Франція наприкінці ХІХ ст.

Франція наприкінці ХІХ ст.

Франція ХІХ ст.:

—         5 революцій:

  • 1789 – 1799 рр., — Велика Французька революція(Повалення монархії Бурбонів)
  • 1830 р., — Липнева революція  (Монархія Луї-Філіпа)
  • 1848 – 1849 рр.,  (Повалення монархії Луї-Філіпа)
  • 1870 р.,(Повалена імперії Наполеона ІІІ)
  • 1871 р.(Паризька Комуна)

2 імперії

  • 1804 – 1815 рр. (Наполеон І Бонапарт)
  • 1852 – 1870 рр. (Наполеон ІІІ)

3 республіки

  • 1792 – 1804 рр.
  • 1848 – 1852 рр.
  • 1875 — 1940 рр.

Після франко-німецької війни 1870—1871 рр. економічне становище Франції було досить складним, оскільки вона сплатила контрибуцію в розмірі 5 млрд. франків.

 Ще складнішою була політична ситуація. 18 березня – 29 травня 1871 рр. – Паризька Комуна Влада в Парижі перейшла до національного комітету Національної гвардії. Вперше в історії влада перейшла до рук пролетаріату.

 Монархічні угру­повання боролися за владу. Національні збори, обрані 1871 р., складалися переважно з монархістів.

 Третя республіка

(1875 – 1940 рр.)

(Перша республіка у Франції існувала упродовж 1792-1804 рр., Друга – упродовж 1848-1852 рр.)

Економічний розвиток

У середині XIX ст. Франція посідала друге (після Великої Британії) місце за промисловим виробництвом; наприкінці XIX ст. вона пересунулася на четверте (після Великої Британії, Німеччини, США).

 —         Вплив франко-німецької війни на економіку (контрибуція – 5 млрд. франків, борг — 13 млрд. франків).

—         Аграрно-індустріальна країна (44 % населення працювало в сільському господарстві)

—         Економічний розвиток гальмувався нестачею власної сировини (втрата Ельзасу та Лотарингії) нестачею власної сировини.

—      Кінець 80-х рр. ХІХ ст. — економічне піднесення

    Особливо швидко розвивалося будівництво залізниць – за їх  довжиною Франція випередила Велику Британію і Німеччину.

      Почався процес утворення монополій.  (багатогалузевий характер монополій, коли утворювалися великі акціонерні компанії, що об’єднували підприємців різних галузей промисловості («Брати Шнейдер і К», «Рено» …).

      Однаке  майже 50 % робітників працювали на підприємствах,  де було менше 5 осіб і лише 11 % — на підприємствах, де було понад 500 осіб. 94% промислових підприємств Франції були дрібними.

  Високий рівень концентрації банківського капіталу. (Високий рівень концентрації банківського капіталу. Економіку країни контролювали найбільші банки — Французький банк, «Ліонський кредит», «Генеральне товариство», які зосередили близько 70% усіх вкладів країни). У Франції сформувався фінансовий капітал, який представляли близько 200 найбагатших сімей.

 

    Великий прошарок рантьє (люди, що живуть на відсотки від вкладів).

   Зростання ролі банків, як світових кредиторів (Зростала роль банків, які значні кошти вивозили за кордон у вигляді позик, наданих під великі відсотки (Росії, Туреччині, Іспанії та іншим відсталим країнам). Французький експорт капіталу набув лихварського характеру.)

Паризька виставка 1899 р.

Політичний розвиток

Прапор Франції — триколірний. Національним гімном Франції стала «Марсельєза».

 Mireille Mathieu sings La marseillaise


Внутрішня політика:

1875 р. Установчі збори прийняли нову Конституцію. Стаття про встановлення республіканського ладу була прийнята більшістю лише в один голос.

 Конституція 1875 р.

  • Парламентська республіка.
  • Законодавча влада — Сенат та Палата депутатів.
  • Виконавча влада — Президент і Рада міністрів.
  • Виборчі права — чоловіки від 21 року.
  • Президента обирала Національна рада.
  • Не отримали виборчих прав жінки, військові та жителі колоній.
  • Були відсутні права та свободи

У Франції склалася багатопартійна система і демократичні традиції.

Для перших ЗО років Третьої республіки були характерні такі риси:

  • нестабільність урядів (за 20 років з 1878 р. по 1898 р. змінилося 25 урядів);
  • наявність політичних криз;
  1. Справа Ж. Буланжё

Georges Boulanger Nadar.jpg

Генерал Ж. Буланже — монархіст, прихильник сильної влади для організації переможної війни проти Німеччини, щоб відвоювати позиції, втрачені під час франко-прусської війни. Запеклий мілітарист, шовініст, який пропагував зверхність Франції, ворожість і ненависть до Німеччини. Він об’єднав навколо себе ті сили Франції, які домагалися розпуску парламенту, відставки уряду та перегляду конституції країни. Спромігся перемогти на парламентських виборах, але уряд висунув проти нього звинувачення у зраді інтересів Франції, змові Гёнерал Ж. Буланже був змушений втекти з Франції, бо позиції монархістів, які підтримували генерала, послабшали, а позиції республіканців зміцніли й закріпилися.

Шовінізм — агресивна форма націоналізму, який проповідує національну винятковість одних націй, ворожість і ненависть до інших, сприяє розпалюванню ворожнечі між народами і країнами. 

2.  Панамська афера (на початку 90-х років XIX ст.), яка свідчить про продажність чиновників, безпринципність членів уряду і парламенту Третьої республіки. Скандал, що розгорівся у Франції, пов’язаний з французькою акціонерною компанією, яка будувала Панамський канал. Становище компанії було скрутним і вона випустила на продаж багато додаткових акцій, підкупивши велику кількість чиновників, депутатів, сенаторів, міністрів. Справа набула розголосу і викликала обурення громадськості Франції. Сталася урядова криза, яка призвела до відставки його у 1895 р. і передачі влади радикалам.

 3. «Справа Дрейфуса»

А. Дрейфуса, капітана генерального штабу, єврея за національністю, було звинувачено у зраді інтересів Франції та переданні секретної інформації Німеччині у франко-прусській війні. Жодних доказів його вини не виявили, але його засудили на довічне ув’язнення. Через деякий час було виявлено ім’я справжнього шпигуна, але перегляд справи А. Дрейфуса не відбулося. У Франції почався широкий демократичний рух на підтримку А. Дрейфуса, проти судового свавілля, на захист прав і свобод громадян. Уряд був зімушений піти у відставку, а новий уряд на переглянув справу Дрейфуса. Його було відпущено на волю, а 1906 р. реабілітовано.

 Формування Французької колоніальної імперії

У першій половині XIX ст. Франція володіла Алжиром, кількома островами в Тихому та Індійському океанах (Маркізькі острови та інше).

У другій половині XIX ст. почалися колоніальні завоювання Франції.

Колоніальна політика Франції була спрямована на розширення володінь.  Колоніальні загарбання призвели до збільшення територію володінь Франції у 10 разів:

  • Захоплені Індокитай, Північна, Тропічна, Східна Африка;
  • 1912 р. — проголошено протекторат над Марокко

Напрями територіальних завоювань

Близький Схід:

  • 1860 р. Була проведена воєнна експансія в Сирію;
  • тимчасово захоплено територію нинішнього Лівану.

Африка:

  •  у північній Африці розпочалася боротьба за Туніс і Єгипет;
  • 1883 р. Туніс остаточно визнав протекторат Франції;
  • загарбано значну частину Північно-Західної Африки;
  • загарбано частину Сомалі.

Далекий Схід:

  • 1863 р . Встановили своє панування над Південним В’єтнамом;
  • 1867 р . Встановили свій протекторат над Камбоджею;
  • 1893р. Франція приєднала Лаос;
  • активну політику проводить у Китаї і для утвердження в його південних районах втрутилася в японо-китайську війну 1894—1895 pp.;
  • 1898p. Уклала договір з китайським урядом на тривале користування територією і бухтою Гуанчжоувань.

За розмірами своїх колоніальних володінь Франція посіла друге місце.

 Європа

Утворення Франко-російського союзу

1891 – 1893 рр.

На початку 90-х рр. ХIХ століття військово-політичне зближення двох країн знайшло своє юридичне оформлення. У 1891 р. між Росією і Францією був підписаний консультативний пакт, а в 1893 р. — секретна військова конвенція про спільні дії у війні проти Німеччини. Підписання цієї конвенції завершило оформлення франко-російського союзу.

Утворення Антанти

У 1904 р. було підписано англо-французьку угоду про розподіл сфер впливу в Африці. Ця угода одержала назву Антанта (від франц. «згода»). Вона відкривала можливості для широкого співробітництва двох країн проти Німеччини (хоча про неї в документі не було сказано жодного слова). Зростання зовнішньополітичної активності Німеччини примусило Францію і Великобританію в 1906 р. домовитися про військове співробітництво.

МО_19-2011

Відео-урок:

Франция в конце XIX – начале XX века

 

Запись опубликована в рубрике Сторінки Європейської історії (XIX ст). Добавьте в закладки постоянную ссылку.