Німеччина наприкінці XIX — на початку ХХ ст.
Німецька імперія
- Проголошена 18 січня 1871 р. у Версалі
- Прусський король Вільгельм І став першим німецьким імператором
- Офіційна назва — Німецька імперія, німецькою мовою — Deutsches Reich
- Інша назва — Другий Рейх (щодо Священної Римської імперії)
Держава |
Столиця |
|
Королівства (Königreiche) |
||
Пруссія (Preußen) | Берлін | |
Баварія (Bayern) | Мюнхен | |
Саксонія (Sachsen) | Дрезден | |
Вюртемберг (Württemberg) | Штутгарт | |
Великі герцогства (Großherzogtümer) |
||
Баден | Карлсруе | |
Гессен (Hessen) | Дармштадт | |
Мекленбург-Шверін | Шверін | |
Мекленбург-Стреліц | Нойштрелиц | |
Ольденбург | Ольденбург | |
Саксен-Веймар-Ейзенах (Sachsen-Weimar-Eisenach) | Веймар | |
Герцогства (Herzogtümer) |
||
Ангальт | Детмольд | |
Брауншвейг (Braunschweig) | Брауншвейг | |
Саксен-Альтенбург (Sachsen-Altenburg) | Альтенбург | |
Саксен-Кобург-Гота (Sachsen-Coburg und Gotha) | Кобург | |
Саксен-Майнінген (Sachsen-Meiningen) | Майнінген | |
Князівства (Fürstentümer) |
||
Ліппе-Детмольд | Детмольд | |
Реусс Млада Гілка | Гера | |
Реусс Старша Гілка | Грайц | |
Шаумбург-Ліппе | Бюккебург | |
Шварцбург-Рудольштадт | Рудольштадт | |
Шварцбург—Зондерсхаузен | Зондерсхаузен | |
Вальдек-Пірмонт | Бад-Арользен | |
Ганзейські вільні міста (Freie Hansestädte) |
||
Бремен | ||
Гамбург | ||
Любек | ||
Імперські території (Reichsland) |
||
Ельзас-Лотарингія (Elsaß-Lothringen) | Страсбург |
Розподіл влади за Конституцією 1871 р.
Внутрішня та зовнішня політика Отто фон Бісмарка
Під керівництвом Пруссії і Залізного Канцлера Бісмарка, Німеччина постала як нація і як світова держава.
Економічна сфера
- «Виробництво сталі зросло в 12 раз за 30 років»
- «Видобуток вугілля зросло приблизно в 5 раз за 30 років»
- «Виробництво іншої продукції зросло приблизно в 4 рази»
- «Експорт зріс приблизно в 3 рази»
- «Експорт хімікалій зріс приблизно в 3 рази»
- «Експорт машинобудівної промисловості зріс приблизно в 5 разів»
За 30 років частка Німеччини в світовій торгівлі підвищилася на третину. В 1914 році Німеччина була, після Америки, найпотужнішою промисловою країною у світі. Найбільший внесок в економіку Німеччини зробила фірма Крупп.
Релігійна сфера
- Культуркампф (1872—1876 рр.): боротьба проти католицької церкви — призначення на церковні посади;
- нагляд за початковими школами;
- заборона політичної агітації;
- обов’язковість цивільного шлюбу;
- репресії проти священиків
Соціальна сфера
Системи соціального страхування:
- Закон про охорону здоров’я (1883 р.);
- страхування від нещасних випадків (1884 р.);
- страхування від непрацездатності й за віком (1889 р.)
В часи Бісмарка Німеччина була ближче, ніж будь-яка інша держава, до сучасних концепцій соціального забезпечення. Німецькі працівники мали захист перед хворобою, нещасним випадком і пологовими виплатами, військовими лавками і отриманню житла і мали національну схему пенсії, ще коли про неї не замислювались в ліберальніших країнах.
Політична сфера
- Вирівнювання величезних відмінностей між німецькими державами.
- Германізація. (Одним з ефектів політики об’єднання було усуненням використання інших мов, крім німецької, із суспільного життя, із шкіл і академій з умисним тиском на ненімецьке населення, з метою онімечити його або вигнати з країни У 1880-х було проведено масове вигнання приблизно 24,000 поляків, які не мали німецького громадянства, до Російської Польщі.).
- Загальний Кримінальний Кодекс (1871 р.).
- Загальне судочинство в придворній системі, цивільних і кримінальних процесах (1877 р.)
Причини виникнення соціал-демократії
- кількості пролетаріату.
- Наявність теоретичної бази — роботи марксистів і соціалістів.
- Зростання профспілкового руху.
- Посилення протиріч між пролетаріатом і буржуазією.
- Монархічний режим правління в імперії.
- Відсутність повних прав і свобод
До 1912, марксистська Соціал-демократична партія Німеччини була найчисельнішою партією Рейхстагу — Німецького парламенту. Але управляв Німеччиною не Рейхстаг, а кайзер через посадових осіб, яких він призначав особисто.
Напрямки Німеччини у зовнішній політиці
- Зміцнення позицій Німецької імперії в Європі.
1882 р. — утворено Троїстий союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія)
- Боротьба за нові колонії
Головні напрямки колоніальної політики Німеччини:
Далекий Схід — порт Циндао (Кайтчоу) на півострові Шаньдун, захоплений в 1897 році, а потім «орендований» у китайського уряду на 99 років.
В Океанії — Нова Гвінея, Мікронезія (Науру, Палау, Маршаллові, Каролінські, Маріанські острови), Західне Самоа.
Африка
- Того — з кінця XIX — початку XX сторіччя разом с частиною Гани — німецька колонія.
- Камерун — з кінця XIX сторіччя — протекторат Німеччини.
- Німецька Східна Африка — континентальна частина Танзанії (Танганьїка), Руанда і Бурунді.
- Німецька Південно-Західна Африка — Намібія. З 1884 г. — німецький протекторат.
Близький Схід
3. Розробляються плани встановлення світового панування (пангерманізм) —
Був з 1888 по 1918 останнім кайзером Німеччини та королем Пруссії.
В 1890, проголосивши т.зв. новий курс, активізував зовнішню політику Німеччини, спрямовану на боротьбу за переділ світу. Разом з іншими правителями європейських держав сприяв розв’язанню першої світової війни.
- завоювання Прибалтики, України, Кавказу, Балканського п-ва, Туреччини;
- долучення до складу Німецької імперії Бельгії, Голландії, Данії, Скандинавських країн, східних районів Франції
Відео-урок:
Отто фон Бисмарк
Кайзер Вильгельм II