Давньоруська держава за часів роздробленості

III  період ( 1054 –1132 рр.) Поступово ослаблення.  Ярославичи

Спочатку три брати — Ізяслав, Святополк і Всеволод разом управляли державою, боролися проти половців (тріумвірат – влада трьох).

Після смерті Ярослава Ізяслав  (1054 – 1068, 1069 – 1073, 1077 — 1078 ) намагався збільшити свою владу на землі своїх братів. Він зайняв Володимир — Волинський після смерті Ігоря (1060), а також Полоцьк (1067). Після цього всі землі, які перебували на правом березі Дніпра були під його владою.

У 1072 р. затвердження «Правди Ярославичів» — писемного зводу законів на Русі.

При Ярославичах кровная месть заменялась уплатой виры:

  • Так за убийство старшего дружинника, княжеского дворецкого («огнищанина»), подъездного (сборщика налогов) платился штраф в 80 гривен;
  • за убийство свободных людей (мужей, смердов) – 40 гривен;
  • жизнь зависимых крестьян (закупов, рядовичей) и рабов (холопов) оценивалась в 5 гривня

Русько-половецькі війни

 у 1061 р.  хвиля половців переходить Дон, опановуючи всі степи від Волги до Дунаю.

У 1061 р. перший напад половців на Русь.  Під проводом хана Сокала вони завдали поразки князю Всеволоду Ярославичу, спустошивши Переяславське князівство.

Война славян с половцами

У 1068 р. поразка Ярославичів від половців на р. Альта

Вторгнення половців хана Шарукана. Назустріч їм вийшли об’єднані сили князів Ізяслава, Святослава і Всеволода, однак нічна битва на р. Альта завершилася для них невдало. Князі повтікали до своїх столиць, а половці розбрелися грабувати Переяславське і Київське князівства.

Battle of the Alta River 1068.jpg

битва на Альті (Радзивілівський літопис)

У 1068 р. у м. Київ відбулося народне повстання, у результаті Ізяслав був змушений бігти в Польщу. Кияни поставили на його місце його брата Всеслав, але невдовзі (1069) Ізяслав повернувся з польськими військами й зайняв Київ, але в 1073 р. був змушений знову бігти від невдоволення киян.

Картинки по запросу восстание в киеве 1068 год

Восени половці дійшли до Чернігівського князівства. Назустріч 12-тисячному війську половців вийшов Чернігівський князь Святослав з 3-тисячною дружиною. У жовтні 1068 р. сталася битва біля м. Сновська, яка завершилася поразкою половців і взяттям у полон хана Шарукана. 

 У 1073 — 1076 рр. у Києві правил колишній чернігівський князь Святослав.

Після смерті Святослава у 1077 – 1078 рр. Київський престол знову зайняв Ізяслав.

У 1078 р. у битві на Нежатиній ниві (біля Чернігова) Ізяслав загинув у битві з племінником Олегом Святославичем.

У 1078 – 1093 рр. – у Києві правив останній Ярославич Всеволод. Він об’єднав головні землі Київської держави: Київ, Чернігів, Переяславль, Смоленськ і землі Верхнього Поволжя («князь всея Руси»). Він також боровся з безземельними князями, які за допомогою половців намагалися захопити території.

Всеволод Ярославич із сином Володимиром Мономахом.

Його приймачем став Святополк (1093 — 1113), син Ізяслава. Йому доводилося увесь час вести боротьбу з половцями, які на чолі з ханом  Боняком постійно нападали на київські землі. Святополку допомагав Володимир Мономах, переяславський князь.

Картинки по запросу князь святополк 1093 -1113                                              

у 1095 р. новий спалах русько-половецької війни. У 1095 р. половці взяли в облогу столицю Поросся – город Юр’єв  (і стояли коло нього все літо. Святополк заплатив за мир, але половці не поспішали з відходом. Жителі Юр’єва, втративши надію на спокійне життя, покинули місто й подалися до Києва. Спустілий Юр’єв половці спалили. У травні наступного року син забитого Ітларя Боняк, скориставшись відсутністю княжих дружин, які билися з Олегом під Черніговим, прорвався до самого Києва, а хан Куря спустошив Переяславське князівство.  Хан Боняк 20 червня знову підступив до Києва і ледве не увірвався до міста. Половці пограбували й попалили всі навколишні села й кілька монастирів, у т. ч. й Печерський. Відтоді половецькі напади стали постійними.

У 1097 р. у м. Любеч відбувся з’їзд князів (ініціатором з’їзду був Володимир Мономах) , на якому вирішувалися питання:

Похожее изображение

  • спільної боротьби з половцями, припинення чвар між князями.
  • Також був затверджений удільний поділ Київської Русі на окремі князівства.

У 1100 р. відбувся князівський з’їзд у Витичеві, який по суті був продовженням Любецького з’їзду.

У 1103 р. відбувся Долобський з’їзд князів, на якому розглядалися питання організації спільних походів проти половців.

Картинки по запросу з'їзд в любечі

А. Д. Кившенко. «Долобський з’їзд князів — побачення князя Володимира Мономаха з князем Святополком».

У 1103 р. розгром половців Володимиром Мономахом та Святополком на р. Сутінь

У 1107 р., 1109 р., 1111 р. походи князя Володимира Мономаха проти половців.

Володимир ІІ  Мономах  1113-1125 рр.    Мстислав  Великий 1125-1132 рр.

Картинки по запросу Володимир ІІ  Мономах  1113-1125 рр.    

Картинки по запросу мстислав великий 1125 - 1132 рр.           

Картинки по запросу русь периода раздробленности    

Володимир ІІ Великий Мономах  1113-1125 рр.  

 Володимир Мономах — онук Ярослава Мудрого, син великого князя київського Всеволода Ярославича та грецької царівни, дочки візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, звідки й походить його прізвище.

 У 1093 році помер його батько, великий князь Всеволод Ярославич, який активно боровся за єдність Київської держави. 1094 року Володимир став Переяславським князем.

З 1093 по 1113 рік відбувалися часті напади половців на Русь, водночас почалися князівські міжусобиці. Володимир, прагнучи припинити їх і об’єднати князів на спільну боротьбу, був одним з ініціаторів Любецького (1097), Витичівського (1100) та Долобського (1103) з’їздів князів. 

 1113 року, після смерті Святополка Ізяславича, у Київській землі спалахує повстання міщан та селян, незадоволених свавіллям бояр та лихварів. Київська верхівка запрошує Володимира стати князем у Києві і придушити повстання.

Володимир, проголошений великим князем київським, розправляється з повсталими, але змушений був піти на ряд поступок:

  • зокрема прийняти закон, згідно з яким зменшувалися рези (відсотки) за позички на 25%,
  • скасовувалося холопство за борги.

Ці нововведення увійшли до складу розширеної редакції «Руської правди» й відомі як Статут Володимира Мономаха.

 За час свого владарювання на київському великокнязівському престолі Володимир Мономах утвердив централізовану монархічну владу по всій давньоруській землі й на деякий час зупинив процес роздроблення Київської держави. ( Йому не підкорилися тільки Галицька, Чернігівсько-Сіверська землі, що належали відповідно Ростиславичам і Святополковичам, та Полоцьк, де правили Всеславичі.)

  • Час князювання Володимира Мономаха на великому київському престолі характеризується розквітом світського та церковного будівництва, літератури, малярства.
  • Під впливом князя було написано славнозвісну пам’ятку давньоруської літератури «Повість минулих літ». (1113 р.)
  • написав близько 1117 року «Повчання» своїм дітям, яке, подаючи ряд цікавих фактів з життя самого князя, містить сформовані на основі християнської моралі та кодексів честі й звитяги життєві правила та закони співжиття тогочасного суспільства, закликає князів утриматися від усобиць і чвар заради цілісності держави.
  • Видатний державець і полководець, що брав участь у 83 походах,

 Помер Володимир Мономах 25 травня 1125 року поблизу Переяслава на 73-му році життя. Поховано його у Києві, в соборі святої Софії. Того ж року кияни обрали князем старшого сина Володимирового — Мстислава.

Мстислав  Великий 1125-1132 рр.

 

За життя батька посідав новгородський та переяславський княжі столи, співправив з батьком у Києві.

Брав участь у воєнних походах на половців 1093, 1107 і 1111 років.

Здійснив два успішні походи на естів 1113 і 1116 років.

Після смерті батька  посів київський стіл і продовжував зміцнювати престиж великого князя київського та обороняти державу від ворогів.

  • 1111, 1113, 1116, 1130 рр. – організував походи на чудь
  • 1130 року повернув під вплив Києва Полоцьк, посадивши на полоцький стіл свого сина Ізяслава.
  • 1130– 1131 рр. воював з литовцями.
  • 1129 р. розгромив половціві загнав їх за Волгу та Яїк.

Зі смертю Мстислава Великогоа закінчився період стабільної єдності Київської держави й почався період поступового її занепаду.

 1132 р. – «И роздерлася вся руська земля …»

Значення

Загальмував процес розпаду держави

Забезпечив її обороноздатність

Відновив міжнародний авторитет Русі

IV  період ( 1132– 1240рр.)           Раздробленность

Політична роздробленість Київської Русі

Кінець ХІ — середина ХІІІ ст. увійшли в історію Київської Русі як період політичної роздробленості. Окремі землі прагнули до самостійного розвитку.

Уже у ХІІ ст. на території Русі з’являються окремі самостійні князівства і землі:

  •  Північна-Західна Русь —  Новгородська та  Псковська земля;
  • Північна -Східна Русь – Володимиро-Суздальське, Рязансько-Муромське князівства;
  • Західна Русь – Мінсько-Полоцьке, Турово-Пинське, Смоленське князівства;
  • Південно-Західна Русь – Галицько-Волинське князівство;
  • Південна  Русь —  Київське, Чернігівське, Переяславське, Сіверське князівства.

 Характерною рисою роздробленості був її прогресуючий характер.

  • Так, якщо у ХІІ ст. утворилося 12 князівств (земель),
  • то їхня кількість на початку ХІІІ ст. становила 50,
  • а в ХІV ст.— 250 князівств.

Картинки по запросу русь периода раздробленности    карта

Причини роздробленості:

  • По-перше, великі простори держави, відсутність розгалуженого ефективного апарату управління. На початок ХІІ ст. Русь займала площу майже 800 тис. км2
  • По-друге, етнічна неоднорідність населення. Не сприяло міцності держави і те, що в Київській Русі поруч зі слов’янами, що становили більшість населення, проживало понад 20 інших народів: на півночі й північному сході — чудь, весь, меря, мурома, мордва, на півдні — печеніги, половці, турки, каракалпаки, на північному заході — литва і ятвяги. Більшість цих народів силою потрапили під владу київських князів або були ворожі їм.
  • По-третє, зростання великого землеволодіння. У міру розвитку господарства і феодальних відносин зміцнювалося і велике землеволодіння. Базуючись на натуральному господарстві (це таке господарство, в якому виробляється все необхідне для життя і споживається, а торгівля майже не розвивається), воно посилило владу місцевих князів і бояр, які, у свою чергу, прагнули економічної самостійності та політичної відокремленості.
  • По-четверте, відсутність чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади. Спочатку на Русі домінував «горизонтальний» принцип спадкоємності князівської влади (від старшого до молодшого, а після смерті представників старшого покоління — від сина старшого брата до сина наступного за віком). Помітне збільшення кількості нащадків Володимира Святославовича та Ярослава Мудрого зумовило той факт, що вже наприкінці ХІ ст. деякі з них, виходячи з власних інтересів, почали енергійно виступати за «вотчинний», або «вертикальний», принцип (від батьків до сина). Паралельне існування, зміщення та накладання цих двох принципів, невизначеність і неврегульованість питання престолонаслідування досить суттєво розхитувало Київську державу, складало основний зміст міжусобних війн. У центрі міжусобного протистояння, як правило, перебував Київ, який на той час був не тільки символом, а й засобом влади.
  • По-п’яте, змінилася ситуація в торгівлі. Так,наприкінці ХІ ст. половецькі кочовища фактично перерізали торговельні шляхи до Чорного та Каспійського морів.Хрестові походи відкрили для італійських, французьких та німецьких міст морський шлях на Схід, безпосередньо з’єднали Західну Європу з Малою Азією, Візантією.До того ж у 1204 р. Константинополь, який був ключовим пунктом торговельного шляху «із варягів у греки», став жертвою четвертого хрестового походу. Унаслідок цього Київ залишився поза основними торговельними шляхами. Такий стан речей зумовив певний занепад Києва як центру торгівлі. З’являються нові центри торгівлі й нові торговельні шляхи. Дедалі серйозніше про себе починають заявляти Чернігів, Галич, Володимир-на-Клязьмі, Новгород, Смоленськ, Полоцьк.

По-шосте, постійні напади кочовиків та втручання сусідніх держав у внутрішні справи Русі. Лише половці, за свідченням літописців, здійснили в 1055—1236 рр. 12 великих походів на руські землі, хоча, як уважають дослідники, насправді їх було набагато більше. До того ж половці понад 30 разів брали участь у міжкнязівських усобицях. Крім того, неодноразово в міжусобній боротьбі брали участь правителі сусідніх держав: Польщі, Угорщини, Литви тощо, які були не проти прихопити і частину земель Русі

Картинки по запросу киевские усобицы

Княжеские усобицы на Руси

У період політичної роздробленості на території України існували Київське, Чернігівське, Новгород-Сіверське (виділилося з Чернігівського), Переяславське, Волинське та Галицьке князівства (останні два в 1199 р. були об’єднані в єдине).

З 12 ст. Київська держава розпалася на кілька окремих, самостійних князівств: Київське (79 міст), Чернігівське (43 міста), Переяславське, (27 міст) Тмутараканське, Турово-Пінське, Волинське й Галицьке князівства

Починаючи з кінця 12 ст. разом з назвою Русь для позначення південних земель Київської держави вживається назва Україна. Уперше ця назва з’являється в Київському літописі в 1187 р. (Переяславське князівство, Володимир Глібович) Пізніше ця назва набула значення назви території, на якій проживає український народ

Київське князівство. Серед земель Південної Русі-України найважливіше місце займало Київське князівство, де розташовувалася столиця Русі. Власне Київське князівство охоплювало територію, що включала колишні землі полян, древлян, дреговичів і уличів.

  • Київщина належала до найбільш розвинених в економічному відношенні земель Русі, у літописах згадуються 79 її міст. Головне місто — Київ, населення якого тоді складало близько 50 тис. жителів. Міста, як правило, були центрами ремесла і торгівлі. Через Київське князівство проходив Грецький, Соляний і Залозний торговельні шляхи. Основу господарства князівства складало орне землеробство.
  • Київ залишався релігійним центром Русі, куди прагнули потрапити прочани з усіх куточків держави.
  • Київська земля, що була давнім політичним і територіальним центром Київської Русі, не перетворилася, на відміну від інших земель, на спадкову вотчину якоїсь із князівських ліній. Упродовж ХІІ — першої половини ХІІІ ст. до неї ставилися як до власності великокнязівського київського престолу і навіть як до спільної спадщини давньоруського князівського роду. Київське князівство поділялося на ряд удільних князівств: Вишгородське, Білгородське, Васильківське, Брягінське, Торчеське, Пороське (Михайлівське), Трипільське, Канівське.

 Боротьба за Київ завжди набувала загальнодержавного масштабу. Лише за одне століття (1146—1246 рр.) київський престол 46 разів переходив від одного князя до іншого.

З появою на півночі Володимиро-Суздальського князівства завершився політичний і етнічний поділ двох народів — українського й російського. Тепер їхні шляхи розходяться.

Картинки по запросу андрей боголюбский

8-12 марта 1169 г. – войско Владимиро-Суздальского князя Андрея Боголюбского и союзных ему князей (Муромские, Смоленские, Полоцкие, Черниговские и Дорогобужские князья) пошли походом на Киев и разрушили его («Целая туча украинских князей пошла уничтожать Киев на славу его северного соперника », как описал это событие украинский историк Михаил Грушевский)

Літопис про погром Києва дружиною Андрія Боголюбського (1169 р.)

«І грабували вони два дні увесь город — Поділля, і Гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки: церкви горіли, християн убивали, а других в’язали, жінок вели в полон, силоміць розлучуючи із мужами їхніми. Діти ридали, дивлячись на матерів своїх. І взяли вони майна без рахунку, і церкви оголили від ікон, і книг, і риз, і дзвони познімали… і всі святині були забрані. Запалений був навіть монастир Печерський… І був у Києві серед усіх людей стогін, і туга, і скорбота невтишима, і сльози безперестанні».

 ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу взятие киева андреем боголюбским

 Взятие Киева в 1169 год

Проте місто незабаром відновилося. А повторна спроба Андрія розорити місто в 1174 р. була невдалою.

2 січня 1203 р. князь Рюрик Ростиславич взяв місто Київ. Війська переможців без милосердя взялись грабувати Київ: і Поділ, і Гору, і церкви з монастирями. Половці забирали в полон людей, лише з іноземних купців була взята контрибуція, проте церквам не було помилування: воїни обдирали ікони, забирали посуду, одежі й книги. Ось як про це пише Лаврентіївський літопис:

« от крщ҃еньӕ надъ Кыєвомь напасти бъıли и взятьӕ не ӕкоже ныні зло се сстася, не токмо одино Подольє взяша и пожгоша, ино Гору взяша, и митрополью ст҃ую Софью разграбиша, и Десятиньную ст҃ую Бц҃ю разграбиша, и манастъıри всі, и иконі одраша, а иниі поимаша, и крсты чс̑тныӕЮ и ссудъı свщ҃нъıӕ, и книгы, и порты блж҃ныхъ первых̑ князьи. єже бѧху повѣшали в цр҃квахъ ст҃хъ на памѧт̑ собѣ то положиша все … черньци, и черници, старыӕ иссекоша, и попы старыє и слепыӕ и хромыӕ, и слоукыӕ, и трүдоватыӕ, та вся иссекоша, а что черньцов̑ инѣх А и черниць, иних. А. и поповъ и попадеи , и Киӕны, и дщери их и сн҃ы их . то все ведоша иноплеменици в вежи к собы, тогда же ӕша и Мстислава Володимирича Ростиславля дроужна Ярославича и веде Ростиславъ ко Сновьскү к собі.  »

Це розорення Києва було ймовірно більшим ніж в 1169 р., оскільки літопис говорить що не було такого нещастя від хрещення Русі, однак це радше думка літописця, бо в обох випадках Київ пограбовано без помилування і за участю половців.

Картинки по запросу взятие киева в 1203

Избиение и угон в плен жителей Киева половцами, союзниками Рюрика Ростиславича

Після загибелі в битві з монголами на річці Калка в 1223 р. князя Мстислава Романовича політична роль Києва занепала. Київські князі вже не впливали на перебіг подій. Останнім київським князем був Михайло Всеволодович (1235—1239 рр.), який, дізнавшись про наближення монголів, утік із міста в Угорщину. Напередодні страшної навали місто залишилося без князя.

Чернігово-Сіверське князівство. Чернігівське князівство разом із Київським та Переяславським складали державне і територіальне ядро Русі, яке сформувалося в ІХ ст. Формування Чернігівського князівства завершилося в ХІ ст., коли Ярослав Мудрий, віддавши Чернігову колишні землі радимичів, в’ятичів, а також Муромську волость і Тмутаракань (сучасна Тамань), посадив там намісником свого сина Святослава. Чернігівське князівство належало до економічно розвинених. Проте в господарському розвитку князівство було неоднорідним. Найбільш розвиненими були землі навколо Чернігова. Більша частина князівства була вкрита лісами. Економічних зв’язків між окремими районами майже не існувало. Серед міст виділявся Чернігів — другий після Києва центр Русі. Загалом у князівстві нараховувалося більше 40 міст. Князівство поділялося на 16 уділів (найбільший — Новгород-Сіверське князівство).

«Слово о полку Ігоревім». Успішна антиполовецька боротьба київського, волинського, галицького, переяславського і смоленського князів на чолі зі Святославом Всеволодовичем викликала заздрість новгород-сіверського князя Ігоря Святославича, який увесь час ухилявся від спільних походів. Дізнавшись про чергову перемогу Святослава, він звернувся до своїх васалів із закликом здійснити самостійний похід: «Підемо в похід і собі славу здобудемо!» Але похід 1185 р. обернувся трагедією. Військо Ігоря загинуло в битві на берегах річки Каяли, а сам він потрапив у полон. Ця трагедія, як пише літописець, відкрила «ворота на Руську землю». Половці стали спустошувати землі Переяславщини, Чернігівщини, Київщини. Лише завдяки значним зусиллям удалося відбити ворога.

Саме цьому невдалому походу Ігоря Святославича і присвячений твір невідомого автора «Слово о полку Ігоревім». «Слово…» написане яскравою поетичною мовою. Незвично виразним і ліричним є «плач Ярославни», який пронизаний народною поезією. Улюбленим образом автора є сокіл. У творі автор різко засудив князівські чвари і закликав до єдності.


Переяславське князівство.  (27 міст). Переяславське князівство як один із трьох осередків формування Русі склалося ще з його розподілу між синами Ярослава Мудрого. На відміну від інших князівств, у ХІІ — першій половині ХІІІ ст. Переяславське князівство не мало політичної самостійності й було цілком залежним від Києва, а пізніше — від Суздаля і Чернігова. У ньому, як правило, сиділи князі, які мали посісти київський престол, або ті, хто отримував це князівство як компенсацію за відмову від претензій на Київ. Територія князівства була порівняно невеликою: на заході межа Переяславщини проходила по Дніпру: на півночі — по верхів’ях Удаю, Сули, Хоролу і Псла; на сході й півдні переяславські землі межували зі Степом. Тут розташовувалися опорні пункти оборони від кочовиків: фортеці Воїнь, Лубни, Полтава. Окрім стольного Переяслава, інших великих міст земля не мала.

Попри небезпечне сусідство зі степом, господарство князівства було розвиненим: на родючих землях збиралися великі врожаї, випасалися численні стада худоби. Проте згодом часті набіги кочовиків зумовили занепад господарства. Князівство стало отримувати продовольчу допомогу від київських князів.

Картинки по запросу володимир глібович князь переяславський

Найвизначнішим із переяславських князів був Володимир Глібович — онук Юрія Долгорукого, який правив у 1169—1187 рр. Його головною турботою була боротьба з половецькими ханами Кобяком і Кончаком. Після невдалого походу 1185 р. новгород-сіверського князя Ігоря проти половців Переяславське князівство опинилося в край важкому становищі. У 1186 р. половці обступили місто. У такому скрутному становищі Володимир зміг розгромити половців під стінами міста, а наступного року разом з іншими князями відігнати половців далеко від Русі. Проте під час походу 1187 р. він застудився і невдовзі помер. Саме в оповіді про смерть цього князя літописець ужив стосовно земель Південної Русі назву «Україна»: «І плакали по ньому всі переяславці… За ним же Україна багато постогнала». Це — найдавніша згадка назви «Україна» в писемних джерелах. Другу згадку про Україну цей же літописець подає під 1213 р., розповідаючи, що князь Данило [Галицький] «прийняв верестій, і Угровеськ, і Верещин, і Столп’є, Комов, і всю Україну».

Галицька земля. 

аличина була розташована у східних передгір’ях Карпат, у верхів’ях річок Дністер і Прут. У 6 – 9 ст. на землях сучасних Галичини і Волині існували потужні родоплемінні союзи: білі хорвати, частково уличі та тиверці.

Ці землі були густозаселені та господарськи розвинуті, а їхні міста стояли на важливих торговельних  шляхах із Заходу.  Крім  того, у  Галичині   містилися   значні   родовища   солі

(м. Галич – від. греч. «галс» – соль) — важливого товару, яким забезпечувалася вся Київська Русь та сусідні держави.

Ще до входження до складу Русі в Галичині існували початки державного життя, сформувалася власна владна верхівка, яка стала основою для майбутнього багатого й могутнього боярства.

 ÐšÐ°Ñ€Ñ‚инки по запросу галицька земля

 

Землі Галичини і Волині  були приєднані до Київської Русі в боротьбі з Польщею Володимиром та Ярославом протягом 10 – 11 ст.

На середину 11 ст. землі Галичини і Волині остаточно закріпилися у складі Руської держави. Столицею усіх західноруських земель було місто Володимир, де знаходився княжий престол і єпископія. Київські монархи довгий час утримували ці стратегічно важливі території, уберігаючи їх від дроблення на удільні князівства.

Формування Галицького князівства розпочалося в другій половині ХІ ст. Після смерті Ярослава Мудрого в Галичині формувалася власна династія, родоначальником якої став онук Ярослава — Тмутараканський князь Ростислав Володимирович. Його сини Рюрик, Володар і Василько в 1084 р., діючи спільно і спираючись на підтримку місцевих бояр, самочинно проголосили себе князями в цих землях. Ними були засновані три удільних князівства.

  • У Перемишльському князівстві (землі над Сяном і верхів’ям Дністра) посів старший брат Рюрик,
  • у Теребовлянському (землі Поділля, Буковини і Східної частини Українських Карпат) — Василько,
  • у Звенигородському, що було на північ від Теребовлянського, правив Володар.

 

Спроби великого київського князя вигнати їх звідти не мали успіху, і тоді на Любецькому з’їзді було визнано їхнє право на ці землі як на вотчину. Проте ще в наступні п’ятдесят років їм доводилося підтверджувати своє право в боротьбі з угорцями, поляками та київськими князями.

По смерті братів у 1124 р. (Рюрик помер раніше — 1094 р.) між їхніми нащадками спалахнула міжусобна війна, перемогу в якій здобув Володимир Володарович на прізвисько Володимирко (1124—1152 рр.). Він у 1141 р. об’єднав галицькі землі в одне князівство з центром у Галичі. Будучи мудрим політиком, який за будь-яку ціну готовий іти до поставленої мети, Володимирко знайшов спільну мову з місцевими боярами, заручився підтримкою Юрія Долгорукого та у війні 1149—1152 рр. зміг відстояти свою незалежність від Києва. Проте в останньому бою він загинув.

Картинки по запросу князь володимирко

Найбільшої могутності Галицьке князівство досягло за часів правління сина Володимирка Ярослава (1152—1187 рр.). Йому відразу, як і батькові, довелося відстоювати своє право на княжіння в боротьбі з київським князем (згодом Волинським) Ізяславом Мстиславичем. У битві поблизу Теребовлі молодий Ярослав здобув перемогу. Удруге йому довелося боротися за право на княжіння зі своїм двоюрідним братом Іваном Берладником — князем без володіння, який упродовж багатьох років марно намагався здобути собі уділ. Берладника підтримував київський князь і частина бояр, проте, не домігшись свого, він був змушений тікати до Візантії, де й помер.

Картинки по запросу ярослав осмомисл

Маючи великий талант державного діяча, Ярослав, уміло застосовуючи і дипломатію, і силу, домагався свого. За часів його правління

  • до Галицького князівства були приєднані землі аж до пониззя Дунаю, що відкривало нові торговельні шляхи по Дністру та Дунаю і сприяло розвитку міст князівства.( («… подпёр гори Венгерские своими железными полками… закрыв ворота Дуная»).
  • Ярослав установив дружні відносини з Польщею та Угорщиною,
  • а щоб запобігти їхнім можливим нападам, зблизився зі Священною Римською імперією.
  • Галицькі воїни брали участь навіть в одному з хрестових походів.
  • Ярослав вів боротьбу з половцями, будував укріплені міста на кордонах галицької землі.

На середину 80-х рр. ХІІ ст. Ярослав, якого прозвали Осмомислом (тобто багатодумним), став найвпливовішим князем на Русі.

Волинське князівство. На північний схід від Галичини була розташована Волинь із розлогими та лісистими долинами. Ці землі були густо заселеними й економічно розвинутими. Ще до входження їх до складу Русі тут існував могутній Дулібський союз племен.

У складі Русі Волинська земля мала традиційні міцні зв’язки з Києвом. Із часів Ярославичів київські князі вважали її своєю вотчиною і не бажали віддавати в спадкове володіння будь-якій князівській лінії. Унаслідок цього до середини XII ст. Волинь не мала власної династії князів: вона або безпосередньо управлялася з Києва, або ж волинський престол займали київські ставленики. Окрему князівську династію на Волині започаткував онук Володимира Мономаха Ізяслав Мстиславич, який князював у Володимирі протягом 1136—1142, 1146—1154 рр. Ізяслав, який усе своє життя боровся за київський престол, не сподівався, що він надовго затримається в Києві, і 1170 р. разом із родиною переїхав до Володимира-Волинського, перетворивши князівство на свою вотчину.

Картинки по запросу мстислав изяславич

Мстислав Изяславич

За об’єднання і зміцнення Волинського князівства боролися його син Мстислав Ізяславич (1154—1170 рр.), а також його наступник Роман Мстиславич (1170—1205 рр.), якому довелося відіграти вирішальну роль у подальшій долі Волинського і Галицького князівств та всієї Південно-Західної Русі.

Картинки по запросу роман мстиславович

Роман Мстиславич

Розпад єдиної держави був закономірним процесом, аналогічний етап історії феодалізму був і в інших країнах, насамперед у Західній Європі.

— У конкретних умовах Русі це послабило міць держави, полегшило монгольське завоювання.

Три найбільші центру представляли різні варіанти історичного розвитку:

  1.  Галицько-Волинський і Новгородський — ближче до західноєвропейського феодалізму.
  2. Володимиро-Суздальський — ближче до Візантійського типу розвитку

 

Давньоруська держава ХІ – ХІІІ ст.

 Тест

1.      Перша літописна згадка про Україну належить:

А до 1068 р.      Б до 1103 р.      В до 1169 р.      Г до 1187 р.

2.      Укажіть ім’я київського князя, правління якого було останнім періодом  стабільності перед настанням епохи феодальної роздробленості.

А Юрій Долгорукий     Б Володимир Мономах

В Мстислав Великий     Г Андрій Боголюбський

3.      Укажіть ім’я володимиро-суздальського князя, війська якого в 1169 р.  захопили та пограбували Київ.

А Юрій Долгорукий    Б Володимир Мономах

В Мстислав Великий      Г Андрій Боголюбський

4.      З’їзд князів у Любечі відбувся:

А у 1068 р.      Б у 1072 р.     В у 1093 р.      Г у 1097 р.

5.      Укажіть ім’я київського князя, який написав «Повчання дітям».

А Юрій Долгорукий     Б Володимир Мономах

В Мстислав Великий     Г Андрій Боголюбський

6.      Укажіть ім’я князя, який від 1054 р. правив Руссю зі своїми двома молодшими братами.

А Володимир     Б Святополк     В Ярослав     Г Ізяслав

7.      Спільне правління трьох братів Ярославичів Київською Руссю розпочалось:

А у 1054 р.     Б у 1068 р.     В у 1072 р.     Г у 1093 р.

8.      Укажіть ім’я київського князя, за правління якого був виданий «Устав»,  оновлена редакція «Руської правди»:

А Юрій Долгорукий    Б Володимир Мономах

В Мстислав Великий     Г Андрій Боголюбський

9.      Битва об’єднаних сил Ярославичів проти половців на річці Альті відбулась:

А у 1054 р.      Б у 1068 р.      В у 1072 р.      Г у 1093 р.

10.  Описаний у «Слові о полку Ігоревім» похід проти половців та битва на річці Каялі відбулися:

А у 1072 р. Б у 1093 р. В у 1169 р. Г у 1185 р.

11.  Киевская государство оставалось единой централизованной монархиею до

А) 1097г            Б) 1152г               В) 1132г             Г) 1251г

12.  Какие кочевые племена потерпели сокрушительное поражение от Владимира Мономаха ?

А) берендеи          Б) половцы           В) печенеги          Г)  татары

 13.  Установіть відповідність між іменем князя

1 Володимир Великий     2 Ярослав Мудрий

3 Ізяслав Ярославич     4 Володимир Мономах

А будівництво храму Святої Софії в Києві     Б написання «Повчання дітям»    В битва на річці Калці

Г складання «Правди Ярославичів»     Д будівництво Десятинної церкви

14.  Установіть відповідність між іменем Великого князя Київського та заходами, що стосувалися періоду його правління.

1 Володимир Великий     2 Ярослав Мудрий

3 Ізяслав Ярославич      4 Володимир Мономах

А створення «Руської правди»

Б посилення центральної влади, спроба подолати процеси феодальної роздробленості

В запровадження християнства як офіційної релігії Київської Русі

Г походи проти волзьких болгар та Хозарського каганату

Д здійснення спільного з братами управління Київською Руссю

15.  Установіть відповідність між назвою удільного князівства та іменем його правителя.

1 Волинське       2 Галицьке      3 Новгород-Сіверське       4 Переяславське

А Ярослав Осмомисл          Б Володимир Глібович          В Мстислав Ізяславич

Г Всеслав Брячиславович         Д Ігор Святославич

16.  Установіть відповідність між назвою літературної пам’ятки та її стислою характеристикою.

1 «Повість минулих літ»     2 «Слово про закон і благодать»

3 «Повчання дітям»    4 «Руська правда»

А героїчна поема кінця ХІІ ст., у якій невідомий автор розповідає про похід новгород-сіверського князя проти половців 1185 р.

Б найвидатніша пам’ятка літописання Київської Русі, складена близько 1113 р. ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором

В найвизначніший збірник стародавнього українсько-руського права, створений за правління Ярослава Мудрого

Г визначний твір красномовства Київської Русі, написаний між 1037—1050 рр. священиком Іларіоном

Д визначна пам’ятка літератури Київської Русі, у якій автор висловлює думки загальнодержавного, політичного й морального характеру

17.      Установіть відповідність між характеристикою, наведеною в історичному джерелі та іменем князя, якому вона належить.

1 «Був же він князь доблесний і всякими чеснотами був сповнений. За ним же Україна багато отужила»

2 «Високо сидиш ти на своїм золотокованім престолі, підперши гори угорські своїми залізними полками, заступивши королю дорогу, зачинивши ворота на Дунаї»

3 «Був він самодержцем усієї Руської землі, …кидався був на поганих, як той лев, …і переходив землю їх, як той орел, а хоробрий був, як той тур, бо він ревно наслідував предка свого Мономаха»

4 «…Був князем добрим, хоробрим, мудрим, який спорудив городи многі, і церкви поставив, і оздобив їх різноманітними прикрасами, та братолюбством він світився був із братом своїм Васильком»

А Ярослав Осмомисл          Б Роман Мстиславич          В Володимир Глібович

Г Ігор Святославич          Д Данило Романович

18.      Установіть відповідність між назвою пам’ятки літератури та іменем  князя, за правління якого її було складено.

1 «Слово про закон і благодать»  2 «Повість минулих літ»

3 «Ізборник»   4 «Галицько-Волинський  літопис»

А Роман Мстиславич   Б Володимир Мономах   В Данило Галицький

Г Ярослав Мудрий Д Святослав Ярославич

19.      Установіть хронологічну послідовність подій історії Київської Русі.

А затвердження «Правди Ярославичів»     Б заснування Києво-Печерської лаври

В спорудження Десятинної церкви             Г початок будівництва Софійського собору

20.      Установіть хронологічну послідовність подій історії Київської Русі.

А Любецький з’їзд князів

Б поразка руських військ у битві з половцями на річці Альті

В перемога Ярослава над печенігами під Києвом

Г запровадження християнства як державної релігії

21      Установіть хронологічну послідовність подій історії Київської держави.

А сходження Мстислава Володимировича на великокнязівський престол

Б сходження Володимира Мономаха на великокнязівський престол

В захоплення та розгром Києва князем Андрієм Боголюбським

Г невдалий похід князя Ігоря Святославича проти половців

22.      Установіть хронологічну послідовність подій історії Київської держави.

А створення «Правди Ярославичів»      Б перший похід половців на Русь

В створення «Повісті минулих літ»        Г поділ Русі на уділи

23.      Установіть хронологічну послідовність подій історії Київської держави.

А князівський з’їзд у Любечі

Б похід князя Ігоря проти половців

В захоплення Андрієм Боголюбським Києва

Г початок правління Ярослава Осмомисла в Галицькому князівстві

24.      Установіть хронологічну послідовність створення літературних пам’яток у Київській Русі.

А «Повчання дітям» Володимира Мономаха                   Б «Остромирове Євангеліє»

В «Галицько-Волинський літопис»                                     Г «Слово о полку Ігоревім»

О каком событии идет речь ?

  • «Ціла хмара давньоукраїнських князів посунула нищити Київ на славу його північеного суперника …  .»
  • «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? … Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руську землю. Кожен хай держить отчину свою…»
  • «Що то шумить, що то дзвенить перед зорею ранньою? Ігор полки свої повертає… Бились день та бились і другий, а на третій, в південну годину, похилились Ігореві стяги!»

25 — 26

 Робота з картою:

1) Підкресліть назви князівств, які виникли на українських землях у період роздробленості.
2) Позначте на карті похід новгородсіверського князя Ігоря Святославича проти половців. Укажіть, коли він відбувся.

Карта_рздрблн3

Якими були наслідки роздробленості для Київської Русі?

27 — 28 

1) Підкресліть назви земель, які входили до володінь Володимира Мономаха.
2) Які внутрішньополітичні заходи дозволили Володимиру Мономаху об’є днати частину руських земель під своєю владою?

Карта_Мономах

Чому південний напрямок зайняв провідні позиції в зовнішній політиці за часів Володимира Мономаха?

29.

 

30.

Карта_половци

 

31

Карта_рздрблн4

А  1          Б  2          В  3          Г  4

32

Карта_рздрблн5

Запись опубликована в рубрике Середньовічна історія України. Добавьте в закладки постоянную ссылку.