Давня Індія та Китай

  • Опорний конспект
  • Презентації
  • Відео

Давня Індія

Індія розташована на території півострову Індостан р. Інд, Ганг

ДАВНЬОІНДІЙСЬКІ ДЕРЖАВИ

Хараппська цивілізація (III тис. до н. е.) Особливості розвитку

Зрошувальне землеробство: вирощували кілька сортів пшениці, кунжут, квасолю, рис; урожай збирали двічі на рік. Розводили сади. Скотарство: корови, кози, вівці, свійська птиця, слони. Ремесла: ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Торгівля, особливо із Шумером.

Провідні міста — Мохенджо-Даро та Хараппа, можливо, центри великих політичних об’єднань. Відзначалися широкими прями­ми вулицями, 2-3-поверховими цегляними будинками (з випа­леної цегли), що мали водогін і каналізацію. У перекладі з хінді Мохенджо-Даро означає «місто мертвих».

Існувала писемність — близько 400 знаків для позначення слів і складів, що досі не дешифровані.

У II тис. до н. е. всі поселення долини Інду з невідомих причин були залишені їхніми жителями; основні версії — раптова епідемія; зміна Індом русла, що призвело до висихання ґрунтів; знесилення землі через надмірну експлуатацію.

Ведійський період (близько 1600-600 pp. до н. е.)

Завоювання долини Інду аріями.

Арії — група індоєвропейських народів, що, на думку більшості вчених, в епоху бронзи мешкала в степах Євразії, а в II тис. до н. е. переселилася до Індії та Ірану.

Період названо за стародавніми арійськими священними текстами — ведами, що містять факти з тогочасної історії.

Особливості розвитку

  • Арії — кочовики-скотарі.
  • Освоєння Північно-Східної Індії аріями тривало майже тисячоліття; басейн Гангу було обжито до середини І тис. до н. е.
  • У VIII ст. до н. е. в Індії виникають численні міста й держави з різним політичним устроєм; під владою Магадхи об’єдналася вся Північна Індія.

 Буддійський період (VІ — ІII ст. до н. е.)

Пов’язаний з виникненням і поширенням буддизму.

  • VI-V ст. дон. е. — князівства у долині р. Інд були підкорені Ахеменідами (Персія).
  • У IV ст. до н. е. Олександр Македонський вторгся в Індію, проте завоювати її не вдалося. Завдяки цьому походові Індія потрапи­ла у сферу європейського впливу.
  • Цар Чандрагупта завоював долину Гангу, заснувавши династію Маур’їв. Поширив владу на Афганістан.
  • III ст. до н. е. — правління царя Ашоки, онука Чандрагупти.

—        Об’єднав під своєю владою всю Індію, крім півдня.

—        Підтримував буддизм.

—        Зробив царську владу спадковою.

—        Упорядкував постанови з управління державою (порядок судочинства, оподаткування, формування армії тощо).

  • ІІ ст. до н, є — Індія знову розпалася на окремі держави.

 Соціальмо-економічиий устрій

Характерною особливістю індійського суспільства став поділ суспільства на варни.

 Варна (у перекладі із санскриту — «колір») — замкнена група людей, місце якої в суспільстві визначається звичаями та релігійними нормами; формуються у II тис. до н. е. в Індії. Кожна варна має свої права та обов’язки, право на певні заняття.

Вважалося, що варни створені богом Брахмою з частин його тіла:

  1. брахмани — жерці, створені з уст Брахми; їхній обов’язок — вивчати священні книги, повідомляти волю богів людям; (колір –білий)
  2. кшатрії — воїни, створені з рук Брахми; мають воювати й управляти державою; цар — головний кшатрій;(колір – червоний)
  3. вайшії — селяни, ремісники, купці, створені зі стегон Брахми; їхній обов’язок — праця; (колір – жовтий)
  4. шудри — слуги, створені з ніг Брахми; повинні слугувати представникам вищих варн. (колір – чорний)

Особлива група людей — недоторканні  (чандали, швапачі)—- не входили до жодної варн і були виключені із суспільства: не мали права жити у населених пунктах, виконували брудну роботу (прибирання нечистот, обирання шкур звірів тощо). Торкання до такої особи оскверняло.

Особливості варн:

  • Замкненість: людина не має права перейти до іншої варни.
  • Суворо обмежувалися контакти з представниками інших варн.
  • Шлюбно-сімейні відносини можливі лише в середині однієї варни.

РЕЛІГІЯ СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

 Індуїзм

Індуїзм сформувався на основі ведизму і брахманізму.

Ведизм (II тис. до н. е.) виник унаслідок взаємного впливу аріїв та коріних жителів Індії. Це вид багатобожжя, що ґрунтується на вірі в існування космічного порядку, який з’єднує всі елементи всесвіту. Головні боги — Варуна, Індра, Агні, Сама.

Брахманізм (І тис. до н. е.) ґрунтується на вірі в перевтілення душ (сансару) Какой карми (дійство, що впливає на характер нинішнього й наступного існування); тільки аскетичне благочестиве життя гарантує звільнення від ланцюгів переродження. Верховні боги — Брахма, Вішну, Шива.

 Індуїзм — релігія, що ґрунтується на вченні про сансару, яка відбувається за законом карми відповідно до добродійної чи дурної поведінки та дотримання кастових побутових правил. Узагалі поняття «індуїзм» включає весь традиційний індійський спосіб життя (моральні й естетичні норми, вірування, обряди, міфи і легенди)

  • Душа кожної живої істоти Всесвіту, у тому числі й богів, є часткою Брахману — універсального духу. Після смерті одного тіла душа переходить до іншого тіла і продовжує нове життя.
  • Після смерті долю людини вирішує дхарма — виконання людиною своїх обов’язків протягом життя; якщо людина поводила себе добропорядно, вона перероджується у вищій касті, якщо ні — у нижчій або гидкою істотою. Якщо людина не отримала покарання в цьому житті, воно настане в житті наступному.
  • Природа і довкілля є священними; особливо вшановується вода як очисна сила, а води Гангу вважаються святими. Корови і змії — священні тварини.
  • Тріада головних богів індуїзму: Брахма — творець усього живого, Вішну — вершитель справедливості, Шива — руйнівна сила.
  • Тіло померлого спалювали. Чоловік мав право одружитися вдруге, на жінку чекав обряд саті — самоспалення з тілом померлого; на вдову, яка відмовилася від саті, чекали приниження.
  • Індуїзм надзвичайно толерантний до інших релігій, не має ані церковної ієрархії, ані верховного авторитету..

Буддизм

Буддизм — релігійне вчення, що виникло в Індії у VI-V ст. до н. е. Його засновником вважається царевич Сіддхартха Гаутама, або Шак’я Муні, який згодом здобув ім’я Будда — «просвітлений істиною».

В основі буддизму — учення про чотири істини:

  1. Життя — це страждання.
  2. Головна причина страждань — бажання людини.
  3. Для звільнення від страждань необхідно позбавитися бажань.
  4. Шлях позбавлення бажань полягає у дотриманні в вчення Будди.

Реалізація чотирьох істин веде буддиста до головної мети жит­тя — стану нірвани, що розуміють як абсолютний спокій і звіль­нення від бажань.

КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ ІНДІЇ

Писемність

У III тис. до н. е. створено ієрогліфічну писемність, у VI ст. до н. е. — алфавіт з приголосних букв — кхарошті.

Писали чорнилом (сік цукрової тростини й сажа) на пальмовому листі.

Література

Давня індійська мова — санскрит.

Найдавніша пам’ятка — Веди, збірка священних гімнів аріїв (XV-V ст. до н. е.). Веди складаються Рігведи, Самаведи, Яджурведи, Атгарваведи, а також Брахманів та Упанішад.

 Поема «Магабгарата» описує боротьбу раджів Пандавів і Кауравів у XI ст. до н. е.; її автором традиційно вважають легендарного мудреця В’ясу.

Поема «Рамаяна» (VI-II ст. до н. е.) розповідає про пригоди царевича Рами; авторство приписують легендарному поетові Вальмікі. Буддійський канон «Тріпітака» («Три корзини») містить настанови ченців, буддійські перекази, філософські трактати. Відомо, що до нової ери в Індії вже існував театр, але відомостей про зміст п’єс та їхніх авторів практично немає.

Наука

Доведено, що Земля має форму кулі й обертається навколо своєї осі; розроблено точний календар.

Винайдено цифру «нуль», десяткову систему лічби; сучасні так звані «арабські» цифри були запозичені в індійців. Відоме дослідження з права — «Артхашастра».  Шахи

Архітектура й мистецтво

У III ст. до н. е. поширюється мистецтво Ашоки: меморіальні колони-стамбхи, на яких висікали укази правителя; верхівка прикрашалася капітеллю зі скульптурним зображенням тварин. Буддійські храми-cmynu напівсферичної форми. Найвідомішим є буддійський храм-cmyna у Санчі (ІІ-І ст. до н. е.).

Індія

Будда Гаутама

СТАРОДАВНІЙ КИТАЙ

Найдавніші держави

  • Перші поселення землеробів з’явилися в долині р. Хуанхе в III тис. до н. е.; перші правителі згадуються на початку II тис. до н. е.
  • 1766-1022pp. до н. е. — Китаєм правила династія Шань-Інь — перша достовірно відома династія. Була завойована кочовиками чжоу.
  • Середина VIII ст. до н. е. — під тиском нових кочовиків Китай розпадається на сотні маленьких князівств.
  • 481-221 pp. до н. е. — доба «Ворогуючих царств» — Чжан Го, коли панування виборювали правителі сімох китайських держав. Завершилася перемогою царства Цінь, правитель якого Ши Ху-апді став першим імператором об’єднаного Китаю. Імперія Цінь проіснувала до 206 р. до н. е.

Правління Цінь Ши Хуанді (221-210 pp. до н. е.)

  • Централізовано управління державою. Країну поділено на 36 областей під контролем царських намісників, проведено перепис населення.
  • Імператор — верховний власник, який розподіляв воду, контролював ціни на зерно, монополізував видобуток і виробництво заліза.
  • Установлено посаду наглядачів за діями державного апарату.
  • Впроваджено монету й писемність, єдину систему міри й ваги.
  • Узаконено приватну власність на землю.
  • Податки збільшено у 20-30 разів.
  • Для контролю над знаттю її переселено до столиці; попередні аристократичні титули скасовано, знатність людини визначала¬ся її багатством, посадою та особистими заслугами.
  • Активне будівництво шляхів, дамб, зрошувальних каналів.
  • Бойові колісниці замінені кіннотою, запроваджено залізну зброю.
  • Для боротьби з кочовими племенами хунну на півночі країни розпочато будівництво Великої Китайської стіни.

Довжина Великої Китайської стіни становить 5000 км, висота — від 6,6 до 10 м, товщина у нижній частині — 6,5 м, у верхній — 5,5 м. Через кожні кількасот метрів були зведені сторожові башти.

  • Антиурядові виступи жорстоко придушувалися.
  • Заборонено конфуціанство.

Народне повстання проти сина Ши Хуанді завершилося у 202 р. до н. е. падінням імперії Цінь і заснуванням імперії Хань.

 

ІМПЕРІЯ ХАНЬ

Західна Хань (202 р. до м. е.—25 р. н. е.)

Заснована ватажком селянського повстання Лю Баном.

  • Оголошено амністію учасникам повстання; повернуто волю тим, , хто продав себе у рабство.
  • Зменшено земельний податок.
  • Розпущено частину армії; колишні солдати могли займатися землеробством і ремеслом, що сприяло відновленню сільського господарства.
  • Розширено іригаційну систему.
  • Нечиновники набули права видобувати корисні копалини, зокрема сіль і залізо.
  • Прокладено Великий Шовковий шлях, що зв’язав Китай з Середньою і Передньої Азією та східними провінціями Римської імперії.
  • Тривалі завойовницькі війни негативно позначилися на еконо¬мічному стані країни; народні повстання зруйнували імперію.

Східна Хань (25-220 pp.)

  • Виникла внаслідок « повстання червонобрових ».
  • Війни з Північним В’єтнамом, племенами гунів.
  • Занепад розпочався після селянського повстання «жовтих пов’язок» (184 p.), доповненого міжусобицями.

Значення імперії Хань

  • Сприяла становленню китайського народу, об’єднаному спільною мовою, писемністю та звичаями.
  • Стала періодом розквіту китайської культури.

220-280 pp. — період Трицарювання, коли імперія розпалася на три частини.

280-420 pp. — імперія Західна Цзінь.

Релігійні вчення Стародавнього Китаю

Традиційна релігія

  • Над людьми, богами й духами стоїть вища сила — Небо (Тянь), або Верховний володар (Шанді).
  • Світ і люди створені духами, які подарували свої знання навіть усупереч волі богів. Духи містяться в усіх природних явищах, горах, річках тощо.
  • Цар чи імператор обожнювався як «Син Неба»; свою імперію китайці називали «Піднебесною».
  • Культ предків, яким приносили жертви і вірили в їхню допомогу.
  • Усе існуюче ділиться на дві першооснови — інь і янь: інь уособлює жіночу першооснову і пов’язаний з Місяцем, усім темним і слабким; янь пов’язаний з чоловічою першоосновою, усім світлим, твердим і сильним. Інь та янь взаємопов’язані й гармонійно взаємодіють.
  • Відсутні духовна ієрархія, церковний прихід, каста  жерців — жерцями були чиновники на чолі з імператором.

Конфуціанство

Конфуціанство — етико-політичне вчення, розроблене в VI ст. до н. е. філософом Конфуцієм.

  • Установлений Небом порядок відносин у суспільстві та родині є незмінним.
  • Суворе дотримання традицій.
  • Повага до старших, покора владі.
  • Суспільство поділяється на « вищих » і « нижчих ».
  • Сім’я — серцевина суспільства, її інтереси вищі за інтереси ок¬ремої людини.
  • Держава — велика родина, в якій старші — влада — мають піклу-ватися про народ і управляти на основі добродійності, а не примусу.

Таким чином, конфуціанство ґрунтується на пріоритеті моральних цінностей над адміністративно-правовими, економічними та іншими видами регуляції суспільного життя.

Даосизм

Філософсько-релігійне вчення, започатковане Лао-цзи (604-517 pp. до н. е.).

  • Дао — шлях, або вічний принцип, який виражає ідею творчої Сили, що керує всесвітом, життям і розумом.
  • У природі не потрібно нічого змінювати.
  • Усе в світі породжує одне одного: життя — смерть, сон — яв, а можливе — неможливе, тому протилежні поняття, насправді, є відносними.
  • Справжня людина існує поза добром і злом, тобто є «ніякою».
  • Мудра людина має в усьому керуватися принципом Дао, тобто бути пасивною, уподібнюючись до природи й усесвіту; пробудження й дії можливі лише за виняткових обставин.
  • Загальновизнаними є п’ять правил даоса: не вбивати, не зловживати вином, прагнути, щоб слова не розходилися з повеліннями серця, не красти, не займатися блудом.
  • Основна мета людини —- досягнення довголіття за допомогою фізичних вправ, дієт тощо.

Культура Стародавнього Китаю

Писемність

  • УII тис. до н. е. виникла ієрогліфічна писемність.
  • Писали на бамбукових пластинах, чи шовку лаком або тушшю.
  • Наприкінці І тис. до н. е. винайдено папір з кори дерев і ганчір’я.

Освіта і наука

  • У середині І тис. до н. е. створено перший вищий навчальний заклад — Академію Цзися.
  • Астрономія: складено карту зоряного неба й один з найточніших календарів; встановлено, що Місяць відбиває сонячне світло; передбачали сонячні й місячні затемнення.
  • Математика: застосовані десяткові дроби; велися розрахунки для будівництва інженерних споруд.
  • Медицина: лікування травами (особливо цінувався женьшень), відкрито цілющі властивості чаю; застосування знеболювання; винайдення голковколювання, припечення, лікувального масажу.
  • Географія, геологія: винайдено компас, сейсмограф, спідометр.
  • Історія: у II ст. до и. е. історик Сима Цянь написав 130-томну «Історію Китаю».

Мистецтво

  • Поширені предмети декоративно-прикладного мистецтва з бронзи, нефриту: посуд, зброя, культові фігурки.
  • Монументальною пам’яткою стала гробниця імператора Цінь Ши Хуанді (III ст. до н. е.), обнесена двома рядами стін. Стіни підземної усипальниці оздоблені нефритом і мармуровими пли¬тами, підлога являє собою карту Китаю, викладену кольоровим камінням. «Охороняло» спокій імператора глиняне військо в на¬туральну величину.
  • Головний будівельний матеріал — дерево; споруди прикрашали дерев’яними скульптурами, колонами.

Цивилизация Древнего Китая


Древний Китай (Империя Цинь)

ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛІЗАЦІЙ СТАРОДАВНЬОГО СХОДУ

  • Першими перейшли від первісності до цивілізації: сформувалися групи населення з різним статусом, виникли писемність, міста і держави, перетворювалося природне середовище.
  • Виникали на територіях з тропічним і субтропічним кліматом; оскільки зосереджувалися в долинах річок, отримали назву «річкових».
  • Сформувався особливий тип держави — східна деспотія, яку очолював повновладний правитель — власник усієї землі; держава управлялася за допомогою чиновницького апарату. Соціальна структура будувалася за принципом піраміди, яку очолював правитель.
  • Основну масу населення становили селяни-общинники; праця рабів не відігравала визначальної ролі в економічному житті суспільства.
  • Створені перші писані зводи законів.
  • Велику роль у духовному житті відігравала релігія, що змінювалася разом із суспільством.
Запись опубликована в рубрике Історія Стародавнього світу. Добавьте в закладки постоянную ссылку.