Із «Щоденника» Євгена Чикаленка

«У перший день пішов я до С. Петлюри, щоб довідатись, чого вони від мене, власне, хочуть. Петлюра зараз же вийшов до мене у вітальню і, поцілувавшись, запросив мене до кабінету. Враження Петлюра зробив на мене втомленого, змученого і якогось пригніченого… «

Проаналізуйте історичне джерело та дайте йому оцінку

Із «Щоденника» Євгена Чикаленка

«У перший день пішов я до С. Петлюри, щоб довідатись, чого вони від мене, власне, хочуть. Петлюра зараз же вийшов до мене у вітальню і, поцілувавшись, запросив мене до кабінету. Враження Петлюра зробив на мене втомленого, змученого і якогось пригніченого… На моє запитання – чого чи нащо вони з Лівицьким мене викликали, він

одповів, що їм взагалі хотілося б порадитись з українськими буржуазними елементами, а особливо зо мною, який увесь вік так багато працював для українського відродження і т. д. Жалкував, що саме нема Лівицького, і просив мене посидіти у Варшаві…

Перше всього їм хотілося б знати мою думку про договір з поляками, який вони оце мають підписати, і коротенько розказав, в чім той договір міститься. Границя з Польщею приблизно має піти від Дністра по Збручеві, а потім по Стирі і по Прип’яті до Дніпра; Польща за те визнає самостійну Українську державу в її етнографічних межах на сході і військовою силою і технічною допомогою поможе Українському урядові виперти більшовиків за Дніпро. Тобто [Польща] в межах 1772 року, а далі вже самі українці мають, коли зможуть, очистити Лівобережжя від більшовиків. Я на це одповів, що не вірю в успіх сього договору, що він, на мою думку, скінчиться так само нічим, як і договір Виговського, бо є третій контрагент – Москва, яка всіми силами буде стремитись захопити Україну, і, певне, справа української державності скінчиться так само, як і в 17 в., миром Москви з Польщею за наш кошт, тобто поділом України по якомусь новітньому Андрусівському договору. На се Петлюра відповів мені, що вони другого виходу не бачать і рішають зробити останню спробу організації Української держави. Я на се одповів, що, дійсно, тепер виходу нема і я шкодую, що Винниченко підняв “петлюринське” повстання проти Скоропадського і таким способом розвалилась держава, яка почала була за німецькою силою організовуватись, а ще більше шкодую, що наші соціалісти не зуміли поладнати з німцями ще до скоропадщини. Петлюра одповів, що коли б вони не підняли повстання, то все одно його підняли б більшовицькі елементи, коли почався більшовизм серед німецького війська, і тоді повстання перейшло б не під українським національним прапором, що було б ще гірше. – “Може й так, – кажу, – хоч мені здається, що найняті німці змогли б охоронити Україну від більшовиків. Ну, та це вже минулось, і нема чого про це говорити. Коли Ви, – кажу, – хочете попробувати, то пробуйте на свій страх і риск. Ім’я Виговського через таку пробу перейшло в історію з почесною репутацією, хоч та проба і не вдалась”.

…Почався польський наступ на Україну… Напевне, на зиму знов насунуть московські більшовики і разом з нашим селянством випруть з України Петлюру з поляками, як виперли Скоропадського з німцями. Ще, мабуть, не скоро наступить час, коли маятник революції спиниться на лінії, яку встановлять москалі з поляками, але напевне можна сказати, що лінія та ляже не по Дніпру, а західніше – або по Південному Бугові, або по Стирі, в залежності від того, якої сили буде напор з Московщини. Але не виключено, що хвиля більшовицька докотиться аж до Варшави, хоч сього я не сподіваюсь, бо Польща далеко менше, ніж Україна, а тим більше, ніж Московщина, має більшовицького ґрунту: селянство в Польщі забезпечене надільною землею далеко більше, ніж селянство у всій бувшій Росії, а пролетаріат міський ще захоплений національним патріотизмом, ще повний захвату про відродження своєї держави. Поживем – побачим! »

Відповідь:

     Євген Харлампійович Чикаленко (1861 – 1929 рр)  Визначний громадський діячблагодійникмеценат української культури, агроном, землевласник, видавецьпубліцист.  Був активним членом «Старої Громади» (з 1900), Загальної Безпартійної Демократичної ОрганізаціїУкраїнської демократичної партії (з 1904), Української Демократично-Радикальної Партії (з 1905 р.);  1908 року був ініціатором заснування Товариства Українських Поступовців і його фактичним головою.

Під час Першої світової війни ховався від переслідування поліції у Фінляндії, Петрограді, Москві; з початком революції 1917 повернувся до Києва, але через консервативні погляди участі в політичній діяльності не брав.

 «Дневник Е.Х.Чикаленко, написанный на основе непосредственных впечатлений автора, раскрывает перед современным читателем период становления украинской государственности: образование УНР и деятельность Центральной Рады, жизнь в Украине при Гетманате и Директории, отношения молодого государства с Германией и Россией.

     Автор приводит материалы прессы, другие документы, которые освещают тогдашнюю общественно-политическую ситуацию, дает объективную и взвешенную оценку событий и многих государственных деятелей: Петлюры, Скоропадского, Винниченко и др. Также Евгений Чикаленко записывает свои размышления об исторической судьбе Украины, собственное видение государственного строительства.

Запись опубликована в рубрике Завдання з розгорнутою відповіддю, Історія України 11 клас. Добавьте в закладки постоянную ссылку.