Крах колоніальної системи імперіалізму

Колоніальна система імперіалізму

  • Колоніалізм   — підкорення народів і держав більш могутніми державами з наступним поширенням на них дії свого суверенітету
  • Колоніальний гніт — політика жорстокого пригноблення, позбавлення національної незалежності, штучної затримки економічного, культурного і суспільного розвитку завойованої країни, занепад її господарства, а часто і фізичне винищення корінного населення.
  • Метрополії — країни, що володіли колоніями.
  • Колонії — країни або території, що перебували в економічній і політичній залежності від інших держав.

XIX – XX ст.

Колоніальна система імперіалізму:

  •  Колонії  —  країні Африки, Азії, Океанії
  • Напівколонії  —  Китай, Іран, Туреччина
  • Залежні крайні —  Латинська Америка

Шляхи колонізаці:

  • Насильницький — захоплення однієї країни іншою
  • Договірний — панування однієї країни в результаті укладання договору
  • Іспанський—поширення католицизму та іспанської мови через енкомьєнда       (encomienda — букв. — попечение, защита)
  • Англійський — через проведення апартеїду — вигнання місцевого населення

КСІ

Крах колоніальної системи

 Після завершення Другої світової війни колоніальна система вичерпала себе як таку. Саме у цей час почалися державотворчі процеси в країнах Азії та Африки.

 Деколонізація – процес визволення країн і народів «третього світу» від колоніального гноблення і набуття ними державного суверенітету

 Причини

  • Ослаблення метрополій після Другої Світової війни
  • НТР, розвиток продуктивних сил, поява нових галузей зроби­ли неважливим володіння колоніями з покладами сировини: швидше розвивалися країни, позбавлені колоній (США, ФРН, Японія).
  • Зростання національної самосвідомості пригноблених народів, прагнення до створення власної державності.
  • Зростання впливу й потенціалу колоній (особливо англійських домініонів)
  • Демократизація світового співтовариства після її Світової війни.
    • Боротьба двох систем за вплив у колоніях. Негативне ставлення до колоніалізму  США та СРСР

Крах_КСИ 

 Сьогодні виділяють декілька етапів процесу деколонізації:

  • І-й етап (1945–1955 рр.): крах французької та голландської колоніальної системи (1945 р. – незалежність отримав Лаос (остаточно у 1954 р.); 1954 р. – незалежність отримала Камбоджа); руйнація англійської колоніальної системи (1947 р. було створено незалежні уряди в Індії та Пакистані, 1948 р. – в Бірмі, Ізраїлі, Шрі-Ланці (Цейлон)). Таким чином, протягом першого етапу деколонізації з’явилося 15 суверенних держав із населенням 1,2 млрд. осіб.
  • ІІ-й етап (середина 50 – кінець 60-х рр.): незалежність отримало 7 країн Азії, 37 – Північної та Екваторіальної Африки. Особливе значення мав 1960 р., коли Генеральна Асамблея ООН з ініціативи СРСР прийняла Декларацію про надання незалежності колишнім колоніальним країнам. Цей рік увійшов в історію як «Рік Африки», позаяк одразу 17 країн стали незалежними.
  • ІІІ-й етап (почався у першій половині 70-х рр.): остаточно ліквідовано залишки колись могутніх колоніальних імперій. У 1975 р. впала остання з них – португальська, надавши незалежність Анголі, Мозамбіку, Сан-Томе і Принсіпі. У 1990 р. незалежність отримала Намібія – остання колонія в Африці.

Варто відзначити, що країни які отримали незалежність обрали для себе різні шляхи розвитку.

  • Такі країни як Індія, Пакистан, Філіппіни, Кенія, Марокко, Туніс та ін. обрала цінності ринкового плюралізму, зміцнення зв’язків із західними країнами. Для цих держав характерним було заохочення приватного підприємництва, зміцнення конституційних основ та становлення власного суверенітету.
  • Ангола, Алжир, Гвінея-Бісау, Ефіопія, Мозамбік, Народно-Демократична Республіка Ємен, зазнаючи постійного впливу СРСР обрали соціалістичний напрямок. Для цієї групи характерна наявність державного сектора, централізоване регулювання економіки, насильницьке кооперування, створення авторитарних політичних структур із суттєвим обмеженням громадянських свобод, орієнтація на східний блок.

Феноменом трьох останніх десятиріч став вихід на передові позиції у світовій економіці нових індустріальних країн Сходу. Особливо сьогодні вражають темпи економічного розвитку таких держав: Південна Корея, Тайвань, Гонконг (1 липня 1997 р. Велика Британія передала суверенітет над Гонконгом Китаю), Сінгапур,  Темпи їх економічного зростання у 70–80-ті рр. були чи не найвищими у світі й становили в середньому близько 8–10% на рік. Це дозволило їм стати передовими державами.

 

Імпортозамінна індустріалізація

Бразилія, Аргентина, Єгипет, Нігерія, Індія та ін.

•        Створення власної промисловості, яка виробляла необхідні машини, обладнання та іншу продукцію з метою припинен­ня експорту цієї продукції із промислово розвинених країн.

•        Збереження технологічної залежності від країн Заходу, не­зважаючи на значний прорив на шляху розвитку

Експлуатація природних ресур­сів

Країни ОПЕК

•        Націоналізація або встановлення контролю над видобутком природних ресурсів.

•        Об’єднання більшості виробників для координації своїх дій на світовому ринку.

•        Завищення цін на сировину. Отримання надприбутків.

•        Технологічна та експортна залежність від країн Заходу

Експорторієнтована  стратегія роз­витку 

«Азіатські тигри»• Створення виробництва за рахунок залучення іноземних ін­вестицій і технологій для виробництва конкурентоспроможної продукції для світового ринку

Термины «азиатские тигры» и «азиатские драконы» в последнее время и перепутались, но всё же к Японии ни один из них не применим: «тигры» — это четыре страны, продемонстрировавшие резкий рост экономического развития ПОСЛЕ Японии (Юж. Корея, Тайвань, Гонконг, Сингапур) . «Драконы» — это как бы (да, как бы! ) «следующая волна», Малайзия, Таиланд, Бруней, Филиппины, Индонезия.

Крах_КСИ_2

Результати

 •        Формування режимів, що історично та цивілізаційно були ближчими для народів; неможливість автоматичного перенесення соціалізму чи капіталізму.

•        Успіхи розвитку так званих «малих тигрів» (Сінгапур, Гонконг, Тайвань, Південна Корея, Таїланд, Малайзія) та великих «драконів» (КНР, Індонезія, Пакистан).

•        Зростання рівня письменності, охорони здоров’я, збільшення тривалості життя, скорочення населення, що живе за межею злидні в

•        Майже десятикратне відставання більшості країн «третього світу» від країн Заходу, проблеми з інтегруванням у сучасний високотехнологічний світ.

 Политика «тигров» первой волны — Кореи, Сингапура, Тайваня, Гонконга — имела ряд общих черт  (При всей незаурядности руководителей этих стран: бывшего японского офицера Пак Чжон Хи, бывшего британского адвоката Ли Куан Ю и бывшего председателя подмосковного колхоза Цзян Цзин-го, выбранная ими экономическая стратегия была продиктована не столько их мудростью, сколько географией, историей, внешней политикой и обыкновенным здравым смыслом.)

  •  Все страны «четверки» были почти лишены запасов полезных ископаемых, но зато в их распоряжении имелись запасы дешевой и исключительно дисциплинированной рабочей силы
  •  Создание экспорториентированной экономики
  • Всех «тигров» объединяла еще одна важная черта: за возможным исключением Гонконга, новый азиатский капитализм везде был далек от либерального идеала, государство вмешивалось в экономику активно и бесцеремонно. 
  • Другая особенность «тигров» первой волны заключалась в том, что все они совершали свой экономический рывок под руководством авторитарных режимов.

 Среднегодовой рост ВВП в 1960-1990 гг. составил 6,3% на Тайване и в Гонконге, 6,9% в Южной Корее и 7,0% в Сингапуре. В результате ВНП на душу населения, который в 1960 г. находился на уровне Нигерии и Эфиопии, приблизился к уровню стран ЕС, а в некоторых случаях и превзошел его. Например, Сингапур (ВНП 32.810$ на душу населения) по этому важному показателю опережает большинство стран Западной Европы, в том числе и Германию.

Крах_КСИ_3

ЕС_схема8

 

Крах_КСИ_4

На сучасній політичній карті світу налічується 236 країн і територій; незалежних, самостійних держав серед них — 194. Політична карта відображає тривалий історичний розвиток людського суспільства впродовж багатьох тисячоліть. Територіальний поділ світу постійно змінюється, тому й політична карта характеризується динамічністю і нестабільністю.

ПРЕСТУПЛЕНИЯ БРИТАНСКОГО КОЛОНИАЛИЗМА

https://www.youtube.com/watch?v=-P7w-0jVSFQ

ПРЕСТУПЛЕНИЯ ЕВРОПЕЙЦЕВ В АФРИКЕ

 https://www.youtube.com/watch?v=HQ9MUp-5xA8

ПРЕСТУПЛЕНИЯ ФРАНЦУЗОВ В АЛЖИРЕ

https://www.youtube.com/watch?v=jTN6tHdj_y4

 

Сингапурское чудо

Корейское чудо

Запись опубликована в рубрике Розвиток провідних країн Азії, Африки та Латинської Америки. Добавьте в закладки постоянную ссылку.