Історія Франції з 1945 року

Фр_таблица

Тимчасовий режим – політичний режим встановлений у Франції після виборів 1945 року. До складу уряду ввійшли Французька комуністична партія (ФКП), Французька соціалістична партія (СФІО) та Народно-республіканський рух (МРП). Під тиском комуністів та соціалістів у країні відновлюється соціальне трудове законодавство часів Народного фронту;

 Четверта республіка (1946 – 1958 рр.) – Перша республіка у Франції існувала упродовж 1792-1804 рр., Друга – упродовж 1848-1852 рр., Третя – упродовж 1870 —  1940 рр. 13 жовтня 1946 року було проведено референдум, на якому схвалено нову Конституцію Четвертої республіки. Вона проголосила:

  • парламентську республіку;
  • загальне виборче право з 21 року;
  • двопалатний парламент, що складався з Національних зборів та Ради республіки;
  • право громадян на працю, відпочинок, організацію страйків;
  • безплатну світську освіту;
  • рівні права чоловіків і жінок
  • урівнювалися в правах громадяни Франції та колоній.

 Режим Четвертої республіки виявився нестабільним. На розвиток внутрішньополітичних процесів помітно впливала «холодна війна». ФКП підтримувала СРСР, що неодмінно позначалося на роботі парламенту та уряду. З 1946 р. по 1958 р. змінилось 14 урядів. Зростала напруга у відносинах між комуністами та соціалістами.

Напругу в суспільстві посилювали невдалі колоніальні війни в Індокитаї (1946-1954), Алжирі (1954-1962), в інших регіонах колоніальної імперії Франції. Вона змушена була залишити Індокитай, надати незалежність Марокко, Тунісу, та Алжир віддавати не бажала, що й стало причиною глибокої кризи.

Алжирські французи («Чорноногі» — близько 1 млн. осіб) були категорично проти незалежності країни. Вони й стали консолідуючою силою прихильників збереження колоніальної імперії — ультраколоніалістів, або просто ультра. Визвольна війна алжирського народу примусила Францію втягнутися у тривалий конфлікт, в якому французи знищили 2 млн. алжирців.

Війна внесла розкол у французьке суспільство: одна частина населення виступала за припинення війни, інша (ультра і військова верхівка) — за її продовження. Скориставшись таким становищем у країні, на політичну арену вийшли крайні сили. У 1956 р. комуністи набрали більшість на виборах у парламент. Одночасно в Алжирі ультра та армійська верхівка відкрито готувалися до державного перевороту.

 П’ята республіка (з 1958 року) – навесні 1958 року у Франції виникає урядова криза. В Алжирі спалахує заколот офіцерства. Влітку до влади запрошують Ш. де Голля. Він отримує надзвичайні повноваження і розпускає парламент. У вересні проводиться референдум, на якому народ Франції (79%) схвалює Конституцію розроблену де Голлем. Нова Конституція означала кінець Четвертої і початок П’ятої республіки у Франції. За новою Конституцією:

  • розширені права президента , який обирався на сім років;
  • президент ставав одночасно главою держави й уряду, головнокомандуючим збройних сил
  • президент отримав право видавати ордонанси, що мали силу закону,
  • ризначати прем’єр-міністра та інших посадових осіб,
  • розпускати національні збори;
  • в країні було впроваджено нову виборчу систему,
  • змінено адміністративно-територіальний поділ країни;

 ДАТИ:

  • 1944 1946 рр. – Тимчасовий режим;
  • 1946-1958 рр. – Четверта республіка;
  • з 1958 р. – П’ята республіка;
  • 1960 р. – випробовування ядерної зброї.
  • 1962 р. – Евіанські угоди, надання незалежності Алжиру;
  • 1966 р. — Франція виходить із НАТО.
  • 1968 р. – «Червоний травень»;
  • 1981-1995 рр. – президентство Ф. Міттерана;
  • 1995-2007 рр. – президентство Ж.. Ширака;
  • 1996 р. — Франція відновила присутність у Військовому Комітеті НАТО.
  • 2007 – 2012 рр. –  президентство Н. Саркозі.
  • 2009 р. — Франція повністю відновила участь у НАТО.
  • з 2012 р. – президенство Ф. Оланда

Фр_де_Голль

Шарль де Голль

 Голлізм – державно-правова, економічна, соціальна, зовнішньополітична доктрина політичної програми Ш. де Голля. (Французька модель «держави процвітання»). Основними ідеями голлізму були:

Ідея нації

Соціальна доктрина:

  • ідея «асоціації праці, капіталу і кадрів» як основа «третього шляху» розвитку, орієнтованого на соціальне партнерство

Державно-правова доктрина: посилення виконавчої влади за умови значної переваги президентської, що є виразником загальнонаціональних інтересів;

  • персоніфікація політичної влади;
  • система подвійної відповідальності уряду перед президентом і парламентом;
  • прямі загальні президентські вибори;
  • розширення безпосередньої демократії (проведено референдуми);
  • обмеження багатопартійної системи (запроваджена мажоритарна виборча система);
  • обмеження повноважень парламенту

Економічна доктрина Пошук оптимальної економічної моделі, що враховує національну специфіку розвитку:

  • жорстке стратегічне планування;
  • жорстка податкова політика;
  • розширення державного сектору в базових перспективних галузях;
  • збільшення частки державного сектору в економіці;
  • активізація бюджетної інвестиційної політики;
  • включення в економічні процеси всіх прошарків населення;
  • монетарна політика

Зовнішньополітична доктрина Трансформація біполярної моделі світового порядку, створення «третього полюса» впливу в системі міжнародних відносин.

  • Національна воєнна доктрина «оборони по всіх азимутах».
  • Формування осі Париж – Бонн.
  • Концепція західноєвропейської інтеграції «Європа вітчизн».
  • «Доктрина співробітництва» з колишніми колоніями.
  • Мирне співіснування і діалог з наддержавами.

Фр_карта

Фр_герб                                Фр_флаг

Девіз:   Liberté, Égalité, Fraternité      (Свобода, Рівність, Братерство)

Франція  — унітарна держава (Президентсько-парламентська республіка)

 Займає площу 551 695 км ².  Населення — 65,073 мільйонів осіб.

Столиця і найбільше місто країни — Париж

ЕС_схема8

Шарль де Голль

Шарль де Голль.  Его Величество Президент.

Запись опубликована в рубрике Європейська інтеграція. Добавьте в закладки постоянную ссылку.