Палау, Маршаллові, Каролінські, Маріанські острови), Західне Самоа.

Африка

• Того — з кінця XIX — початку XX сторіччя разом с частиною Гани — німецька колонія.
• Камерун — з кінця XIX сторіччя — протекторат Німеччини.
• Німецька Східна Африка — континентальна частина Танзанії (Танганьїка), Руанда і Бурунді.
• Німецька Південно-Західна Африка — Намібія. З 1884 г. — німецький протекторат.

Близький Схід

3.     Розробляються плани встановлення світового панування (пангерманізм) —

Був з 1888 по 1918 останнім кайзером Німеччини та королем Пруссії.

В 1890, проголосивши т.зв. новий курс, активізував зовнішню політику Німеччини, спрямовану на боротьбу за переділ світу. Разом з іншими правителями європейських держав сприяв розв’язанню першої світової війни.

• завоювання Прибалтики, України, Кавказу, Балканського п-ва, Туреччини;
• долучення до складу Німецької імперії Бельгії, Голландії, Данії, Скандинавських країн, східних районів Франції

 

Відео-урок:  

•  Германская империя

Отто фон Бисмарк

 Кайзер Вильгельм II